Механізми реакції антиген — антитіло.

Антиген — це органічна речовина біоло­гічного походження, здатна викликати імун­ну реакцію. Антигеном може бути шкідлива чи навіть нешкідлива для організму речо­вина, але, як правило, чужорідна для нього.

Антигени є видові, групові та індивідуальні, тканинні тощо.

Антитіло — це білкова молекула, яка специфічно взаємодіє з відповідним анти­геном. Усі антитіла належать до гамма-глобулінів сироватки крові. Оскільки саме вони здійснюють специфічний імунітет, їх називають імуноглобулінами і за низ­кою ознак поділяють на 5 класів. Усі імуноглобуліни синтезуються клітинами лімфоїдних орга­нів, зокрема лімфоцитами.

Функції імуноглобулінів різних класів дещо відрізняються.

Так, ІgМ та ІgG здійснюють аглютинацію мікробів, ан­титоксичний імунітет;

ІgА забезпечує місце­вий імунітет слизових оболонок травного каналу, легень;

функція ІgG й ІgЕ, частка яких становить менш як 2 % усіх імуногло­булінів, вивчена недостатньо, але відомо що ІgЕ бере участь у алергічних реакціях шляхом звільнення вазоактивних речовин (гістаміну) з базофільних гранулоцитів (тучних клітин), рецепторний імуно­глобулін В-лімфоцитів, бере участь в імун­них реакціях як антитіло.

Внаслідок контакту антитіла з відповід­ним антигеном утворюється міцний комп­лекс антиген —антитіло, в якому антиген втрачає свої патогенні властивості, нейт­ралізується або знищується.

Таким чином, імунітет — це система захисних реакцій організму, спрямованих на підтримання генетичної сталості індивідуума.

Система згортання крові

Згортання (коагуляція) крові є проявом захисної реакції організму — гемостазу, спрямованої на збереження об'єму цир­кулюючих рідин тіла: крові, лімфи чи ге­молімфи, зокрема на запобігання крово­втратам.

Розрізняють два механізми гемоста­зу:

• судинно-тромбоцитарний (первинний) і

• коагуляційний (вторинний).

Ці меха­нізми вмикаються за різних умов, у різних ділянках судинної системи і здійснюють­ся за участю різних факторів згортання крові.

Судинно-тромбоцитарний (первинний) гемостаз

відбувається після незначних травм, ушкоджень дрібних кровоносних судин з низьким тиском крові.

При цьо­му руйнуються не тільки тканини, а й тром­боцити, з яких у кров виходять серотонін (тромбоцитарний фактор 10), а також адре­налін і норадреналін, які звужують суди­ни, зумовлюючи короткочасне зменшення чи навіть зупинення кровотоку в ушко­дженій судині.

Одночасно відбувається ад­гезія й агрегація тромбоцитів і утворення тромбоцитної пробки, що закриває ушко­джену мікросудину.

Коагуляційний (вторинний) гемостаз

відбувається в більших артеріях, де висо­кий тиск не дає змоги закріпитися тромбоцитарним тромбам.

Тут утворюється міцніший фібриновий тромб.

Коагуляцій­ний гемостаз поділяють на три фази, кож­на з яких складається з послідовних фер­ментативних реакцій, здійснюваних факто­рами згортання крові. Переважна більшість цих факторів синте­зується в печінці.

Каскад фермен­тативних процесів починається руйнуванням клі­тин крові та стінки судин.

Перша фаза коагуляційиого згортан­ня крові є найскладнішою. У ній беруть участь вісім факторів коагуляційиого гемостазу і кілька — судинно-тромбоцитарного.

Ця фаза завершується утворенням фактора III — активного ферментативно­го комплексу – протромбінокінази , який ініціює другу фазу згор­тання крові. Розрізняють внутрішню, або кров'яну, і зовнішню, або тканинну, системи його утворення і відпо­відно тканинний та кров'яний активатори протромбіну.

Внутріння кров`яна протромбінокіназа утворюється при пошкодженні тромбоцитів і еритроцитів.

Зовнішня система гемостазу акти­вується комплексом фосфоліпідів клітин­них мембран та ліпопротеїдів, що виділи­лись із ушкоджених тканин — тканинним тромбопластином.

Друга фаза згортання крові полягає в тому, що відбувається перехід неактивного протромбіну в активний тромбін під впливом кров`яної і тканинної протромбінокінази за участю факторів згортання та йонів Са.

Тромбін ініціює третю фазу — утворення ниток фібрину з розчиненого в плазмі крові білка фібриногену під впливом тромбіну та присутності йонів Са.

Виділяють ще дві фази, які логічно завершують процес ге­мостазу і відновлюють кровопостачання ушкодженої тканини.

Це четверта фа­за — ретракції згустку під час якої нит­ки фібрину скорочуються, що ро­бить тромб щільнішим і меншим. При цьо­му краї рани за рахунок скорочення при­кріплених до них ниток фібрину зближу­ються, що полегшує її загоєння. Під час ретракції сироватка крові вичавлюється з тромбу, тромбоцити руйнуються.

Під час останньої, п'ятої фази - фібринолізу відбувається розчинення тром­бу і відновлення кровотоку (якщо тромб перекривав просвіт судини). Цей процес здійснюється завдяки утворенню в крові активного протеолітичного ферменту плаз­міну (фібринолізину), подібного до трип­сину.