Заняття № 3 Розвиток російської музичної культури в першій половині XIX ст.

І половина XIX ст. – це початок класичної епохи російської музики. Історичні події – вітчизняна війна 1812 року та повстання декабристів 1825 року – мали великий вплив на розвиток суспільства та мистецтва. Це епоха правління Олександра І (1801-1825рр.) та Миколи І (1825-1855рр.). У мистецтві проявляються риси романтизму, класицизму та реалізму.

Література. Творчість декабристів К.Рилєєва та А.Бестужева, доробок О.Пушкіна, М. Лермонтова, О.Грибоєдова, Т.Шевченко, А.Герцена, М.Гоголя, М.Тургенєва, Ф. Достоєвського.

Виконавство: вокалісти –О. Петров, Г. Воробйова, піаністи – І. Ласковський, І. Генішта, скрипалі – Г. Рачинський, А. Львов, гітаристи – О. Сихра, М. Висотський.

1802р. – відкриття філармонічного товариства. Це час розквіту домашнього музикування, росте зацікавленість до пісень та танців циган, розкривається талант багатьох майстрів у кріпацьких театрах та оркестрах. Під впливом історичних подій зростає роль театрального мистецтва в житті суспільства. З’являються нові жанрові різновиди , а саме – драма або трагедія з музикою, водевіль. В оперному жанрі побутово-комічний спектакль уступає місце історичній та казково-фантастичній опері. Великі досягнення є і в жанрі балету. Сюжет хореографічного спектаклю створюють на основі зразків світової літератури, а не лише на античних та алегоричних образах. Російські балетмейстери того часу – І. Вальберх, А. Глушковський, Ш. Дідло. Композитори, творці балетної музики: С. Тітов, К. Кавос, С. Давидов.

Музична критика формується під естетичними поглядами В.Ф. Одоєвського (1804-1869рр.)

Творча діяльність Д.Кашина, С. Дегтярьова.

Романс – твір для голосу з інструментальним супроводом Час формування – кінець XVIII – початок XIX ст. Переважно має ліричний характер, але іноді є сатиричні, комічні, трагічні, драматичні, побутові риси. Часто використовуються ритми побутових танців (вальсу, мазурки, полонезу ) та маршу, риси балади, елегії. Акомпанемент простий, нагадує гітарообразні чи арфообразні перебори, імпровізаційні пасажі. Мелодія швидко запам’ятовується, спирається на тризвук, має мелодичні затримування, характерні оспівування, часто використовуються речитативні та декламаційні звороти. Гармонія спирається на зіставлення мажору та мінору, але частіше переважає мінорний лад. Серед авторів романсу багато талановитих безіменних кріпаків, а також професійні музиканти – О.Аляб’єв, О.Гурільов, О.Варламов, О.Верстовський, брати Тітови. Вірші до романсів часто писали самі композитори, але звертались і до високих зразків поезії – О.Пушкіна, Є.Баратинського, І.Козлова, В.Жуковського тощо.

Творчість м.І. Глінки (1804 – 1857 )

Михайло Іванович Глінка – засновник російської класичної музики. Творчі досягнення композитора були обумовлені суспільним піднесенням на початку XIX століття. Глінка і декабристи. Зв’язки композитора з прогресивною російською та українською літературою, передусім великий вплив творчості О. Пушкіна . У творчості композитора отримали узагальнення попередні пласти розвитку російської музичної культури. Характерні риси творчості М. Глінки: опора на національні досягнення (народна пісня, традиції тощо), творче сприйняття західноєвропейської музики, поєднання класичної ясності та епічної широти, романтичної лірики та філософської глибини. «Создаёт музыку народ, а мы, художники, только её аранжируем», - казав композитор. Стиль творчості – реалізм.

М. Глінка – композитор, виконавець, письменник, музично-громадський діяч. Основні жанри творчості – оперна, симфонічна та вокально-хорова музика, солоспіви, фортепіанні твори.

Життєвий шлях композитора. Народився в селі Новоспасське Смоленської губернії у дворянській родині. Великий вплив на розвиток світогляду майбутнього композитора мали родина, спілкування із селянами, участь у народних святах, споглядання картин природи. В дитячі роки він опановує науки, мови, мистецтво малювання, грає у кріпацькому оркестрі дяді. Також велике значення в житті М. Глінки мали дві історичні події – вітчизняна війна 1812р. та повстання декабристів 1825р.

1817-1822 рр. – період навчання у Петербурзькому Благородному пансіоні. Знайомство з К. Кюхельбекером та братом О. Пушкіна. Бере приватні уроки гри на фортепіано та скрипці, з теорії музики. Захоплюється оперним театром. З’являються перші твори ( переважно вокальні ).

1823 р. – подорож на Кавказ, знайомство з культурою східних народів, запис народних тем.

1824 – 1834рр. – ранній період творчості. Знайомство з О. Пушкіним, В. Жуковським, О. Грибоєдовим. Поїздка до Італії та Німеччини. Зустріч з Г. Берліозом, Ф. Мендельсоном, Г. Доніцетті, Д. Белліні. Заняття з німецьким теоретиком Зігфридом Деном. Пише романси та інструментальні твори.

1834 – 1844 рр. – період творчої зрілості. Створює дві опери – «Іван Сусанін» (1836 р. ) та «Руслан та Людмила» (1842 р.) , музику до трагедії Н. Кукольніка «Князь Холмський», «Вальс – фантазію». Вокальний цикл «Прощання з Петербургом», ряд романсів та фортепіанних творів. Композитора призначено на службу до придворної співацької капели (1838р.). Під час поїздки на Україну знайомиться і допомагає у подальшій творчій долі С. Гулаку-Артемовському. Знайомиться з К. Брюлловим, В. Стасовим.

1844 – 1857рр. – останній період творчості. Багато подорожує – Париж, Берлін, Мадрид, Варшава. Створено дві «Іспанські увертюри». Повертається до Росії. Пише «Камаринську», літературну працю «Записки». Навколо Глінки групується гурток прогресивних музикантів. Серед них О. Даргомижський , М. Балакірєв, О. Серов, співак О. Петров. Композитор помер у Берліні, але похований у Петербурзі в Олександро – Невській лаврі.

Оперна творчість М. Глінки. Опера «Іван Сусанін» - прем’єра твору -27 листопада 1836 р. ( Петербург ). Перша класична історико-патриотична трагедійна російська опера. В основі сюжету покладено історичні події 1612 -1613 рр., коли польські інтервенти намагались захопити Москву . В центрі твору героїчний подвиг костромського селянина Івана Сусаніна, що віддав життя за батьківщину.

Головні герої опери: Іван Сусанін, його дочка Антоніда, прийомний син Іван, молодий воїн Богдан Сабінін, односельці, руські воїни, польська шляхта.

Будова твору – увертюра, хорова інтродукція, 4 дії, епілог.

1 дія – біля хати Сусаніна дана характеристика руського народу;

2 дія – на балу у короля Сигізмунда дана характеристика ворогам;

3 дія – приход ворогів до Сусаніна, зав’язка драми;

4 дія – страта Сусаніна та ворогів у зимовому лісі, трагічна кульмінація твору ;

Епілог – Москва, Червона площа, святкування перемоги руськ­ого народу, розв’язка твору.

Драматургія опери складається на протиставленні двох образних сфер : російського народу і польської шляхти. Характеристика ворогів подана у другій дії. Це оркестрово-хорова хореографічна сюїта, яка складається з 4-х танців – полонез, краков’як, мазурка та вальс.

Опера «Руслан та Людмила». Прем’єра твору – 27 листопада 1842р. (Петербург). Це зразок казково-епічної опери. Створена за мотивами однойменної поеми О. Пушкіна. Ідея твору – перемога добра над злом.

Основні герої – Руслан, Людмила, Боян, Фарлаф, Фінн, Наїна, Чорномор, гусляри, прислуга Чорномора, руський народ. Драматургія опери складається з протиставлення двох світів : добра (т.т. народ, який має вокально-хорове начало) та зла (Наїна, Чорномор, які отримують інструментальну характеристику).

Будова твору – увертюра та 5 дій.

1 дія – весілля Руслана та Людмили, викрадення Людмили, драматична зав’язка ;

2. 3 дії – казкові пошуки княжни, 4 дія – у казкових садах Чорномора ;

5 дія – у Києві, щаслива розв’язка казки.

Танцювально–хореографічні номери органічно входять до сюжетної канви твору. Це танці на весіллі, танці дів Наїни, танці служниць Чорномора та його відомий марш.

Вокальна творчість М. Глинки. До жанру романсу звертався на протязі всього творчого шляху. Створено понад 70 творів. Це своєрідний музичний щоденник, де відтворені не лише особисті почуття композитора, а і коло явищ суспільного життя. Тематика та зміст романсів : особисті переживання, сценки з життя, музичні портрети, пейзажі, історичні картини. Поетична основа романсів – тексти двадцяти поетів. Композитор мав чудове відчуття стилю того чи іншого вірша, та надавав у романсі загальне відображення поетичного настрою вірша.

Найбільш популярні романси : «Я помню чудное мгновенье» сл. О. Пушкіна, «Не искушай» сл. Є . Баратинського, «Ночной смотр» сл. В. Жуковського, «Венецианская ночь» сл. І. Козлова, «Я здесь, Инезилья», «Жайворонок», «Попутная песня» сл. Н. Кукольніка. Романси відчули вплив сучасної побутової музики, тому мають риси жанру серенади, елегії, балади, болеро, баркароли, фантазії. А також відчутний вплив побутових танців (вальсу, мазурки, польки ) та грузинських, українських, іспанських та циганських пісень.

Симфонічна творчість М. Глінки. До симфонічної музики композитор звертався протягом всього життя, починаючи з гри та диригування кріпацьким оркестром дяді у юнацькі роки. Але оригінальні твори з’являються лише наприкінці творчого шляху. Це класика світової музики: «Іспанські увертюри», «Камаринська», «Вальс-фантазія». Відзначаючи досягнення російської симфонічної музики, П.Чайковський казав, що «вся она в «Камаринской» Глинки, как весь дуб в желуде».

«Камаринська». Оркестрова п’єса, створена у 1848 р. під назвою «Фантазия на мотивы двух русских народных песен». Форма – варіації на дві народні теми. Перша – повільна весільна пісня «Из–за гор, гор высоких», друга – швидке танцювальне награвання «Камаринська». У цьому творі композитор показав новий підхід до жанру скерцо та перевтілив традиції хорового та інструментального народного музикування.

Камаринська – це російський народний танок та пісня , головним чином жартівливого характеру, розмір 2\4.

«Арагонська хота». Оркестрова п’єса , створена М.Глінкою у 1845 р. під час подорожі по Іспанії. Хота – це іспанський народний танець, найбільше поширений у провінції Арагон. Швидкий темп. Характерна особливість виконання – танець та спів водночас.

В основу твору покладено іспанський фольклор, який передає колоритну картину народного життя. Форма – вступ та сонатне аллегро. Оркестрова партитура має звеличену ударну групу (де є між іншим кастаньєти ).

М. Глінка один із перших композиторів в історії світової музики, який створив симфонічну фантазію на народні теми.

«Вальс – фантазія». Оркестрова п’єса, створена у 1839 р. Перший варіант був фортепіанний, але у 1856 році композитор створив оркестрову редакцію твору. Це лірична поема різних барв людських почуттів, витриманих у різноманітних вальсових ритмах. Форма – рондо.

Таким чином , у творчому доробку композитора-класика знайшли відтворення майже всі музичні жанри – опера, романс, симфонічна музика, камерно-інструментальні та фортепіанні твори. І хоча він не створив окремі балетні опуси, ми бачимо що хореографічно-танцювальні епізоди є невід’ємною частиною його творчого мислення.

«Глинка совершил в музыке поразительную революцию, ее последствия неисчислимы не только для музыкального искусства его страны, но и для всего музыкального искусства», - писали Деланж та Малерб у «Енциклопедії Парижської консерваторії».