Заняття № 10 Бєляївський гурток. Творчість а. Лядова та о. Глазунова.

Анатолій Костянтинович Лядов (1855-1914). Російський композитор, диригент, педагог. Представник класичного російського мистецтва кінця XIX – початку XX ст. Спирається на традиції “кучкістів”, але переосмислює їх в нових музично-історичних умовах.

Народився 11.05.1855 р. у Петербурзі у родині диригента оперного театру. Рано помирає мати, батько весь час проводить у театрі (репетиції, спектаклі) і діти (Анатолій та його молодша сестра) разом з ним. З дитячих років знає весь репертуар театру, приймає участь у спектаклях в у масових сценах. 1865-1878 роки навчання у Петербурзькій консерваторії у класі М.А. Римського-Корсакова. Після знайомства з композиторами «Могутньої кучки», М.Мусоргський так визначив початок творчого шляху молодого митця: «Появился новый, несомненный, оригинальный и русский юный талант… Воистину талант! Легко, бесхитростно, бойко, свежо и с силой!»

З 1878 року і до кінця життя працює викладачем Петербурзької консерваторії.

1879 - 1910 рр. - займається диригентською діяльністю.

З 1884 року займає посаду викладача інструментальних класів придворної співацької капели. Учасник Бєляївського гуртка.

1878-1900 рр. – І період творчості. Переважають фортепіанні мініатюри, обробки народних пісень (більше ніж 150 ), 4 романси.

1900-1914 рр. – ІІ період творчості. Притаманні симфонічна музика, кантата, хорові і камерно-інструментальні твори.

Провідна риса стилю – опора на фольклорні зразки, свіжість і своєрідність музичної мови, чіткість і ясність музичної форми, цікаві оркестрово-темброві знахідки.

А. Лядов – композитор-мініатюрист, майстер відточених музичних деталей. Образний світ його музики - російські казки. Твори програмні. Для втілення своїх думок використовує вишукані засоби музичної виразності.

«А.Лядов – то нежный, то ласковый, то насмешливый, то весёлый, то раздумчивый рассказчик. Но если вникнуть в глубину музыки, в дух, её оживотворяющий… остаётся веяние прекрасного народного, каждому русскому понятного миросозерцания, и сквозь паутину звучаний глядится родной нам быт и родная русская природа…» - академік Б.Асаф’єв.

«Кікімора» (1910р.) – казкове скерцо. Контрастна двочастинна форма. Особливості оркестровки – застосування ксилофону, бас-кларнету, сурдини струнних, стаккато дерев’яних. Контраст крайніх регістрів оркестру підкреслює гротескне перевтілення основного образу.

«Чарівне озеро» (1909р.) – музичний пейзаж із казковим колоритом. Одночастинний твір. Великий склад оркестру. Риси імпресіонізму. Значна роль динамічних відтінків.

«Баба Яга» (1904р.) - музична казка. Одночасний твір. Улюблений герой російських казок перебуває у польоті. Визначна роль у творі відводиться ритму, гармонії та динамічним відтінкам.

Олександр Костянтинович Глазунов (1865-1938). Російський композитор, диригент, викладач, музично-громадський діяч. Видатний майстер класичної російської симфонічної музики кінця XIX - початку XX ст. Для стиля його музики характерно поєднання епіко-монументальних рис з лірикою і врівноваженістю. «Размах творчества Глазунова - колоссальный. Умение его развёртывать музыку на широчайшем протяжении изумляет», - Б.Асаф’єв.

Народився 10.08.1865 р. в Петербурзі у родині книгодрукарів. У родині велике значення надавалось освіті, музиці. Освіта – гімназія та приватні уроки по музиці (грав на фортепіано, скрипці, віолончелі, згодом на духових інструментах). 1879 рік – знайомство з М.Балакірєвим, яке стало важливим моментом у музичному розвитку майбутнього композитора.

1879-1881 рр. – період навчання композиції у Римського-Корсакова. Перший успіх у березні 1882 року, коли прозвучала 1 симфонія молодого композитора. «Юная по вдохновению, но уже зрелая по форме», - писав М.Римський-Корсаков про цей твір.

1883 р. – закінчує навчання у реальному училищі, поступає на історико-філологічний факультет Петербурзького університету (провчився 2 роки і кинув).

1884 р. – знайомство з М.Бєляєвим, сумісна поїздка за кордон (Німеччина, Франція, Іспанія), знайомство з Ф. Лістом. 1888 р. – розпочав диригентську діяльність.

1899-1928 рр. – викладач та директор Петербурзької консерваторії. Значний вклад його як викладача-вихователя, який передав молодим музикантам традиції російської класики.

Активний діяч Беляєвського гуртка. Багато гастролював. Отримав звання доктора музики Кембриджського та Оксфордського університетів, Будапештської музичної академії, академії «Санта-Чечілія» в Римі. У 1922 році композитору одному з перших було присвоєно звання народного артиста Республіки.

У 1928 році виїхав за кордон для лікування. Помер у Парижі. У 1972 р. його тіло було перепоховано у Ленінграді.

Головний жанр творчості – інструментальна музика, балети. У симфонічній музиці поєднав традиції російської музичної класики, а саме П. Чайковського та композиторів «Могутньої кучки». В жанрі балету продовжив традиції П. Чайковського. Творчий доробок: 3 балети, 9 симфоній, 4 кантати, оркестрові картини та фантазії, 7 квартетів, 5 інструментальних концертів для різних інструментів ( фортепіано, скрипки, віолончелі, саксофона).

Бєляївський гурток – це творче об`єднання видатних російських композиторів кінця ХІХ – початку ХХ ст. Його організатор – відомий петербурзький меценат та музичний діяч Митрофан Петрович Бєляєв (1836-1903). До складу гуртка входили композитори: О. Глазунов, А. Лядов, М. Соколов, Я.Вітол, Ф. та С. Блуменфельди, диригент Г.Дютш, піаніст М.Лавров та інші. Ідейним керівником гуртка був М.А. Римський-Корсаков, який став своєрідним ланцюжком, з’єднавши композиторів «Могутньої кучки» і нове покоління музикантів.

З 1884 року М. Бєляєв почав призначати щорічну Глінківську премію російським композиторам за кращі твори. Назначено комісію з трьох композиторів (Римський-Корсаков, Лядов, Глазунов), яка і після смерті Бєляєва продовжила надавати премії.

Також у 1884 р. Бєляєв організовує симфонічні концерти, де головним чином виконувались твори російських композиторів. У Лейпцизі організовував нотне видавництво, де друкували твори російських композиторів. Основна заслуга М.П. Бєляєва – матеріальна та моральна підтримка російських композиторів, виконавців російського мистецтва в цілому.