- •Від авторів
- •Перший семестр. Західноєвропейські композитори Заняття № 1 Музика як вид мистецтва. Музика і танець. Виникнення музики.
- •Заняття № 2. Огляд музичної культури західноєвропейських країн до 16 століття.
- •1. Античність.
- •2. Середньовіччя
- •3. Епоха Відродження (французькою - ренесанс).
- •Заняття № 3. Музична культура епохи бароко. А. Вівальді. Г. Гендель.
- •Антоніо Вівальді
- •Георг Фрідріх Гендель
- •Заняття № 4 Іоган Себастіан Бах
- •Токата і фуга для органу ре мінор.
- •Йозеф Гайдн
- •Заняття № 6 Вольфганг Амадей Моцарт
- •Заняття № 7. Огляд творчості Людвіга ван Бетховена.
- •«Місячна» соната, 1 частина.
- •5 Симфонія, 1 частина
- •«Егмонт»
- •Заняття № 8. Романтизм в музиці. Ф. Шуберт. Ф Мендельсон
- •Франц Шуберт
- •Фелікс Мендельсон-Бартольді
- •Музика до спектаклю «Сон в літню ніч» на сюжет одноіменної комедії Шекспіра.
- •Заняття № 9. Творчість р. Шумана, ф. Шопена. Роберт Шуман
- •Фрідерік Франтішек Шопен
- •Мазурки Шопена.
- •Полонези
- •Заняття № 10. Творчість ф. Ліста, г. Берліоза Ференц Ліст
- •Угорська рапсодія № 2.
- •Гектор Берліоз
- •Заняття № 11 Західноєвропейський музичний театр в 19 столітті. Творчість Дж. Россіні.
- •Джоаккіно Россіні
- •Опера «Севільський цирюльник»
- •Опера «Вільгельм Телль» (1829)
- •Заняття № 12 Творчість Джузеппе Верді
- •Заняття № 13 Французький балет у 19 столітті. Творчість а. Адана, л. Деліба.
- •Адольф Адан
- •Заняття № 14 Французька опера в 19 столітті. Ш. Гуно. Ж. Бизе.
- •Шарль Гуно
- •Жорж Бізе
- •Опера «Кармен»
- •Заняття № 15
- •Музика до драми г.Ібсена «Пер Гюнт»
- •Заняття № 16 Огляд нових музичних напрямків кінця 19 – першої половини 20 століття та творчості їх представників
- •Заняття № 17 Залік. Перевірка ключових знань з музичної літератури.
- •Основні етапи розвитку музичної культури:
- •Заняття № 2 Розвиток російської музичної культури xviiі ст.
- •Заняття № 3 Розвиток російської музичної культури в першій половині XIX ст.
- •Творчість м.І. Глінки (1804 – 1857 )
- •Заняття № 4 Творчість о.С. Даргомижського (1813 - 1869)
- •Заняття № 5 Розвиток музичної культури Росії у II половині XIX ст. «Могутня кучка». Творчість о.П. Бородіна.
- •Мілій Олексійович Балакірєв (1836 – 1910).
- •Олександр Порфір’євич Бородін (1833-1887).
- •Заняття № 6 Творчість м.П. Мусоргського (1839 - 1881)
- •Заняття № 7 Творчість м.А. Римського-Корсакова (1844 – 1908)
- •Заняття № 8
- •Музична культура Росії останньої третини XIX ст.
- •Життєвий та творчий шлях п.І. Чайковського (1840 - 1893)
- •Заняття № 9 Жанр балету в творчості п. Чайковського
- •Заняття № 10 Бєляївський гурток. Творчість а. Лядова та о. Глазунова.
- •Заняття № 11 Жанр балету в творчості о. Глазунова
- •Заняття № 12 Розвиток музичної культури Росії на початку хх ст. Творчий доробок с. Рахманінова, о. Скрябіна, м. Метнера
- •Заняття № 13 Жанр балету в творчості і. Стравінського
- •Заняття № 14. Творчість с.С. Прокоф’єва (1891 - 1953)
- •Заняття № 15 Творчість д. Шостаковича (1906 - 1975)
- •Заняття № 16. Творчість Арама Хачатуряна (1903 - 1978)
- •Заняття № 17 Творчість композиторів другої половини хх ст. Творчість г. Свиридова
- •Заняття № 18 Музичний театр р. Щедріна
- •Заняття № 19 Творчість с. Слонимського, л. Дичко, а. Шнітке, є. Станюковича та м. Скорика
- •Рекомендована література Перший семестр
- •Другий семестр
Заняття № 6 Вольфганг Амадей Моцарт
(1756 - 1791)
Австрійський композитор, віденський класик. Автор всесвітньо відомих симфоній, сонат, Реквієма, опер та багатьох інших жанрів.
Моцарт народився в Зальцбурзі, в сім’ї музиканта, якій служив в оркестрі архієпископа. Геній маленького Вольфганга став проявлятись в 3 роки, коли під час занять із старшою донькою батько помітив намагання дитини створити логічні послідовності нот. А в 4 роки стався випадок, коли маленькому Моцарту потрапив до рук клапоть нотного паперу і він став малювати там «клякси». Але коли батько з друзями роздивився ті «клякси», то зрозумів, що це запис справжньої музикальної п’єси. З тих пір почалися регулярні заняття з батьком на клавесині та скрипці. Інтенсивність розвитку маленького Моцарта була такою великою, що він дуже швидко досяг професійного рівня і вже в 11-12 років писав музику рівня дорослих композиторів. Але перш за все Моцарт вражав публіку різних міст Австрії та Німеччини, а потім і всієї Західної Європи своєю майстерною грою на клавесині (він з батьком і сестрою гастролював з 6 років). Його називали вундеркіндом (чудо – дитиною – з нім.). Дехто думав, що це якесь шарлатанство батька. Моцарта примушували грати із зав’язаними очима, накривали клавіатуру рушниками, просили повторити негайно зіграний фрагмент тощо. Маленький музикант з честю виконував завдання, а фрагмент повторював краще, ніж його грав автор.
Величезний вплив на Моцарта справило перебування в Парижі, Лондоні та Італії. Там він познайомився з багатьма передовими музикантами, почув безліч нової музики і особливо опер. На цей час він сам вже був автором оперної музики, але побувавши в італійських оперних театрах, зрозумів, що йому ще багато треба над собою працювати.
На італійського слухача Моцарт справив величезне враження. Музична Академія міста Болонья навіть зробили 14-річного юнака почесним академіком. Моцарт проявив в Італії абсолютні музичні здібності. Він з батьком одного разу прослухав месу в одному з костелів. Було відомо, що ця музика належить лише місцевому архієпископу і розповсюджувати її в нотних записах заборонено. Моцарти не знали про це. Вольфгангу музика так сподобалася, що прийшовши додому він записав її напам’ять від початку до кінця. Від покарання музиканта врятував юний вік і те враження, яке він справив своїми неймовірними здібностями.
Основним місцем служби Моцарта був оркестр архієпископа в Зальцбурзі, куди музикант був зобов’язаний повертатись. Це пригнічувало і сковувало, а архієпископ кожен раз намагався принизити юнака. Неминучою стала суперечка, яка закінчилася розривом відносин.
В 1782 році Моцарт поселяється у Відні. Спочатку життя Моцарта складається добре. Він дає успішні концерти, йому замовляють писати музику. В особистому житті композитора стаються зміни. Він жениться на Констанце Вебер, яку покохав всім серцем. У Відні удосконалюється стиль Моцарта. Він пише концерти для фортепіано і скрипки, симфонії, які стануть всесвітньо популярними, опери, в яких зовсім по-новому будує дію. Він робить її безперервною, з цікавим актуальним сюжетом і правдивими образами. Одна за другою з’являються опери «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта». Остання опера в казковій формі поєднала в собі мудрість філософських поглядів на життя і прості істини добрих людських відносин та віру в торжество краси.
Після прем’єри цієї опери у вересня 1891 року Моцарт захворів і через 3 місяці помер.
До останнього дня він працював над Реквіємом, який так і не завершив. Відчуваючи, що сили покидають його, він попросив свого талановитого учня Зюсмайєра доопрацювати Реквієм, пояснивши, що треба зробити. Зюсмайєр з честю виконав завдання Майстра, не порушивши жодної інтонації.
«Маленька нічна серенада» - маленька симфонія, яка поєднує в собі мелодизм справжньої серенади і риси Concerto Grosso. Перша частина має життєрадісний, піднесений характер. Основна мелодія – пружна, енергійна, заклична. Її змінює лірична, плавна і грайлива, з танцювальними інтонаціями.
«Турецький марш» («Турецьке рондо», «Рондо в турецькому стилі») – третя частина сонати для фортепіано ля мажор. Музика яскрава, енергійна, піднесена. Повтор однієї бравурної частини (рефрен) та наявність двох епізодів дає можливість сказати, що тут форма рондо:
Епізод – R - епізод - R - епізод – R – кода (закінчення)
Симфонія соль мінор. Перша частина. Лірико-драматична музика. Схвильована, напружена Головна партія. Їй контрастує Побічна партія – світла, ніжна, витончена.
Розробка дуже напружена, побудована на інтонаціях Головної партії. В репризі повертаються основні образи.
Реквієм. Заупокійна меса. Трагічний зміст: людина бореться за життя, але смерть перемагає. Це твір про страждання і милосердя, відчай і надію, про вічні істини. Смерть осмислюється і як загальнолюдська трагедія, і як гостре особисте переживання. Реквієм був замовлений Моцарту одним графом на річницю смерті його дружини. Композитор ніби відчував свою близьку смерть і повторював, що пише Реквієм для себе. Кульмінацією твору стала частина «Lacrymosa» («Сльозна») – біль прощання з життям.
