Заняття № 13 Жанр балету в творчості і. Стравінського

Стравінський Ігор Федорович (1882-1971) – російський композитор, піаніст, диригент. Народився у м. Оранієнбаум (нині м. Ломоносов) біля Петербургу, у родині видатного співака, артиста російської опери Федора Стравінського. Музикою почав займатись з 9 річного віку. Освіту отримав на юридичному факультеті Петербурзького університету. Одночасно бере приватні уроки у М. Римського-Корсакова (з 1902 року). В юнацькі роки майбутній композитор знайомиться з С. Дягілєвим, художниками «Світу мистецтв», виступає у «Вечорах сучасної музики». Перші інструментальні твори з`являються у 1904 році.

Творчий зліт та визнання з’являються у 1910 році, коли в Парижі був поставлений перший балет Стравінського. До 1925 року – триває «російський» період творчості. В цей час композитор пише багато різножанрових творів, але домінуючою є театральна музика. З 1914 року живе у Швейцарії, а після закінчення першої світової війни у Парижі.

1925-1953 роки - неокласичний період. У 1934 році приймає французьке підданство, а з 1945 року – американське. Багато модулює з музикою різних стилів та епох, читає лекції у Гарвардському університеті, мешкає у Голівуді.

1953-1968 роки – останній період творчості. Працює у сучасній композиторській техніці. Стиль його творів стає все більше аскетичним, конструктивно-нейтральним.

Творче життя І.Стравінського – це історія музики ХХ століття. В ній, як в дзеркалі, відтворились усі процеси розвитку сучасного мистецтва, його пошук. Творча діяльність композитора продовжувалась більш ніж 40 років. Був знайомий з багатьма видатними людьми: у дитинстві з П. Чайковським, пізніше з М. Римським-Корсаковим, А. Лядовим, О. Глазуновим, В. Стасовим, С.Дягілєвим, художниками «Світу мистецтв», а також з А. Матіссом, П. Пікассо, Р. Роланом, Т. Манном, А. Жидом, Ч. Чапліним, К. Дебюссі, М. Равелем, Г.Форе, Е. Саті, композиторами групи «Шести». Все життя І. Стравінський знаходився у центрі громадсько-музичної уваги, на перехресті нових музичних течій.

Балетна творчість. Творчість Стравінського відкрила нові шляхи взаємодії музичних та хореографічних образів, гнучкого поєднання музики і танцю, де головним стає енергійний та виразний ритм.

Балет «Жар-птиця». 1910 р. Прем’єра у Парижі, балетмейстер М. Фокін. Одноактний балет. Жанр – балет-казка. Створений по заказу С. Дягілєва. Сюжет поєднує декілька російських народних казок про Івана - царевича та сім зачарованих принцес у царстві злого Кащея. Музика відзначається яскравими барвами, поєднанням рис фольклору та імпресіонізму.

Балет «Петрушка». 1911 рік. Прем’єра у Парижі, балетмейстер М. Фокін. Жанр визначив саме композитор – «потешные сцены». Одноактний балет, який поділяється на 4 картини. Сюжет – під час яскраво святкового ярмаркового гуляння на Масляну розгортується драма: ляльки, отримавши людський облік, переживають складні людські почуття, пристрасті. В музику балету включені цитати народних пісень. Він представляє собою новий напрямок, пошук у творчому союзі музики та хореографії.

Балет «Весна священна», 1913р. Прем’єра у Парижі, балетмейстер В.Ніжинський. Сюжет відтворює старовинні дохристиянські народні обряди та звичаї. У балеті домінує стихія руху, народжена енергією і пластикою ритмів. Один з новаторських творів початку XX століття. Музику балету відзначає яскравість оркестрових тембрів, короткі мелодійні наспіви.

Перша світова війна змінила стилістичні орієнтації композитора. Закінчує російський період Стравінський творами, у яких продовжує домінувати опора на фольклор.

• «Байка про Лису, Петуха, Кота за Барана», 1916 р., поставлено у Парижі у 1922 році балетмейстером Б. Ніжинською. Це весела пантоміма на народні тексти для 4 солістів та камерного оркестру.

• «Історія солдата» (читаемая, играемая ,танцуемая),1918 р., поставлена у Лозанні, режисери Л. та Ж. Пітоєви. Це відгук на події Першої світової війни. Сюжет відтворює їх у іронічно-пародійному аспекті. Російський народний елемент у творі поєднується з новою побутовою музикою (танго, регтайм).

• «Свадебка», 1923 рік, поставлена у Парижі, балетмейстер Б. Ніжинська. Хореографічна сценка зі співом та музикою. Сюжет показує весільні обряди, які мають коріння у глибокій давнині. Стихія гри викликає багато численні темброві соло.

Закордонний період: «Пульчінелла», 1920 р. прем’єра у Парижі, балетмейстер Мясін. Балет зі співом на основі тем Дж. Б. Перголезі.

«Аполлон Мусагет», 1928 р. прем’єра у Вашингтоні, балетмейстер А.Больм. Сюжет відтворює стиль театральних вистав епохи Людовика ХІV. Оркестровка - лише струнні інструменти.

«Поцілунок феї», 1928 р., прем’єра у Парижі, балетмейстер Б. Ніжинська. Сучасне прочитання музики П. Чайковського . Балет – алегорія

«Игра в карты», 1937 рік, прем’єра у Нью-Йорку, балетмейстер Дж.Баланчін. Музика твору поєднує мелодії П. Чайковського, Л. Деліба, Й.Штрауса, Дж. Россіні.

«Балетные сцены», 1944 р., прем’єру у Голівуді, балетмейстер Долін. У музиці відчутний вплив джазу та американської побутової музики.

«Орфей», 1948 р. прем’єра у Нью-Йорку, балетмейстер Дж. Баланчін.

«Агон» (друга назва «Состязание»), 1957 р., прем’єра у Нью-Йорку, балетмейстер Дж. Баланчін. Твір для 12 виконавців. Композитор звертається до серійної техніки.

Джорж Баланчін (1904 – 1983) (справжнє прізвище Георгій Мілітонович Баланчівадзе) – американський балетмейстер. Народився у Петербурзі. Навчався у Петербурзькому театральному училищі, у Петроградській консерваторії. Працював у академічному театрі опери та балету у Петрограді, співпрацював з С. Дягілєвим. З 1933 року працює у США. Створює школи балету, театральні трупи. Ставив балетні сцени в мюзиклах, оперетах. Поставив багато балетів І. Стравінського. У 1962 та 1972 роках з балетною трупою приїздив до СРСР.

Михайло Михайлович Фокін (1880, Петербург – 1942, Нью-Йорк) – російський артист, балетмейстер, педагог. Освіту отримав у Петербурзькому театральному училищі. Вважався легким, витонченим, танцюристом з високим елегантним стрибком. Як балетмейстер дебютував у 1905 році у спектаклях Петербурзького театрального училища. Багато працював з С. Дягілєвим. З 1921 року живе у США. Працював у паризькій опері, керував студією у Нью-Йорку. Намагався, кожному спектаклю надати особисті неповторні риси, звертався до фольклорних джерел, суміжних мистецтв.

Дягілєв Сергій Павлович (1872 р., Новгородська область – 1929 р., Венеція) – російський театральний діяч, пропагандист російського мистецтва за кордоном.

Освіта – юридичний факультет Петербурзького університету, Петербурзька консерваторія (займався у М. Римського-Корсакова). Вивчав живопис, театральне мистецтво, історію художніх стилів. Разом з О. Бенуа створив художнє об`єднання «Світ мистецтва», а також однойменний журнал. З 1907 року організує виставки російського мистецтва, історичні російські концерти, «Русские сезоны». 1911-29 р. – створює трупу російського балету С.П. Дягілєва.