2. Порушення смислоутворення

Мотиви мають спонукальну та смислотвірну функції, які не завжди піддаються розрізненню. Нерідко буває так, що людина усвідомлює мотив, заради якого дія повинна здійснитися, але цей мотив залишається знаним і не спонукає до дії. Л. І. Божович та її співробітники показали, що таке явище часто трапляється в дітей молодшого шкільного віку. Наприклад, дитина може знати, що для оволодіння майбутньою професією треба добре вчитись, але, не дивлячись на це розуміння, мотив до навчання не має достатньої спонукальної сили і доводиться підключати якісь додаткові мотиви.

Саме це злиття обох функцій мотиву — спонукальної і смис-лотвірної — надає діяльності людини характеру свідомо регульованої діяльності. Послаблення і викривлення цих функцій — смислотвірної і спонукальної— призводить до порушень діяльності.

Це виражається в одних випадках у тому, що смислотвірна функція мотиву послаблюється, мотив перетворюється на лише знаний. Так, хворий знає, що до близьких треба добре ставитись, але при цьому він принижує свою матір.

В інших випадках виступає звуження кола смислових утворень: мотив, зберігаючи до певної міри спонукальну силу, надає смислу відносно меншому колу явищ, ніж до захворювання. В результаті багато з того, що раніше мало для хворого особисті-

64

65

сний смисл (наприклад, навчання, дружба, робота, ставлення до батьків і т.д.), поступово втрачає його. В результаті втрачається і спонукальна сила мотиву.

3. Порушення підконтрольності поведінки

Порушення підконтрольності, критичності поведінки — один з найбільш яскравих проявів порушення особистості. Воно може набувати різних форм і виступати:

• у структурі різних процесів: мислення, сприйняття (Е. А. Єв-лахова, Б. В. Зейгарник);

• у неправильній оцінці своєї особистості, своїх дій (Б. В. Зейгарник, С. Я. Рубінштейн);

• у некритичності до своїх психопатичних переживань.

1.1. Кожуховська показала своїми дослідженнями, що яких би форм не приймала некритичність, вона означає порушення діяльності в цілому. Критичність утворює «вершину особистісних якостей людини». Прийоми, спрямовані на вивчення критичності, є найбільш адекватними для аналізу особистісних особливостей.

Некритичність може змінювати діяльність хворого по-різному: деякі з них можуть стати розгальмованими, в інших втрата контролю своїх дій приводить до бездіяльності.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть види порушень особистості.

2. У чому проявляється порушення опосередкованості та ієрархії мотивів?

3. Що таке провідний мотив? Яка його роль?

4. У чому полягає значення додаткових мотивів?

5. Поясніть, як може формуватися патологічно змінена потреба.

6. Що веде за собою зміна ієрархії мотивів та їх опосередкованості?

7. Які функції виконують мотиви?

8. До чого веде послаблення і викривлення функцій мотиву?

9. Поясніть суть порушення смислоутворення як розладу особистості.10. У чому проявляється порушення підконтрольності поведінки?

ПАТОПСИХОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК ЯК ФАКТОР ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ