1. Мета та принципи консультативно-коригуючої роботи

Психологові, який працює в системі освіти, часто доводиться проводити психокоригувальну роботу.

Психокорекція — метод комплексного психологічного впливу на мету, мотиви та структуру поведінки суб'єкта, а також на розвиток певних психічних функцій: пам'яті, уваги, мислення.

Головне завдання — навчання та тренінг, засвоєння нових навичок поведінки, спілкування, запам'ятання тощо.

Консультування — метод психологічної допомоги, мета якого — з допомогою спеціально організованого спілкування активізувати у клієнта додаткові психологічні сили та здібності, які можуть забезпечити спосіб виходу з важкої життєвої ситуації.

Види психокоригувальної роботи:

• індивідуальне психокоригування;

• групове психокоригування,

• психотренінг;

• консультативна робота із сім'єю.

Принципи консультативно-коригувальної роботи:

• відкритість для дітей;

• співпереживання дитині та цінування її;

• терплячість до сутності дитини;

• ставлення до внутрішнього світу дитини з добротою, ласкою та ніжністю;

• конфіденційність — усе, що розповідає дитина психологові в ході бесіди, не може бути повідомлене педагогам і навіть батькам дитини. Виняток — інформація має загрозливий для життя та здоров'я оточуючих характер (наприклад, підліток повідомляє про підготовку вбивства, підпалу, втечі і т.д.); якщо інформація торкається здоров'я самого підлітка (вагітність, венеричне захворювання, вживання наркотиків, прагнення до самогубства), бажано разом з ним прийти на консультацію до лікаря відповідного профілю та переконати підлітка розповісти про те, що сталося, батькам.

2. Індивідуальна та групова психологічна корекція

Індивідуальна психокорекція в найпростішому варіанті проводиться в ході психодіагностики: дитина заохочується за правильного виконання завдань, з нею разом виробляється оптимальна стратегія навчання, здійснюються спроби корекції самооцінки.

Показання для проведення:

• дошкільний вік дитини;

• наявність істотних дефектів зовнішності або тяжких соматичних захворювань;

• ситуації «швидкої допомоги» (виявлені в ході обстеження інтенсивні агресивні та аутоагресивні тенденції);

• інтимний характер проблем (потерпілі від сексуального насильства, дисморфоманії та ін.);

• кризи втрати сенсу буття;

• шизоїдна акцентуація та психопатія.

Якщо у підлітка психічне захворювання, то проводити психокорекцію психолог повинен з лікарем хворого.

Спроби психокорекції таких станів, як маячення, виражена депресія, немотивована агресія, сексуальні девіації, в умовах роботи шкільного психолога неприпустимі.

Напрями, за якими може проводитись індивідуальна психокорекція, такі.

1. Ігрова терапія (Г. Лендрет) — з дітьми 3-Ю років та старшого віку за наявності в них затримки психічного розвитку або тяжких порушень спілкування. Допомагає при таких порушеннях:

• трихотиломанія (висмикування волосся);

• порушення спілкування;

• порушення емоційного стану після стресу;

• труднощі в навчанні та мовному розвитку;

• заїкання;

• висока тривожність;

• занижена самооцінка та ін.

Тривалість занять — 30-45 хв. Мета — дати можливість дитині розрядити свої переживання, дати вихід нагромадженим негативним емоціям, сформувати оптимальні навички спілкування та взаємодії.

2. Психодрама (Д. Морено) — використовується в роботі з дітьми та підлітками 10-17 років. Допомагає при:

— конфліктних ситуаціях з батьками;

124

125

• страхах;

• шкільній тривожності;

• внутрішньоособистісному конфлікті;

• нервовій анорексії;

• порушенні потягів.

Психодрама створює умови для вираження емоцій та усвідомлення можливостей по-новому оцінити ситуацію. У деяких випадках вдається змінити мотивацію поведінки або знайти нові способи досягнення мети.

3. Логотерапія (В. Франкл) — метод парадоксальної інтен-ції— підлітку з яким-небудь страхом чи нав'язливою ідеєю пропонують не пригнічувати його, а, навпаки, свідомо його демонструвати. Це сприяє зменшенню чи зникненню тривожності щодотакого стану, а інколи — і ліквідації самих проявів неврозу.

4. Нейролінгвістичне програмування (Р. Бендлер і Д. Грін-дер) — може використовуватись у роботі з дітьми й підліткамибудь-якого віку та при будь-яких формах особистісних порушень.Неефективне при вираженій розумовій відсталості; для дітей знормальним інтелектом може використовуватися з 4-5-річноговіку. Мета— зміна набутих дитиною стереотипів спілкування,навчання більш ефективних.

Групова психокорекція — успішна при: страхах, заїканні, високій агресивності, порушеннях спілкування, неадекватній самооцінці та соціальній дезадаптації, епізодичному нарковживанні.

Протипоказання для групової психокорекції:

• наявність психічних розладів (маячення, галюцинації, недоумство);

• виражена рухова розгальмованість;

• проблеми інтимно-особистісного характеру (сексуальні порушення, пережиті психотравми тощо);

• виражена шизоїдна психопатія;

• наркоманія І—II стадії;

• активне небажання підлітка працювати у групі.

Принципи відбору до групи:

1. відносна однорідність групи за віком (різниця не більша 3-х років);

2. максимальна різнорідність з акцентуаціями;

3. у дошкільнят та молодших школярів можливе функціонування групи хлопчиків та дівчаток разом, у підлітків — краще окремо;

4. оптимальна чисельність групи — 5-10 осіб;

5. бажана закритість групи.

Перед початком роботи в групі обов'язково проводять ретельне патопсихологічне обстеження дітей, консультації з лікарем, який лікує дану дитину, згода самої дитини та її батьків на таку форму роботи.