Принципи побудови патопсихологічного обстеження дітей та роль даних про порушення в розвитку дитини
1. Принципи побудови патопсихологічного обстеження дітей
За Н. Ю. Максимовою, К. Л. Мілютіною, В. М. Піскун, у патопсихологічному обстеженні дітей важливо враховувати таке.
1. Чим молодша дитина, тим важливішу роль відіграють особливості патологічно змінених проявів нормального вікового розвитку. Тому передусім необхідно вивчити ті психологічні утворення, які на даному віковому етапі мають вирішальне значення у психічному розвитку її.
Саме ці психологічні утворення особливо насичені ознаками хворобливої симптоматики.
Наприклад, затримка розвитку мовлення в ранньому дитячому віці (3^4 p.), її специфічне викривлення (збереження автономної мови, неологізми, аутична спрямованість і т.д.) властиві ранній дитячій шизофренії. У віці 4-5 років ознаки цієї хвороби проявлятимуться уже не в особливостях мови, а в змісті рольової гри дитини, її малюнках, фантазіях. Аналізуючи продукти цієї провідної для даного віку діяльності, можна виявити емоційні розлади (страхи, агресивні тенденції), інтелектуальні порушення (патологічні асоціації, неадекватність розумової діяльності).
Матеріали для цього розділу запозичено з книги Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. Основи дитячої патопсихології: Навч. посібник. — К.: Перун, 1996. — 464 с.
104
105
2.
Оскільки
психіка дитини перебуває в постійному
розвитку, у патопсихологічній
характеристиці обстежуваного треба
розрізняти два види симптомів:
а) первинні, тобто безпосередньо пов'язані зі шкідливимвпливом (хвороба, травма тощо);
б) вторинні — є результатом порушення психічного розвиткувнаслідок хворобливого процесу (що триває або вже завершився).
Наприклад, у молодшому шкільному віці формуються поняття про збереження числа, об'єму, автоматизуються навички читання та письма. Ураження або недорозвиток психічних функцій, що не дають змоги опанувати даною інформацією, призводять до недостатності (затримки) формування логічного мислення, здатності прогнозування.
Спираючись на ці принципи, патопсихолог у ході дослідження психіки дитини розв 'язус такі завдання:
а) виявляє порушення психічної діяльності та дає їм патопсихологічну кваліфікацію;
б) проводить структурний аналіз помічених порушень, виділяєпервинні та вторинні симптоми;
в) розробляє програму коригуючих заходів.
Н. Ю. Максимова виділяє два підходи до розв 'язання цих завдань психологом:
1 — проблемний підхід до дослідження психіки дитини.Описаний, в основному у працях зарубіжних авторів (когніти-
вна, позитивна психотерапія). За цього підходу психолог з'ясовує:
чи існує проблема;
для кого вона найпекучіша (наприклад, порушення поведінки можуть бути досить байдужими для самого учня, але турбувати вчителя та батьків);
можливі шляхи вирішення цієї проблеми;
обирає оптимальний шлях вирішення проблеми, виходячи із зацікавленості усіх задіяних сторін;
реалізовує обраний шлях.
У даному підході поєднані психодіагностика та психокорекція.
2 — психодіагностичний підхід до дослідження психіки. Йогооснови у вітчизняній психології розробляли Л. Виготський,Б. Зейгарник, В. Блейхер, Л. Бурлачук, І. Крук, В. Лебединський,О. Лічко, С Рубінштейн та ін.
За цього підходу перед патопсихологом постають такі завдання:
— дослідити функції психічних процесів та виявити відхилення;
визначити можливості поліпшення результатів під час надання допомоги;
діагностика особистісних особливостей дитини;
зіставлення отриманих результатів з «нормативними» та постановка патопсихологічного діагнозу;
визначення можливостей розвитку дитини та шляхів вирішення її соціальних проблем.
Випадки, в яких використовується проблемний підхід:
при вирішенні завдань, пов'язаних з порушенням поведінки, негативними особистісними особливостями (тобто, коли мала вірогідність того, що причиною звернення до психолога можуть бути порушення розвитку психічних процесів);
коли необхідна довготривала психологічна корекція, то він дає змогу визначити сферу прикладання зусиль психолога, позицію дитини та інших учасників проблемної ситуації, налагодити стосунки співробітництва.
Випадки, в яких використовується діагностичний підхід:
вирішення експертних питань, насамперед пов'язаних з навчанням дитини та вибором місця навчання;
у випадках високої вірогідності наявності в дитини відхилень у психічному розвитку;
за необхідності — проведення психотренінгових заходів;
— при з'ясуванні причин соціальної дезадаптації дитини.
Сучасна патопсихологія використовує багато експериментальних методик дослідження психічних процесів і станів. Суть їх застосування полягає в моделюванні проблемних ситуацій. їх вирішення потребує від обстежуваного того виду психічної діяльності, яка є об'єктом дослідження.
Наприклад, у дослідженні інтелекту роль «функціональної проби» виконують експериментальні завдання, що дають змогу аналізувати розумові операції, якими людина користується звичайно у своєму реальному житті.
Орієнтовна схема психологічного дослідження порушень психічної діяльності дитини молодшого та середнього шкільного віку
Дослідження розумової працездатності з виявленням показників виснажуваності; утрудненої впрацьовуваності, коливань працездатності.
Вивчення уваги — її обсягу, здатності дитини до довільної концентрації, розподілу та переключення.
106
107
Дослідження
процесів запам'ятовування та відтворення.У деяких випадках — вивчення процесу сприймання (якщо виникає підозра щодо порушення цього процесу).
Вивчення інтелекту: рівень розвитку "вербального та невербального інтелекту, формування шкільних умінь та навичок, життєвої орієнтованості, можливостей розвитку інтелекту у процесі навчання.
Дослідження процесу мислення: пошук специфічних феноменів мислення, характерних для порушень психічного розвитку (конкретність, інертність або спотворення мислення). Вивчення процесу мислення має проводитися в усіх випадках, коли є підозра щодо порушення психічного розвитку, та незалежно від визначеного рівня розвитку інтелекту.
Дослідження особливостей мови: розвиток та збереження смислової, змістовної структури мови, наявність порушень у вигляді фонетичних дефектів, заїкання, недостатність функції читання та письма. Докладніше вивчення мовного розвитку дитини належить до компетенції логопеда.
Вивчення емоцій: переважаючий емоційний фон, наявність різних коливань емоцій, феномени страхів, тривожності взагалі та шкільної особливо, наявність схильності до концентрації негативних емоцій.
Дослідження особистісних особливостей: головна мотивація діяльності, самооцінка та ставлення до оточуючих, рівень домагань та його динаміка у випадку успіху та невдачі, наявність внутрішньо особистісних конфліктів та механізмів компенсації, реакції у стані фрустрації; параметри екстраверсії, нейротизму, особливості темпераменту тощо.
На підставі отриманих даних психолог може дійти таких висновків:
чи є взагалі в даної дитини порушення психічної діяльності, чи її проблеми пов'язані тільки з недоліками мікросоці-альної ситуації розвитку;
якщо є порушення, то який тип порушень переважає в даному випадку, які механізми привели до його формування (структура первинного та вторинного дефектів, явище ретардації, асинхронії тощо);
чи потребують виявлені феномени втручання (тобто чи є соціальна дезадаптація, чи формується вторинний дефект, стан погіршення і т. д.);
яка зона найближчого розвитку дитини;
— хто та на якому рівні може провести корекцію порушеньрозвитку (варіанти: достатньо зміни виховного підходу;бажано змінити місце та форми навчання; необхідна консультація спеціаліста іншого профілю — лікаря, логопеда;необхідні психокорекційні та психотерапевтичні заходи).
Особливості патопсихологічного обстеження підлітків:
звичайне обстеження;
дослідження наявності і типу акцентуацій характеру;
обстеження мотиваційної структури особистості;
дослідження спрямованості особистості;
дослідження самооцінки;
діагностика реакції адаптації;
діагностика порушень у формуванні потягів;
з'ясування особистісних криз.
Для ефективного патопсихологічного обстеження дітей важливо:
встановити хороший контакт з дитиною, вміти зацікавити дитину завданнями, задати позитивно насичений емоційний тон;
обміркувати стиль спілкування з підлітком, а також те, як пояснити йому мету обстеження;
мати окреме приміщення, куди не заходили б під час експерименту сторонні, де не було б яскравих предметів, що відвертатимуть увагу, бажано, щоб якомога менше проникав шум;
обстеження проводиться індивідуально; якщо дитині менше ніж шість років, то допускається присутність матері;
не слід проводити обстеження, якщо дитина перевтомлена або, навпаки, сильно збуджена, якщо вона голодна чи тіль-ки-що поїла, якщо вона нездужає, відчуває біль або інші види дискомфорту;
за необхідності повторних обстежень бажано проводити їх в один і той самий час;
патопсихологічне обстеження дітей проводиться у формі навчаючого експерименту; якщо в дитини виникають труднощі, їй треба допомагати: це можна зробити у вигляді загальної стимуляції (підбадьорювання, похвала), організації діяльності, навідних запитань, прямої підказки, показу або навчання на матеріалі аналогічного завдання з наступним контролем за перенесенням способу дії. Під час аналізу отриманих результатів слід враховувати, який вид допомо-
108
109
ги
та якою мірою був наданий дитині і
наскільки ця допомога сприяла виконанню
завдання;
— необхідно фіксувати вислови та емоційно-рухові проявидитини, але оскільки спілкування психолога з дитиною маєбути жвавим, безпосереднім, то не слід відволікатись підчас обстеження на тривалі записи, тому інформацію требаздебільшого запам'ятовувати.