Запитання для самоперевірки
Що необхідно враховувати у патопсихологічному обстеженні дітей?
Які завдання стоять перед психологом у дослідженні психіки дитини?
Як саме реалізовується проблемний підхід до дослідження психіки дитини?
Які завдання реалізовує психолог за психодіагностичного підходу до дослідження психіки дитини?
У яких випадках реалізовують проблемний підхід до дослідження психіки дитини?
У яких випадках реалізовують діагностичний підхід до дослідження психіки дитини?
Що передбачає психологічне дослідження порушень психічної діяльності дитини молодшого та середнього шкільного віку?
Які висновки може робити психолог на основі даних дослідження порушень психічної діяльності дитини?
Що передбачає патопсихологічне обстеження підлітків?
Про що повинен пам'ятати психолог, проводячи патопсихологічне обстеження дітей, підлітків?
Яку інформацію про результати психологічного дослідження психолог повинен надати батькам?
Яку інформацію про результати патопсихологічного дослідження психолог має надати вчителю?
Чому зміна соціальної ситуації розвитку дитини важлива в оп-тимізації виховного процесу?
Як саме можна змінювати соціальну ситуацію розвитку дитини?
Якими методами можна реалізовувати допомогу дитині, в якої виявлено певні психічні порушення?
112
113
Методи дослідження порушень психічних процесів, станів та особистісного розвитку дітей
1. Особливості дослідження психічних процесів і станів у дітей
За Н. Ю. Максимовою, К. Л. Мілютіною, В. М. Піскун, у межах дитячої патопсихології важливо дослідити пізнавальні процеси, бо вони визначають успішність навчальної діяльності дитини. Тому більшість експериментальних завдань, що пропонуються дітям, спрямовані на вивчення уваги, пам'яті, мислення, сприймання. Перебіг емоційно-вольових процесів у дітей аналізується в ході експерименту шляхом:
спостереження за їх поведінкою, реакціями на успіх чи невдачу;
виходячи з даних, отриманих у ході бесіди.
Особливості проведення бесіди з дітьми з метою дослідження порушень у психічному розвитку:
• Краще користуватись непрямими запитаннями (якщо дитина мала, у неї не розвинуті навички самоаналізу, вона ще не може давати узагальнених оцінок явищам, і її відповіді на прямі запитання часто відображають не реальний стан речей, а бажання відгадати, чого від неї хоче дорослий; якщо ж розмова ведеться із старшими дітьми, підлітками, то вони можуть свідомо перекручувати інформацію, видаючи соціально схвалювані відповіді на особливо значущі для них запитання). Наприклад, замість того, щоб запитати: «У вас дружна сім'я?», краще з'ясувати, як у сім'ї заведено проводити вільний час, як розподіляються домашні обов'язки і т. д. Або замість того, щоб запитати: «Чому ти пропускаєш уроки?», краще повести мову про те, що деякі діти прогулюють уроки, а тоді поставити запитання: «Як ти думаєш, чому?».
Якщо з реакції дитини видно, що тема для неї болюча, що вона не хоче розповідати, краще перейти до розмови про інше (позначивши цей момент у протоколі), а потім отримати інформацію про афектогенні (болючі) зони використавши проективні методи.
Теми бесід з дитиною залежать від завдань конкретного патопсихологічного обстеження, і повинні охоплювати головні
114
сфери життєдіяльності: сім'я, школа, інтереси, позашкільне оточення, спілкування, думка дитини про себе, свої можливості, здібності. Детальніше розглядаються ті теми, які важливі для досягнення мети обстеження.
Необхідно наперед спланувати схему бесіди, наприклад: симптом (тобто ознака, важлива для обстеження), у чому він проявляється, з якою інтенсивністю проявляється, як давно проявляється, як реагує на це сама дитина. Якщо ця схема буде зашифрована (наприклад, латинізована), то підкресленням можна легко фіксувати інформацію в ході дослідження, не привертаючи уваги дитини тривалими записами.
Якщо з дитиною не вдається встановити контакт, можна запропонувати їй розглянути малюнок, іграшку чи дати спочатку нескладне завдання, щоб зацікавити, похвалити і таким чином зняти напруженість, скутість, тривогу, страх перед дорослим (утрудненість чи легкість встановлення контакту є діагностичним показником, тому ці параметри слід фіксувати у протоколі).
У бесіді з підлітками слід виступати в ролі співрозмовника, який серйозно сприймає свого партнера, поважає його погляди, цікавиться його проблемами та дотримується норм етикету.
Бесіду з підлітком слід розпочати з пояснення мети дослідження. Не завжди слід називати справжні причини і, звичайно, не у такій формі, яка зачіпає самоповагу дитини. Наприклад, не слід говорити, що будуть перевірятися розумові здібності учня, краще сказати, що вимірюють працездатність, рівень перевтоми у результатах навчальної діяльності, що мета дослідження — підказати нові засоби засвоєння інформації. Найкращим поясненням необхідності дослідження психічних процесів і станів у підлітків є посилання на профорієнтацію.
Після експериментального дослідження проводиться заключний етап бесіди з дитиною, де психолог з'ясовує: які завдання сподобалися дитині, а які — ні, що було важким, а що легким, як дитина оцінює свої успіхи, як дитина себе почуває.
Протягом усього патопсихологічного дослідження використовується спостереження одночасно з використанням експериментальних методів.
Особливості проведення спостереження за дітьми з метою дослідження порушень у психічному розвитку:
• Інформація фіксується у спеціальній карті-схемі, користуються при цьому символами (наприклад: закреслення символу,яким позначається якась ознака, позначається її відсутність, під-
115
креслюванням—
її
наявність у середньому ступені, подвійне
підкреслювання —
сильна
інтенсивність, обведення колом —
дуже
сильна інтенсивність, хрестиком —
прояви
ознаки, протилежної до тієї, яка позначена
у карті-схемі, хвиляста лінія —
передбачення
наявності певної характеристики і
т.д.).
• Протокол спостереження починають з оцінювання зовнішнього вигляду дитини:
особливості будови тіла (наявність диспропорцій і фізичних вад, відповідність віку фізичному розвиткові, схильність до маскулінізації (у дівчаток) чи фемінізації (у хлопчиків), надлишкова повнота чи худорлявість, тип будови тіла: астенічний, атлетичний, пікнічний);
охайність одягу, шкіри;
колір обличчя (свідчить про стан здоров'я, емоційний стан у даний момент);
особливі прикмети (шрами, тату і т.д.);
загальний тон настрою протягом експерименту;
характеристика рухів дитини;
адекватність міміки і жестів;
невротичні прояви — посилюються при наростанні напруженості й тривоги (тремтіння рук, знизування плечима, стереотипне гримасування, кусання нігтів або губів, шмог-рання носом, постійне перекладання предметів, сування на стільці, розхитування тощо);
мовлення дитини:
якщо нечітко вимовляє слова, шепелявить, гнусавить, то можна робити припущення про наявність психічного недорозвитку;
словниковий запас, точність висловлювання думки, вміння будувати складні речення — усе це свідчить про міру розумового розвитку та культурного рівня дитини;
наявність у мові дитини аграматизмів, постійна зміна теми розмови, коли, не закінчивши говорити про одне, переходять до викладення іншого, схильність до ведення монологу (ніби відповідає на нечутні запитання) — усе це може бути симптомами серйозних порушень у психічному розвитку;
— інформація про емоційно-вольові прояви дитини:
темп роботи і його зміни протягом обстеження;
міра наполегливості при виконанні завдань;
зосередженість або відволікання;
як швидко з'являються ознаки втоми;
чи намагається дитина проаналізувати завдання, що стоять перед нею, знайти різні варіанти вирішення, чи має вигляд безпорадної та розгубленої;
як реагує на невдачу (чи реагує агресивно, чи звинувачує зовнішні обставини у невдачі, чи себе; чи намагається хитрувати, вгадуючи правильну відповідь, чи виправдовується та запевняє, що її помилки випадкові, чи сприймає невдачу байдуже);
як реагує на підказку психолога, його зауваження та похвалу.
Діти, в яких немає порушень у розвитку психічної діяльності та відхилень у поведінці, під час обстеження поводяться серйозно, вони зібрані й активні, їм цікавий процес роботи, оцінка результатів, радіють успіху й похвалі. При невдачі засмучуються але не втрачають самовладання, намагаючись подолати труднощі.