2. Психологія ранньої юності
У підлітковому віці, а більш явно — в період ранньої юності, починають проявлятися статеві психологічні відмінності. Вони проявляються в процесі формування самосвідомості та образу «Я».
Центральним психологічним процесом розвитку самосвідомості в період ранньої юності є формування особистісної ідентичності — почуття індивідуальної самототожності, перейнятливості та єдності.
Головне психологічне набуття ранньої юності— відкриття свого внутрішнього світу. Набуваючи здатності заглиблюватись у себе, свої переживання, юнак заново відкриває цілий світ нових емоцій, красу природи, звуки музики. У цей час людина починає сприймати і осмислювати емоції вже не як твірні від якихось зовнішніх подій, а як стан власного «Я».
Ще однією важливою рисою юнацького віку є поява і розвиток дуже інтенсивних емоційних стосунків, що необхідні для формування повноцінної особистості, — дружби, любові.
Поряд з розвитком товариських стосунків юнацький вік характеризується напруженим пошуком дружби як вибіркової, міцної і глибокої емоційної прив'язаності.
Потреба у спілкуванні, другому «Я» — найважливіша потреба в ранній юності. В основі юнацького потягу до дружби — при-
100
101
страсна потреба в розумінні іншого і себе іншими, потреба у саморозкритті.
В основі юнацької дружби лежать загальні духовні інтереси та потреба в розумінні, на відміну від підліткового, де основними є потреба у взаємодопомозі та захопленість якимось видом праці.
Друг є єдиною людиною, від якої юнак очікує оцінок вищих, ніж його власна самооцінка. Це можна вважати непрямою вказівкою на те, що одна з головних функцій юнацької дружби — підтримання самоповаги особистості.
В юності дружба займає таке важливе становище тому, що вона складається, коли в людини немає ще ні власної сім'ї, ні професії, ні коханої (-го). З появою нових, «дорослих» прив'язаностей дружба поступово втрачає своє привілейоване становище.
Особливість юнацької любові — потреби в інтимній людській близькості та чуттєво-еротичному бажанні дуже часто не збігаються і можуть бути спрямовані на різні об'єкти. За образним висловлюванням одного вченого, хлопчик не любить жінки, до якої його тягне, і його не тягне до жінки, яку він любить. У багатьох з них бурхливий темп статевого дозрівання випереджує розвиток витончених комунікативних почуттів, включаючи здатність до співпереживання.
3. Психологічні особливості і психічні розлади осіб зрілого, похилого та старечого віку
Віковий період, який настає за юністю, характеризується стійкістю психічної діяльності людини, набуттям цілісності і, головне, зрілості — усвідомлення свого місця серед інших людей, са-моідентифікація, прийняття соціальних норм, відповідальність за власні вчинки.
Основною у зрілому віці є професійна діяльність, яка до похилого віку поступається місцем цінності існування та загальнолюдським цінностям.
Відзначається дві кризи розвитку зрілої особистості (Б. С. Братусь): у віці 30±2 роки у вигляді переоцінки свого життєвого шляху, коли людина не лише задумується над правильністю свого вибору, а й багато в ньому виправляє («криза середніх років» у віці Христа) і передпенсійна криза у віці 55±3, коли настає період планування свого пенсійного життя.
Криза середніх років може виникнути у випадку істотного розходження при порівнянні наявної ситуації з віком, коли лю-
дина очікує «пожинати плоди», з ідеальною, яку малювала собі в юності. Розходження у сфері професійної ідентичності, яке включає незадоволення успішністю кар'єри, сформованим авторитетом, рівнем матеріального благополуччя, є лише одним із значущих розходжень, важливіших для чоловіка, ніж для жінки. Іншою такою сферою виступає сімейне життя, в якому кризу здатне викликати незадоволення сімейним статусом, вибором партнера і друзів, стосунки з близькими, благоустрій сім'ї та ін. Третя сфера, за якою відбувається процес звірки ідеалу і реальності, — це сфера особистісного зростання, яка включає задоволеність собою. Людина середніх років схильна аналізувати потребу в ній суспільства, міру розкриття в процесі життя своїх потенційних можливостей і здібностей.
При переході до похилого та старечого віку людина поступово мириться з тією роллю і становищем, яких вона досягла в процесі життя. Вона націлюється на достойне завершення життя, орієнтується на власне здоров'я та загальнолюдські цінності (наприклад, справедливості).
Основною психологічною проблемою старості є самотність і, внаслідок цього, втрата необхідних і бажаних контактів, беззахисність перед оточенням, яке несе (як здається людям похилого віку) лише загрозу їхньому благоустрою і здоров'ю. При цьому стосунки між сусідами не завжди доброзичливі. Часто вони стосунки перетворюються на тривалу війну, яка протікає з перемінним успіхом. Поразки постають у вигляді інфарктів, інсультів та інших захворювань. Часто хворобливо підвищена підозрілість самотньої людини провокує спалахи гніву в її близького оточення.
Типовими психологічними чи психопатологічними феноменами осіб похилого віку є:
підвищена тривожність;
підозрілість і недовіра;
страх бути обдуреним.
З особистих якостей відзначається зменшення з віком таких якостей, як честолюбство, самолюбство при одночасному зниженні комунікативності та людинолюбства. Зменшуються переживання у вигляді туги і печалі, збільшується тривога, дратівливість, страх. Виникненню афективних розладів сприяє поява «рольової невизначеності» і соціальної ідентичності.
102
103
Запитання для самоперевірки
Які психологічні зміни відбуваються в підлітковому віці?
Назвіть типові поведінкові реакції підлітків, які містять у собі небезпеку переростання в патологічні.
Поясніть суть реакції «опозиції».
Поясніть суть реакції «імітації».
Поясніть суть реакції «гіперкомпенсації».
Поясніть суть реакції «емансипації».
Поясніть суть реакції «групування».
Охарактеризуйте психологічні особливості ранньої юності.
Дайте коротку характеристику психологічних особливостей людей похилого віку.
10. Назвіть типові психологічні феномени осіб похилого віку.
ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА