9. Ще раз про справедливість

- Отже, справедливість. Ми вже казали, що це невід’ємна складова права, бо несправедливого права нема, воно завжди справедливе. Але, разом з тим, уявлення про справедливість у різні часи були не однаковими. А як сьогодні кожен з вас уявляє собі цю категорію?

- Я вважаю, що справедливість не є синонімом права. Існує так звана “не правова справедливість”, яка прагне забезпечити централізоване встановлення справедливості поза будь-якими правовими обмеженнями. Така справедливість – постійна принада тоталітарних режимів, що сподіваються насильницьким запровадженням “належного порядку” згори залишити для своїх громадян правові гарантії їх вільної ініціативи й життєдіяльності.

- А чи не означає те, що “не правова справедливість” є протизаконною у тому випадку, коли існує не правовий закон?

- Не буває не правової справедливості. Справедливість одна і її встановлення у кожному випадку є функцією права. Право це і є справедливість, бо якщо це не так, то це не право. Тут змішані поняття право і закон. Колись в Радянському союзі масово порушувались права людини, і тих, хто виступав за їх відновлення, засуджували, висилали, садовили у психіатричні лікарні. І часто це було у рамках закону. Бо закони існували не правові. Тобто такі, що порушували права людини. По суті правозахисники виступали проти не правових законів, за торжество справедливості, а, значить, і права.

- Я вважаю, що справедливість є однією з найсуб’єктивніших категорій. Найлегше її визначити, керуючись математичним розрахунком. Формально справедливість можна визначити, як ступінь відповідності (тотожності) причинно-наслідкового зв’язку. Важливо, що для визначення справедливості дій, подій чи явищ необхідне всебічне їх дослідження, включаючи дослідження їх впливу на оточуюче середовище.

- А для мене справедливість це об’ективне відношення до людей, їх вчинків. Справедливість і об’єктивність – поняття тотожні. В першу чергу, щоб відчувати себе справедливим, особа повинна позбавитися упередження.

- Справедливість – це коли кожний отримує те, що заслуговує.

- Справедливість – це своєрідні терези. Кожна з сторін не повинна переважувати, а бути на одному рівні. Діяти по справедливості – це діяти в рівновазі по відношенню до інших. Це поняття стоїть поруч з такими як “розум”, “мудрість”, “здоровий глузд”.

- Справедливість – це філософське поняття, без якого важко жити людству. Це правдивість, істина, слушність, зауваження, слідування за правдою. Абсолютної справедливості не існує, бо різні люди розуміють світ по-різному.

- Отже, справедливість для кожного своя?

- Можна сказати так.

- Справедливість – це, коли існує відповідальність за злочин.

- Хіба тільки за злочин?

- Ну, і за інші протиправні дії. Головне, щоб людина, яка скоїть злочин отримала покарання. Безкарність породжує нові злочини.

- Але ж покарання може бути справедливим і несправедливим?

- А треба, щоб воно було справедливим, тобто адекватним скоєній дії.

- Справедливість це не тільки відповідальність за протиправні дії і адекватне покарання за них. Вона полягає ще й в тому, що кожна людина за свої заслуги повинна отримувати належну винагороду. Справедливість це совісне відношення однієї людини до іншої, це те, на чому повинні будуватися відношення між людьми.

- А я вважаю, що справедливість тісно пов’язана з дисципліною і, навіть, з жорстокістю. Часто на деяких людей кажуть: суворий, але справедливий. Це тому, що людина у своїй діяльності керується певними принципами і не відступається від них ні за яких обставин.

- Отже, ви ототожнюєте принциповість і справедливість?

- Не те щоб ототожнюю, але ці поняття дуже тісно пов’язані.

- Але ж можна суворо дотримуватися несправедливих принципів?

- Та що там казати! Справедливі, несправедливі принципи… Нема у світі ніякої справедливості! Де ви її бачили? Матеріальні багатства розподіляються несправедливо, соціальна ієрархія частіше всього теж несправедлива, бо у верхні шари суспільства, як правило, потрапляють не самі кращі і часто зовсім не заслужено. Я вам можу наводити безліч прикладів, які будуть свідчити про те, що справедливості нема.

- Так такі й нема?

- Я ж кажу, що нема. Чи можна вважати справедливим, наприклад, те, що винахідник мікрофону отримав свою зарплату, ну, може, якусь премію за винахід. І все! А естрадний співак, не маючи достатнього голосу, але користуючись цим мікрофоном, зі своїх концертів постійно отримує шалені гроші? Чи зміг би він це зробити без мікрофону?

Та взагалі, на мою думку, так званий шоу-бізнес, який приносить шалені гроші продюсерам та виконавцям, не є справедливим. Вже занадто велика різниця у заробітках всяких шоуменів порівняно с пересічними громадянами, будь то робітники, науковці чи інші. Чи настільки вони приносять більше користі суспільству?

- Це все з розряду видовищ. А за видовища потрібно платити. Людям потрібні видовища, не тільки хліб. Якби людям це було не потрібно, вони б не ходили на ці концерти і не платили б шалені грошв за це. Де б тоді були ці шоумени? Тому шоу-бізнес потрібен настільки, наскільки є в ньому потреба. А якщо потреба задовольняється, то і плата за неї справедлива.

- Видовища це ті ж самі наркотики. Людей привчають до них і вони стають залежними від цих наркотиків. Пам’ятаєте, ми вчили, що в Римській імперії за часів Октавіана, щоб народ менше втручався в діла держави, проводилась політика “хліба і видовищ”?

- Шоу-бізнес існує для того, щоб людей розважати. Людям потрібне свято не менше, ніж матеріальні цінності. У Бразилії дехто цілий рік збирає гроші, щоб їх витратити в день народного карнавалу. І він не шкодує за втраченими грошима, бо отримує задоволення. Отже, все це справедливо.

- А я от, не згоден з цим! Я розумію, що хтось за свою діяльність повинен мати більший доход, ніж інші. Але ж не в такій кількості! Оця різниця між доходами просто вражає. Недарма ж люди вважають несправедливим те, що, наприклад, деякі державні службовці, а також депутати Верховної Ради, заробітну плату і пенсію на порядок вищу за інших трудівників.

- Так, велика відстань між найвищою і найнижчою зарплатою це явище негативне і, мабуть, несправедливе. Доцільніше було б її набагато зменшити.

- А я от наведу інший приклад. Мені він здається цікавим. Відомо, що ув’язнені злочинці повністю знаходяться на утриманні держави. Отже, за законом, держава має забезпечити і охорону їх здоров’я. Я читав про випадок суворого дотримання закону у США. У засудженого до страти стався серцевий напад. Йому потрібна була негайна операція на серці, яка коштувала шалених грошей. Йому зробили цю операцію, а через декілька тижнів після цього, коли він одужав, його стратили. Чи справедливо це по відношенню до пересічних вільних громадян, які, хоча і сплачують податки, але у більшості своїй не можуть оплатити подібну операцію і помирають не дочекавшись лікарської допомоги за браком грошей? З боку закону все правильно. Закон виконано. Але з точки зору доцільності, то подібна допомога смертнику по суті не потрібна. Мабуть, доцільніше на ці гроші було б зробити операцію іншій, законослухняній людині, у якої на це не було грошей? І, взагалі, чи справедливо це?

- Тут просто законослухняність доведена до абсурду, перевищує здоровий глузд.

- Зате у нас в’язні часто не отримують і десятої частини медичної допомоги, яка їм потрібна. Це теж несправедливо.

- А, з другого боку, формально все правильно. За законом потрібно це робити? От і робиться. В’язень теж людина. І у своєму положенні він не може собі заробити на операцію, бо позбавлений волі. А вільна людина теоретично може собі заробити. Отже виходить, що це справедливо, бо виконується закон. А те, що наші в’язні не отримують належної медичної допомоги, означає порушення закону.

- Дійсно тут стикаються два поняття справедливість і доцільність. Щось подібне ми часто маємо у політиці. Там доцільність, як правило переважує справедливість. От візьмемо недавній приклад. Багато сучасних бізнесменів в нашій, та й в інших країнах, розбагатіли нечесним шляхом. За законом їх потрібно покарати. Але з боку економіки це робити недоцільно, бо постраждає виробництво, яке вже налагоджене і дає чималий дохід. І майже всі країни ідуть шляхом амністування цих незаконних капіталів. Це несправедливо, але доцільно. Майдан волав про відновлення справедливості, але якщо йти таким шляхом, то економіка зазнає важких втрат і від цього людям не стане краще жити, а, навпаки, їх життя погіршиться. Так от політик і зважує на терезах, що краще: простити злочинця і в подальшому контролювати його діяльність на благо людей, чи покарати і цим принести людям погіршення їх матеріального стану.