7. Добро і зло

- Поговоримо про одвічні поняття добра і зла. Юристи завжди мають справу з порушеннями законів, тобто з відхиленнями від норми у поведінці людей, а, значить, безпосередньо пов’язані з розумінням індивідами понять “добро” і “зло”. В сучасному світі з його рівнем глобалізації та існуванням великої кількості наукових поглядів на природу речей, серед філософських понять стає набагато менше еталонів. Через це дати визначення, зазначеним категоріям, в глобальному масштабі, досить важко. Втім це не виключає об’єктивного існування складених в процесі розвитку суспільства орієнтирів, за якими зазвичай відбувається віднесення подій, явищ до тієї чи іншої категорії. Особливість цих орієнтирів полягає в тому, що вони не є сталими, бо змінюються залежно від переосмислення, зміни поглядів суспільства на природу речей, суть і значення дій, подій і явищ, їх аналізу та прогнозування наслідків. В цьому сенсі право врешті решт стає об’єктивним відображенням поглядів суспільства на категорії добра і зла, диференціюючи обидва поняття, надаючи їм матеріальної форми вираження. Давайте розберемося сьогодні в цих двох поняттях. Як ви розумієте їх?

- Моя власна думка про поняття добра і зла частіше залежить від подій у матеріальному світі. Крім цього, я зробив спостереження, що визначити зло набагато легше, ніж розпізнати його в тих подіях, діях і явищах, які в конкретних ситуаціях можна віднести до категорії добра. Для мене “беззаперечне” зло - це насильство, знущання, брехня та інше. Проте, інколи з’являється відчуття мінливості і цієї межі.

- А я думаю, що для кожної особи ці поняття мають свої власні визначення. У кожної людини є свій внутрішній закон, який регулює і скеровує її вчинки, утримуючи від зла, спонукаючи до добра. Добро і зло є абсолютними вимірами людської духовної культури. Це категорії, які характеризують внутрішній світ людини, її відношення до оточуючого середовища, це зовнішній прояв внутрішнього світу людини.

- Але ж, все таки, в чому їх суть?

- Особисто для мене добро асоціюється з такими поняттями як чесність, справедливість, правда. Це щось тепле, надійне. Робити добро, значить творити добрі справи з почуттям відкритості з глибини душі. Це обов’язково безкорисливі вчинки, які мають на меті допомогти, розрадити.

Зло – має протилежне значення. Це вчинки, які робить особа, що переслідує якусь корисливу і негативну мету. Найгіршим злом є те, яке чиниться свідомо.

- Значить зло може бути свідомим і несвідомим?

- Так, іноді людина хоче зробити добро, але воно обертається злом.

- А чому так виходить?

- Гадаю, тому, що ця людина недостатньо подумала, перш ніж зробити дану дію. Вона не змогла передбачити певних її наслідків.

- Значить це відбувається від недостатніх знань?

- Мабуть, що так. Наприклад, лікар хоче допомогти хворій людині. Призначаючи ліки, які багатьом допомагали, він не врахував те, що у даної особи на ці ліки є алергія. В результаті він цим лікуванням причинив людині зло.

- Отже, зло це ще не завжди злочин, чи не так?

- Саме так, хоча ці слова й мають спільний корінь.

- За свідченням В.В. Колосова, на Русі слово добрий мало значення міцний, сильний. Невипадково одного з богатирів, захисників Русі, називали Добринею. Згодом добрий стало означати багатий, а слово добро – багатство, домашній скарб. І лише пізніше слово добрий набуло значення душевний, лагідний. Слова злий, зло споріднені за походженням і означають недобрий, грубий, нахаба, кривда, несправедливість, брехня тощо.

- Категорії добра і зла знайшли своє відображення у прислів’ях: “Доброго роду дитина, темного лугу калина”, “Нема лиха без добра”, “Роби людям добро, то й тобі буде добре”, “Від добра, добра не шукають”. Це два вічних поняття, між якими віками іде постійна боротьба. Без цих двох понять не існувало би людства. Пояснити ці поняття практично неможливо. Ну, можна сказати, що добро – це те, що несе позитив. Це гарні вчинки, допомога ближньому. А зло – це негатив. Це підлість, зрада, спричинення болю близьким, та усім іншим людям.

- Добро це людська благодать, гармонія в житті людини. Воно завжди скероване на благородні дії, і перемагає зло. А зло – це нечиста сила, яка завжди перешкоджає добру і вводить людей в оману, скеровуючи їх на невимушені дії. Зло це гнів, розпущеність, заздрість, ненависть. Головним злом є ворожнеча та розпущеність.

- Люди кажуть, що у житті хочеться, щоб панувало лише добро, але це неможливо, бо як це ми можемо сказати, що це добро, не маючи порівняння. У світі усе пропорційно, врівноважено. Кожна людина росте в окремому середовищі, близькі їй люди прищеплюють до неї свої норми моралі, вона поступово формується і в неї складається своє враження про навколишній світ. Для неї може бути нормою образа матері, чи людей, які її оточують. Чи, навпаки, ніколи не посміє такого зробити, бо розуміє, що цим причиняє біль іншому. Тому поняття добро і зло дуже розтяжне, і кожен для себе повинен хоч трошки в душі розуміти, не зважаючи ні на що, що погано, а що добре.

- Кожна людина розуміє добро і зло по-своєму. Добро – це дії, які йдуть від самого серця, щиро, правдиво, не для особистої користі. А зло – це дії, які несуть нам горе, страждання. Зараз серед молоді багато некультурних, злих людей, їх так виховують батьки і середовище, в тому числі і засоби масової інформації. Молодих людей, які розуміють добро, зараз дуже мало.

- Добро – це те, що робить нас щасливими, дарує нам прекрасні відчуття, незалежно від того, чи ми його робимо, чи його роблять для нас. “Добро” – всього п’ять літер, звичайне звучання і написання слова, та те, що стоїть за цим поняттям не можна охарактеризувати словом у п’ять літер. Людина, яка має добре серце і робить добро іншим є такою, що не марнує найціннішого дару від Бога – життя. Що ж до зла, то це повна протилежність добру. Я вважаю, що у світі добра зроблено менше, ніж зла. Зло – це загальне поняття всього поганого та темного у душі людини, це те, що примушує її плакати, страждати, нервувати і, навіть, призводить до летальних випадків. Якщо роблячи добро людина не марнує своє життя, то роблячи зло, вона руйнує свою особистість.

- А я вважаю, що найкраще сутність поняття добро відображено в десяти християнських заповідях. Це перший елемент, який містить в собі поняття добро. Другий елемент – це моральність, яка стоїть понад соціальним розмежуванням людей, оскільки ставить на перше місце інтереси всього людського роду в цілому. Третій, найважливіший елемент – це чистота помислу, оскільки людина може, на перший погляд, дотримуватися релігійних канонів, морально-етичних норм, закону, але одночасно в її душі може панувати зневага до людей, заздрість, жадоба помсти, хоча вони не переростають у дії.

- Хіба таке можливо? Та якщо у людини й виникають такі думки, то вона їх гасить, а це й означає, що вона дотримується заповідей, моралі і, значить, її дії є добром. Тому під добром треба розуміти не виконання біблійних заповідей, норм моралі, а внутрішню віру і повагу до них. Це знаходить свій вплив у відповідних вчинках.

- Але, якщо у людини є віра і повага до цих заповідей, то вона й буде їх виконувати. Саме без такої віри і поваги заповіді і не виконуються багатьма. В людині повинна бути гармонія, чистими і добрими повинні бути як помисли, так і дії. Добрих дій без добрих помислів не буває.

- Але ж, роблячи добро для себе, можна цим шкодити іншим, отже робити для них зло. Наприклад, будує собі особняк біля річки і тим самим перекриває до неї підхід іншим. Одна і та ж дія може бути одночасно добром і злом. Все залежить від обставин.

- Інколи добро буває невиправданим, а зло навпаки. Тому добро і зло в деяких випадках майже схожі речі. Все залежить від мети.

- Та ні, це поняття протилежні. Хіба можна ототожнити руку, протягнуту на допомогу потопаючому з рукою, яка штовхає людину, котра стоїть над прірвою? Зло є повною протилежністю добру.

- Але добро не можна пізнати, не пізнавши зло. Не можна пізнати, що таке радість, не пізнавши горе, не зрозуміло було б, що таке день, якби не було ночі.

- А я думаю, що добро – явище природи, а зло – творіння людини. Дитина наївна, безпосередня, дружелюбна. Але пізніше вона набирає від інших злих рис. Можливо, це потрібно для того, щоб можна було вижити у цьому світі. Тому добро і зло складають систему, яку не можливо, а, може, й не потрібно ламати?

- От всі кажуть, що добро завжди перемагає зло. І кажуть так тисячоліттями, але зла від цього не меншає. То я вас питаю, де це добро? Його нема! Один філософ казав: “якщо ти побачиш як струмочок тече вгору по пагорбу, то це означатиме, що хтось добром відповів на добро”. У людини пам’ять коротка і вона погане пам’ятає довше, ніж добре.

- В юридичному аспекті ідеальним тлумаченням цих понять могло б бути: “добро” – правомірна поведінка людей, законослухняність і, навпаки, “зло” – протиправні дії, передбачення негативних наслідків цих дій (або бездіяльності). Але недосконалість деяких законів приводить до того, що правомірна поведінка не завжди є добром. Отже, важко провести чітку межу між цими поняттями. З точки зору моралі їх кожен інтерпретує по-своєму, виходячи з власного життєвого досвіду, принципів, та існуючих стереотипів.

- Добро – це усвідомлення людиною своєї здатності творити благо (позитивну цінність) на користь суспільства. Зло – це почуття і усвідомлення людиною своєї здатності робити шкоду.

- А чи може бути так, що людина робить зло, не усвідомлюючи цього?

- Мабуть, може, але зло від цього добром не стає, а залишається тим же злом. Чи легше стане людині, якій причинили зло, від знання того, що його причинили несвідомо?

- Я гадаю, що легше, бо вона тоді не буде тримати зла на ту людину, яка спричинила їй зло. Вона легше їй простить той вчинок, бо буде знати, що та це зробила не навмисно.

- Добро – це те, що подобається більшості людей, а зло – навпаки. Існує зло фізичне (біль, хвороба), соціальне (війна), моральне (жорстокість, брехливість).

- Але ж біль у людини виникає ненавмисно. Хіба по відношенню до цього фізичного зла людина має вибір? Ніхто навмисно для себе не обиратиме біль.

- А якщо людина обирає операцію, тобто біль задля того, щоб після цього відчувати себе краще? Хірург, роблячи людям боляче, разом з тим творить для них добро.

- Кожна людина може стояти перед вибором між злом і добром. І над цим вибором варто замислитися. Як казав Л.Толстой: “Кожного разу, коли тобі чого-небудь дуже хочеться, спинись і поміркуй: чи добре те, чого тобі хочеться?”. А В.Гюго стверджував, що “у цьому світі є тільки одна річ, перед якою належить схилитися, це – геній, і одна річ, перед якою слід упасти на коліна – це доброта”.

- Все, що не може приносити шкоди – добро, а те, що шкодить – зло.

- Але ж винахід вибухівки, ланцюгової реакції приносить людям як добро, так і зло?

- Тут інша ситуація, ланцюгова реакція сама по собі явище нейтральне, вона не є ні добром, ні злом. А от людина може використати її як на добро, так і на зло. Теж саме з вибухівкою: можна її використати у кар’єрі для видобутку корисних копалин, це буде на добро, а можна нею підривати людей, як це зараз роблять терористи, і це буде злом.

- Отже, можна зробити висновок про те, що ці поняття відносні, суб’єктивні, і критерії їх оцінки не зрозумілі, а також не ясно, хто повинен їх оцінювати? Те, що сьогодні вважається злом, завтра стає добром, і навпаки. Таким чином ніхто не може точно визначити ці поняття.

- Це тому, що зло і добро категорії невід’ємні одна від одної, як день і ніч.

- За вченням Лао–Цзи (мудрого старця) у всьому доброму має бути обов’язкова частина злого, і, навпаки, у злому існує невелика частка доброго. Невипадково говорить народна мудрість, що “нема худа без добра”.

- Та ні. Зла більше, ніж добра. Подивіться, що робиться у світі! А війни? Вони з плином історії ставали все жорстокішими, кривавішими, і, отже, все більше робили людям зла. А термоядерна війна, взагалі може знищити все людство. Таким чином зло може перемогти добро. Для того, щоб цього не відбулося людям потрібно навчитись робити добро зі зла, бо його скоро ні з чого буде робити.

- А я не вірю в те, що зла більше, ніж добра. Їх кількість у природі однакова. Якби добра на світі було б так мало, як говорять, то зло не кидалось би так яскраво в очі, бо воно б ставало звичним для людей. І люди б мали менше можливості порівняти його з добром. А оскільки цього нема, то, значить, ще у світі достатньо добра.

- Воно, може, й так, але зло все одно більше кидається людині в очі. Це, мабуть, тому, що зло ніколи не спить, воно, як правило, мстить за себе, а добро часто спить. І ще: зло не завжди карається, а добро не обов’язково винагороджується. Людина, яка створила зло частіше отримує винагороду, ніж та, яка створила добро. З цим ми стикаємось на кожному кроці нашого життя. І те, що релігійні люди кажуть про грішників, нібито вони за скоєне зло попадуть у пекло, мало заспокоює.

- І все таки добро існує. І я гадаю, що його цілком достатньо у світі. Головне, щоб люди намагалися постійно його творити і не бути переможеним злом, але перемагати зло добром. Кажуть, щоб повірити в добро, треба почати робити його. О. Довженко казав: “Життя таке коротке! Поспішайте робити добро”.

- Одна людина мені сказала, що зло це те, що ти не хотів би для себе, а добро, навпаки, те, чого прагнеш для себе. Але це не правильно, бо кожен має свою систему цінностей, і добро для одного не обов’язково буде добром для іншого. Тому треба ці поняття універсалізувати, узагальнити. Це абстрактні поняття.

- Добро і зло існують незалежно від пізнання їх людиною.

- Ні. Злом і добром може бути лише те, що робиться свідомо. Хіба землетрус це зло? Землетрус це природне явище, але він несе з собою багато лиха, а лихо це, мабуть, зло. Та, з іншого боку, якщо мати на увазі Творця і те, що все на Землі залежить від нього, то хто робить землетрус? Якщо не творець, то Сатана. Та він же це робить свідомо. Якщо ми відкинемо цю версію, то треба відкинути версію про існування Творця і його противника. Сонце гріє, несе радість, тепло, а значить добро. Але, коли нема дощів і сонце палить так, що все навкруги вигорає, то воно несе в собі зло. Значить одне й те саме може нести в собі як добро, так і зло.

- А чи може добро, зроблене на причинені зла, вважатися добром?

- А це завжди так і буває!

- Як це? Поясніть.

- Дуже просто: добро для одних є одночасно злом для інших. Якщо правоохоронні органи ловлять злочинців, а згодом їх судові органи ізолюють від суспільства, то цією дією правоохоронці роблять добро для населення. Але ж, з точки зору самих злочинців, відносно них ці органи творять зло. Тому у злочинному світі так погано відзиваються про працівників правоохоронних органів, обзивають їх різними недобрими словами. Одним словом, не люблять їх.

- От, правильно! Там, де зло – нема любові. А добро завжди пов’язане з любов’ю. Якщо людина любить іншу, вона творить для неї добро. А якщо вона її не любить, і взагалі не любить людей, то вона творить зло.

- Добро і зло поняття відносні. Це як у притчі про батька і двох його доньок: дружин фермера і гончара. Коли збирався дощ, одна воліла, щоб його не було, бо розмокнуть горщики, які повинні висохнути, а для іншої дощ був потрібен, щоб рослини краще росли. Дощ у даному випадку був добром для одної і злом для іншої.

- Сучасний художник С. Поярков каже, що добро та зло розділити неможливо і наводить приклад: припустимо, що відро гарячої води – добро, а холодної – зло. Якщо їх змішати, то як розділиш де зло, а де добро?

- Але ж, якщо їх змішати то вже не буде гарячої чи холодної води. Буде тепла вода – вода іншої якості. І тоді треба буде вирішувати: тепла вода – це зло чи добро?

- Тепла вода це середнє, золота середина, те, що врівноважує протилежності: холодну і гарячу воду. Та чи можна усереднювати добро та зло? Дещо середнє не може врівноважити ці протилежності. Сіре можна розглядати як середнє між білим та чорним. Але ж воно не біле і не чорне! Це інший колір, інша якість. Так і тепла вода. А розділити добро і зло можна лише умовно. Одне й те саме в залежності від певних обставин можна інтерпретувати і як зло, і як добро.

Холодна вода, яку виливають на людину у сильний мороз, приносить цій людині зло. А, якщо її виливають на людину, яка знепритомніла від спеки, то вона є для неї добром, бо приводить її до тями. Те ж саме з чаєм: гарячий чай зігріває людину, що замерзла, і є для неї добром, але той самий чай, вилитий ненароком на руку, зробить опік і буде злом. У даному випадку вода сама по собі не є добром чи злом, вона нейтральна. А спосіб її використання може обернутися чи злом, чи добром.

- Отже, який висновок можна зробити з усього сказаного?

- По-перше, добро і зло – одвічні протилежності. Протилежність ця відносна, а не абсолютна. По-друге, добро і зло невід’ємні одне від одного, бо кожне з них окремо неможливо усвідомити. Добро висвітлюється тільки на фоні зла, порівняно з ним, а зло – на фоні добра. Отже, не може бути вічного раю, бо він тоді не буде сприйматися як добро. По-третє, наявність добра і зла у суспільстві, як протилежностей, їх постійна боротьба між собою, є причиною прогресивного розвитку людства. Без цієї боротьби припинився би будь-який розвиток і настала б стагнація. По-четверте, добро і зло це категорії, які існують лише у суспільстві, там де присутня свідомість і розумова діяльність. Без суспільства добра і зла у природі не існує. По-п’яте, якщо все так, як сказано вище, то добро і зло у суспільстві існували завжди, і повинні існувати вічно. Вірніше, вічною є сутність добра і зла. Змінюється лише розуміння добра і зла людьми, та їх форми і якість. А це значить, що зло не може бути переможеним абсолютно і назавжди. І вічний рай – просто міф. Але це не означає, що зі злом не потрібно боротися. Навпаки, завдання людей постійно вести з ним боротьбу, щоб рухатися вперед, а не стояти на місці.

- А я от вважаю, що право відноситься до зла, тому що правопорушники караються, а будь-яке покарання – це зло, навіть, якщо воно й незначне. Покарання це відповідь злом на зло. Отже покарання це помста за скоєну дію.

- Дуже цікавий, але спірний вислів давайте поговоримо про це.