12. Поясніть зміст поняття «теоцентризм». «Премодерн». Окресліть ієрархію субкультур середньовічної культури Заходу.

Середньовіччя – окремий закономірний культурно-історичний період розвитку людства, час, коли закладався фундамент європейської цивілізації.

Середніми віками назвали його гуманісти кінця XV ст. Культура європейського Середньовіччя охоплює майже тисячоліття від падіння Римської імперії до Нового часу (У-ХУ ст.). Умовно культуру європейського Середньовіччя

можна поділити па культуру Візантії та культуру Західної Європи.

Середньовіччя ділиться на 3 періоди: 6-11 ст. – раннє, центр життя – монастир, 12-15 ст . –класичне, собор, 16-поч. 17 – пізнє, королівський палац.

Візантія - це перша християнська імперія, коли імператор св. Костянтин переніс у 330 р. столицю своєї імперії з Риму на береги Босфору. Візантія - країна церков та монастирів, семи Вселенських соборів, найавторитетніших учителів церкви, батьківщини християнської містики.

Своєрідність візантійської культури полягає в тому, що вона розвивалася на перехресті декількох цивілізацій - пізньоантичної, східної та ново­народженої середньовічної. До її творення прилучилися поліетнічні народи, що прожинали на території імперії: сирійці, фракійці, вірмени, грузини, іудеї, римляни тощо. Грецька мова стала державною мовою. Грецька культура становила основу візантійської культури. Власні глибокі традиції тут об'єднувалися з терпимістю до культури інших народів, які емігрували в імперію. Візантійська культура завжди користувалася творчим набутком інших народів.

Провідна тенденція візантійської культури - це її цілісність. У ній неможливо простежити динамічну зміну епох, що відрізняються одна від іншої. Усе візантійське тисячоліття необхідно розглядати як одну велику епоху історії культури, що не може не вражати своєю єдністю й поєднанням християнських та світських елементів у культурі.

Специфічною рисою візантійської культури є досить високий рівень розвитку дипломатії і військового мистецтва, що зумовлювалось необхідністю відбивати нескінченні набіги зовнішніх ворогів та різними засобами долати кризові явища в суспільстві. У 1453 р. Константинополь захопили турки. Це був кінець візантійської держави, але не кінець тисячолітній візантійської культури. Ця велика спадщина сублімувалася в націонали культури багатьох народів, у тому числі й українського.

Формування ранньовізантійської культури відбувалося в умовах боротьби християнського віровчення з філософськими, етичними, есте­тичними та природознавчими поглядами пізпьоантичного світу.

Візантійська культура - це культура переважно християнська. Сутність і сила християнського Середньовіччя полягала в тому, що саме життя не було відділене від релігії. Православ'я було головним і визначальним фактором цілісності держави. Збереження його чистоти - священна мета вен візантійської культури. Вірність церкві - найвища цінність для візантійця.

Основу візантійської культури становили дві потуги у своїй єдності імператорська влада і християнська православна віра. У Візантії, на відміну, від Західної Європи, зберігся культ імператора з необмеженою владою і централізоване управління.

Культура Середньовіччя у Європі отримала часом неадекватну, але досить оригінальну оцінку в творах науковців, літераторів, політичних діячів. Так. ренесансні гуманісти, діячі Просвітництва вважали Середньовіччя втіленням величі католицизму та примату сліпої віри над розумом, розквіту монархій та станових привілеїв, влади грубо: сили її дикості. Натомість романтики (німецькі, англійські, російські, українські вчені, письменники, поети) ідеалізували Середньовіччя як часі: Рицарів і Прекрасних Дам. Але найголовнішим надбанням цього часу сталі творення нових націй, їхніх індивідуальних мов та культур, що сягали своїм корінням у тогочасну мову міжнаціонального спілкування - латину.

Найхарактерніших рис середньовічна культура набула з X ст. У цей період у суспільстві створюється розвинута соціальна структура: розвиваються міста, а разом з ними - ремесла, торгівля, школи і університети, мистецтво в усіх основних його видах. У культурі Середньовіччя можна виділити релігійно-церковну, світську і народну субкультури.

У період раннього західноєвропейського Середньовіччя культура перебувала під впливом католицької церкви, що відігравала, крім релігійної, ще п політичну, соціальну, військову, господарську і, зрозуміло, культуро­логічну роль, претендуючи на зверхність над світською владою. До рук церкви потрапила і система освіти.

Основою західноєвропейського середньовічного світогляду було християнство, що визначило основну рису його світогляду та філософії теоцентризм. Тобто будь-яка проблема Середньовіччя, в тому числі і проблема людини, розглядалася в контексті ідеї Бога та виводилася з не: Звідси випливає істотна складова тодішнього світогляду - теодіцея.

Згідно з середньовічною християнською доктриною людська особистість формується за образом і подобою Абсолютної Особистості - Бога. Тому пізнання людиною Бога як шлях до спасіння відбувається через їх спілкування - молитву, сповідь та покаяння.

Середньовічна культура не однорідна, а структурована по вертикалі, являючи собою комплекс субкультур:

1) церковна, духовно елітарна 2) світсько-елітарна(культура замку і двора), 3) народна, міська, селянська. Мистецтво західноєвропейського середньовіччя: до романський стиль (6-10), романський (11-12), готичний (12-14).