- •Чому культурологія є інтегративною формою знання? Окресліть відмінності між соціальною і гуманітарною культурологією.
- •Що таке філософія культури? Чому вона є методологією культурології? Про які моделі сучасних культурологічних досліджень Ви можете розповісти?
- •Чи є тотожними за своїм змістом поняття «культура» і «цивілізація»? Етимологія термінів і сучасні визначення.
- •Чи може існувати культура без національного обличчя? Як співвідносяться поняття «національна культура» та «загальнолюдські культурні цінності»?
- •Розкрийте зміст понять «традиція» і «інновація» у культурі. Як ви розумієте гадамерівське «традиція як діалог культур»?
- •Що ви можете сказати про трипільські протоміста іу-ііі тис. До н.Е.? Як з погляду сучасної науки описується ця протоцивілізація?
- •Окресліть характерні особливості архаїчного типу культури. Що таке магія, культ, ритуал, табу?
- •Що таке міф? Які концепції міфу Вам відомі?
- •В чому полягають особливості та культуротворчий характер ведичної парадигми індійської культури? Які основні релігійні напрямки існували в Індії, покажіть їх зв'язок з ведичною традицією.
- •Що таке езотеричні знання? Яке місце займали жерці – носії цих знань в системі давньоєгипетської ієрархічної влади?
- •У чому полягають особливості античного типу культури як джерела європейської культури? Ваша інтерпретація феномен «грецького дива».
- •Поясніть зміст поняття «теоцентризм». «Премодерн». Окресліть ієрархію субкультур середньовічної культури Заходу.
- •Поясніть зміст поняття «конфуціансько-даосько-буддійський» синтез. Яку роль відіграє етика і ритуал у традиційній китайській культурі?
- •Які характерні риси притаманні римській культурі? Які, на Ваш погляд, головні причини занепаду греко-римської культури, переходу від язичницького до християнського світів?
- •Розкрийте зміст поняття «архетипи української культури». Принцип «кордоцентризму» у формуванні характеру української людини та рубіжність української культури.
- •Що таке Реформація? Назвіть її основні напрями. Що таке Контрреформація? Особливості реформаційних процесів на українських теренах.
- •Хто пропонує методологію поділу культур на «гарячі» і «холодні», які назву отримує цей сучасний концептуальний напрям, окресліть концептуальні ідеї.
- •Що є спільним і відмінним між Відродженням і Реформацією як культурними джерелами сучасної західноєвропейської цивілізації?
- •Розкрийте зміст поняття «протестантизм». Який вплив мав протестантизм, зокрема протестантська мораль у становленні особистості Нової доби?
- •«Історико-типологічний», або локальний підхід до розвитку культури. Концепції о.Шпенглера, м.Данилевського, а. Тойнбі.
- •Теорія суперсистем культури п.Сорокіна.
- •«Культури-інтроверти» та «культури-екстраверти» в типології культур к. Юнга.
- •Мова як сутнісна характеристика культури. Роль української мови як уреальнення духовного світу українців у процесі розвитку української нації та культури.
- •Зміст понять «знак» та «символ».
- •Герменевтичний аналіз української національної символіки (тризуб) та інших стародавніх знаків-символів – свідчень автохтонності, безперервності культурної традиції.
- •Причини занепаду греко-римської культури, переходу від язичницького до християнського світів.
- •Конфлікт культури та цивілізації у контексті глобалізаційних процесів. Діалогічна парадигма сучасної культури.
- •Які типи (основні) етичних вчень Ви можете назвати? Що таке автономна і гетерономна етики?
- •Німецький філософ ю.Габермас виокремлює та визнає правомірність трьох різновидів дискурсу в сучасній етичній теорії. Назвіть та окресліть характерні особливості цих дискурсів.
- •Розкрийте зміст понять «імперативність», «категоричний імператив». Назвіть три основні формули кантівського категоричного імперативу.
- •У чому полягають особливості етики як науки? Що таке дескриптивна і нормативна етики? Наведіть приклади.
- •Як співвідносяться моральна і правова регуляція людської поведінки?
- •Чому у сучасному життєвому світі спостерігається «етичний поворот», зростає роль етики у статусі «практичної філософії»
- •Що таке "золоте правило" моральності, чому воно має таку назву?
- •Розкрийте зміст поняття «моральна норма». Назвіть два основних типи моральних норм.
- •Що таке етикет? Назвіть його основні різновиди.
- •Що таке „прикладна етика"? Які існують її різновиди?
- •Моральний обов'язок та відповідальність.
- •Гідність, честь людської особи.
- •Моральніші смисли любові. Милосердна любов як найвищий вияв морального добра.
- •Сенс життя як моральна проблема.
- •Добро і зло. Моральний вибір.
- •Зміст понять «мораль», «моральність», «етикет».
- •Особливості діалогічної етики.
- •Трагедія як велике відкриття античності. Грецький театр та його особливості.
- •Що таке мистецтво? Які види мистецтв вважають фундаментом класичної мистецько-видової структури?
- •Окресліть соціокультурні причини становлення художньо-естетичної системи модернізму.
- •Назвіть основоположні категорії естетики.
- •Що означає термін ''постмодерністська культура"? Чому іронія і скепсис як різновиди комічного є характерними рисами культури постмодерну?
- •Чому у сучасному життєвому світі спостерігається «етичний поворот», зростає роль етики у статусі «практичної філософії»?
- •Розкрийте філософський зміст поняття "ідеалу". Чому класичний ідеал розуміється як триєдність Добра, Істини та Краси? у чому полягають особливості сучасних естетичних ідеалів.
Що таке езотеричні знання? Яке місце займали жерці – носії цих знань в системі давньоєгипетської ієрархічної влади?
Існує два типи знань – езотеричні(внутрішні) і екзотеричні(зовнішні). Так за терміном ЕЗОТЕРИЧНИЙ закріпилися поняття - таємний, сокровенний, зрозумілий лише вибраним, призначений тільки для присвячених, а за терміном ЕКЗОТЕРИЧНИЙ закріпилися поняття - зрозумілий всім, призначений і для необізнаних, такий, що не становить таємниці.Чим вони відрізняються? Різниця в тому, що "зовнішні" знання доступні простому запам'ятовуванню або зубрінню. Тобто вони не відносяться до тебе особисто, вони відносяться до чогось зовнішнього для тебе, і для того, щоб ними опанувати, досить просто мати хорошу пам'ять. Ну, і деяка кількість завзятості. Як це ні сумно для багатьох фахівців, але все, що вони знають – не більше ніж продукт запам'ятовування, а не розуміння. "Внутрішні" ж знання, знання езотеричні, відрізняються тим, що їх недостатньо просто запам'ятати. Щоб повною мірою опанувати езотеричними знаннями, потрібно їх "пережити" на власному досвіді. Потрібно "вникнути" углиб цих знань і зрозуміти, що насправді було на увазі. "Внутрішні" знання – це знання про тебе особисто, про твій власний пристрій і твоє власне життя. Тому зрозуміти їх можна тільки через глибоко особове внутрішнє переживання.
Скритність езотеричного знання пояснюється не тим, що знання кимось свідомо ховається або втаюється соціальними бар'єрами недоступності. Скритність знання в цьому випадку обумовлено його незрозумілістю з книг або з безпосереднього споглядання його результатів. Езотеричне знання - особливого роду - його зрозумілість є наслідком присвячення, тобто деякої особистої ритуальної передачі знання від вчителя до учня, де вчитель як би має ключ, без якого текстуально записане знання не може бути адекватно прочитане і зрозуміло.
Езотеричне знання таким чином складається з двох частин - відкритої інформації, яку можна черпнути з книг, і прихованого знання, яке передається виключно живими його носіями і є метамовою і контекстом відкритого знання. Це приховане знання - не дуже велике за об'ємом, але за своїм змістом воно має значення основи: воно містить мету, стратегію. Ритуал присвячення по суті є залученням до мети і стратегії, якою слідували до учня багато великих вчителів, імена яких він знає і книги яких він читав.
Завдання будь-якого езотеричного знання полягало в тому, щоб отримати явну або прикриту владу над неживим світом і над суспільством. Особливо ховалася в історії та частина знання, в якій містилася інформація про технологію соціального управління, впливу і контролю.
Стародавні єгиптяни, згідно свідоцтвам Геродота, були самим богобоязливим і релігійним народом Стародавнього Світу.
Раніше було прийнято вважати, що контроль жерців негативно відбивався на житті єгиптян і на розвитку держави. Насправді жерці - хранителі священних традицій - зіграли позитивну роль в історії і культурі Давнього Єгипту. Про це свідчить незаперечний факт - жодна цивілізація не проіснувала такий тривалий період як староєгипетська. Вивчаючи жречество Єгипту більш поглиблено, єгиптологи погоджуються, що воно грало основну роль у формуванні і процвітанні держави, розвитку духовного здоров'я нації, збереженні історичних і культурних цінностей. Жерці не пригнічували волю народу релігією, не залякували, як затверджують прихильники ідей марксизму і наукового атеїзму - релігія в Давньому Єгипті була заставою суспільного розвитку і вдосконалення. У Давньому Єгипті окремі групи жерців виконували певні обов'язки, вони були не тільки хранителями священних таємниць, але і світськими адміністраторами. Навчання для отримання жрецького сану було серйозним і важким. Еслі судити по кар'єрі верховного жерця Бакенхонса - епохи Рамсеса Великого, навчання починалося, коли майбутньому жерцеві були чотири роки, а закінчувалося до двадцяти років. Жерці вищих санов удостоювалися титулу Ур - "високий, піднесений".
Окремою групою жерців були служителі Пер Нетер - "служителі храму". Завідуючим майном храму був жрець Заходів, в обов'язки якого входили: облік храмового майна, контроль за обробітком храмових полів, постачання продуктами, а також підготовка всього необхідного для храмової служби. Особливу позицію займали жерці Кхер Хеб - вони виконували обов'язки храмових писарів і були хранителями священних книг. Вони відповідали за копіювання і збереження сувоїв храмової бібліотеки. Кхер Хеб також почиталися як хранителі слів сили і їх правильної вимови. Як відзначає Геродот, для стародавніх єгиптян важливу роль грала чистота - не тільки чистота душі, але і тіла. "Щоб служити Боові, потрібно бути чистим" - говорили за часів фараонів. Згідно традиціям всі служителі храму були зобов'язані здійснювати чотири обмивання в добу - вранці, опівдні, увечері і опівночі. Жрець Уаб - що переводиться як "охайний" відповідав за очищення храму. В період роботи в храмі він не міг бути одружений. Уаб стежив за чистотою приміщень, одяг і своєчасною подачею в храм води. У обов'язку Уаб так само входило окроплювати що входять в храм водою. Функції священика і проповідника виконував Хем Нетер - "слуга Бога" або "пророк Бога". Він проводив храмові служби і читав проповіді, нагадуючи віруючим про релігійні заповіді і божественні закони. У Хем Нетер громадяни Єгипту вчилися знанню божественного "Мекх Нетер".
У староєгипетському храмі під час храмової молитви звучав спів, зване Каї. Молитва у єгиптян називалася Кекх - "звертатися до Бога", а роздуми про духовний називали Уаа - "радитися з серцем". Крім жерців присвячених служителями Пер Нетер були мирські громадяни, роботу яких високо цінували жерці.
Наприклад, Хем Анкхиу "жерці тих, що живуть" вирішували при храмі судові тяжби і давали життєві поради мирянам.
Серед тих, що прислужують жерцям особливу роль займали Тхаї Шебет - "носії жезлів" і Ахаї-т - "носійки систров", які були присутні при храмових службах.
Окремим класом мирських служителів храму були Сау - "доглядачі", які виконували роль храмової охорони. Стоячи на посту, вони були зобов'язані читати священні тексти - таким чином храм охоронявся не тільки фізичною силою, але і духовно. Єгиптяни дуже уважно відносилися до знамень, вважаючи, що через знамення і сновидіння Бог передає людям Свою волю. Тлумачем подій і небесних ознак був жрець Маа - "провидець". Він носив шкуру леопарда, чорні плями на якій символізували зірки. Свою роботу Маа починав з молитви. Слова жерця Маа записував писар Хері Сешета "літописець таїнств". Записи тлумачень зберігалися в бібліотеці храму. Найвідоміший жрець Маа - Імхотеп, будівельник ступінчастої піраміди Джосера. Він був головним провидцем і носив вищий титул Ур Маа.
Багато хто помилково плутає діяльність жерця Маа з магічними прогнозами. Слід зазначити, що жрець "не намагався дізнатися того, що ще не стало. Його метою було правильно тлумачити минулу подію, щоб зрозуміти волю Бога, від якої залежало прийдешнє. Єгиптяни боялися порушити Божественну Волю, оскільки вірили, що процвітання Єгипту і його народу полягає в богопослушанії. У давньому Єгипті була особливо популярна астрономія, яка перетиналася з астрологією, але "астрологія" того часу була що не "провіщає", а аграрна і лікарська, така, що вивчала вплив небесних тіл на самопочуття людей і природу. Астрологічні прогнози і гороскопи з'явилися в Єгипті лише в I столітті до н.е.
Астрономами-спостерігачами були жерці Заходів Уннут - 'розпорядники годинника'. А тлумачення руху небесних світил проводили жерці Амі Уннут - 'тлумачі годинника'. Їх діяльність була далека від сучасної астрології, жерцям потрібно було вибрати сприятливий час для посіву і збору урожаю, вони визначали точний час розливу Нила.
У складання прогнозів використовувалося дані храмових бібліотек, в яких зберігалися докладні спостереження за астрономічними явищами минулих років. Геродот відзначав спостережливість єгиптян, які змогли виявити закономірності в природних явищах і навчилися на основі цього передбачати події. У цій справі не було ніякої магії, просто логічні висновки на основі емпіричних даних. Проте не слід забувати про божественний містицизм стародавніх єгиптян. Особливу роль грали жерці Ур Хекові (жриці - Ур-т Хекау) - "володар священних сил". Вони були хранителями Божественної Сили, і могли передати її предметам - "освятити", а також допомогти хворим в зціленні. Божественна Сила, яку вони отримували зверху, називалася - Хеку. Єгиптяни вірили, що Божественна Сила може бути не тільки творчою, вона може стати руйнівною, якщо люди прогнівають Бога неслухняністю. У Давньому Єгипті, чаклунство було заборонене. Жерці чітко розмежували божественний містицизм, заснований на копіткому праці, священних традиціях, молитві, служінні Боові, - і чаклунство, яким займалися цікаві миряни або вигнанці-чаклуни. Чаклунство завдавало шкоди душевному здоров'ю людей. Обов'язок "нейтралізувати" дії чорних магів брав на себе жрець Уаб Сехмет. Він виганяв чаклунські сили з будинків, місцевості і відновлював душевні сили людини. Стародавні єгиптяни, як відзначив Геродот, були майстерними медиками і найздоровішим народом Стародавнього Світу. Проте медицина була для них не просто професією, а священною наукою. Єгиптяни вважали, що одужання хворого залежить не тільки від лікарських умінь, але і від божественної волі. Тому цілителі давнього Єгипту були не тільки лікарями, але і жерцями, крім премудрощів лікування вони вивчали священні тексти. Жоден Сіну - жрець-лікар - не смів почати лікування хворого, не прочитавши молитву. Єгиптяни вірили, що зцілення - це воля Бога, тому, видужавши, хворий був зобов'язаний віддати Богові хвалу і принести в храм підношення.
