19. Розкрийте зміст поняття «протестантизм». Який вплив мав протестантизм, зокрема протестантська мораль у становленні особистості Нової доби?

Протестантизм (від лати. protestans,— що публічно доводить) — одне з трьох, разом з Католицизмом і Православ'ям, головних напрямів християнства, що є сукупністю численних і самостійних Церков і деномінацій, пов'язаних своїм походженням з Реформацією — широким антикатолицьким рухом XVI століття в Європі.

У 1526 р. Шпейерській рейхстаг на вимогу німецьких князів-лютеран прийняв ухвалу про право кожного німецького князя вибирати релігію для себе і своїх підданих. Проте 2-й Шпейерській рейхстаг 1529 р. відмінив цю ухвалу. У відповідь від 5 князів і ряду імперських міст Німеччини послідував протест, від чого і відбувся термін «протестантизм». Протестантизм розділяє загально християнські уявлення про буття Бога, його триєдність, про безсмертя душі, рай і пекло (відкидаючи при цьому католицьке вчення про чистилище), про Одкровення і т.д. Разом з тим, протестантизм висунув 3 нових принципи: порятунок особистою вірою, священство всіх віруючих, винятковий авторитет Священного Писання (Біблії). Згідно ученню протестантизму, первородний гріх перекрутив природу людини, позбавив її здібності до добра, тому вона може добитися порятунку не за допомогою добрих справ, Таїнств і аскетизму, а тільки завдяки особистій вірі в спокутну жертву Ісуса Христа.

Кожен християнин, будучи вибраним і хрещеним, отримує «присвячення» на спілкування з Богом, право проповідувати і здійснювати богослужіння без посередників (Церкви і духівництва). У протестантизмі таким чином знімається догматична відмінність між священиком і мирянином, скасовується церковна ієрархія. Тому в протестантизмі відсутня сповідь і відпущення гріхів, а також безшлюбність священиків і пасторів. Протестантизм скасував монастирі і чернецтво. Протестантизм скасував і багато Таїнств, залишивши тільки Хрещення і Євхаристію. Крім того, він скасував молитви за померлих (мертвому вже не допоможеш), молитви святим (на небі людини чує лише один Бог) і численні свята в їх честь, шанування мощів і образів (як різновид ідолопоклонниці). Молитовні будинки протестантів були звільнені від пишного убрання, від вівтарів, образів і статуй, зняті дзвони. Богослужіння протестантів гранично спрощене і зведене до проповіді, молитви і співу псалмів і гімнів на національних мовах. Біблія проголошена єдиним джерелом віровчення, а Священний переказ знехтуваний. Біблія була перекладена національними мовами, а її вивчення і тлумачення стало головним обов'язком кожного віруючого. Принцип загального священства заклав основу демократичного пристрою общин(рівність мирян і духівництва, виборність, звітність і т. д.). Первинними формами протестантизму були лютеранин, цвінгліанство і кальвінізм, унітаріанство і социанство, анабаптізм і меннонітство, англіканство. Надалі виникає ряд течій, відомих як пізній, або неопротестантізм: баптисти, методисти, квакери, адвентисти, п'ятидесятники, Армія порятунку і ряд інших. Формування більшості цих течій проходило під знаком «релігійного відродження» (рівайвелізм), повернення до ідеалів раннього християнства і Реформації. В даний час протестантизм набув найбільшого поширення в Скандинавських країнах, США, Германії, Великобританії, Нідерландах, Канаді, Швейцарії. Світовим центром протестантизму по праву вважаються США, де влаштувалися штаб-квартири баптистів, адвентистів і інших протестантських Церков і деномінацій. Теологія протестантизму пройшла в своєму розвитку ряд етапів. Це ортодоксальна теологія XVI в. (Мартін Лютер, Же. Кальвін), непротестантська, або ліберальна теологія XVIII — XIX вв. (Ф. Шлейермахер, Е. Трельч, А. Гарнак), «теологія кризи», або діалектична теологія, що з'явилася після Першої світової війни (До. Барт, П. Тілліх, Р. Бультман), радикальна, або «нова» теологія, що розповсюдилася після Другої світової війни (Д. Бонхеффер).

Основи протестантської моралі і етики привчили людей до працьовитості, високої культури праці і ощадливості. Ряд напрямів протестантизму вивчають, що добросовісна праця робить кращою як окрему людину, так і все суспільство. При цьому протестантизм розглядає бідність як результат недостатності трудових зусиль людини (бідність стає гріхом). Характерна риса протестантських суспільств — ведення комерції не ради максимізації особистого споживання, а як добродійний вид діяльності. Розмірковуючи про місце протестантизму в історії, Макс Вебер (1864—1920), автор соціологічних досліджень «Протестантська етика і дух капіталізму» та «Господарська етика світових релігій», обґрунтовував думку про те, що саме протестантизм найбільше відповідав духові капіталізму, а тому й став економічним фундаментом нової цивілізації. Це відбулося, на думку Вебера, завдяки положенням протестантської етики, яка затвердила в суспільній практиці такі норми, як чесність, праце­любність, «світську аскезу», шанобливе ставлення до власності.