- •Чому культурологія є інтегративною формою знання? Окресліть відмінності між соціальною і гуманітарною культурологією.
- •Що таке філософія культури? Чому вона є методологією культурології? Про які моделі сучасних культурологічних досліджень Ви можете розповісти?
- •Чи є тотожними за своїм змістом поняття «культура» і «цивілізація»? Етимологія термінів і сучасні визначення.
- •Чи може існувати культура без національного обличчя? Як співвідносяться поняття «національна культура» та «загальнолюдські культурні цінності»?
- •Розкрийте зміст понять «традиція» і «інновація» у культурі. Як ви розумієте гадамерівське «традиція як діалог культур»?
- •Що ви можете сказати про трипільські протоміста іу-ііі тис. До н.Е.? Як з погляду сучасної науки описується ця протоцивілізація?
- •Окресліть характерні особливості архаїчного типу культури. Що таке магія, культ, ритуал, табу?
- •Що таке міф? Які концепції міфу Вам відомі?
- •В чому полягають особливості та культуротворчий характер ведичної парадигми індійської культури? Які основні релігійні напрямки існували в Індії, покажіть їх зв'язок з ведичною традицією.
- •Що таке езотеричні знання? Яке місце займали жерці – носії цих знань в системі давньоєгипетської ієрархічної влади?
- •У чому полягають особливості античного типу культури як джерела європейської культури? Ваша інтерпретація феномен «грецького дива».
- •Поясніть зміст поняття «теоцентризм». «Премодерн». Окресліть ієрархію субкультур середньовічної культури Заходу.
- •Поясніть зміст поняття «конфуціансько-даосько-буддійський» синтез. Яку роль відіграє етика і ритуал у традиційній китайській культурі?
- •Які характерні риси притаманні римській культурі? Які, на Ваш погляд, головні причини занепаду греко-римської культури, переходу від язичницького до християнського світів?
- •Розкрийте зміст поняття «архетипи української культури». Принцип «кордоцентризму» у формуванні характеру української людини та рубіжність української культури.
- •Що таке Реформація? Назвіть її основні напрями. Що таке Контрреформація? Особливості реформаційних процесів на українських теренах.
- •Хто пропонує методологію поділу культур на «гарячі» і «холодні», які назву отримує цей сучасний концептуальний напрям, окресліть концептуальні ідеї.
- •Що є спільним і відмінним між Відродженням і Реформацією як культурними джерелами сучасної західноєвропейської цивілізації?
- •Розкрийте зміст поняття «протестантизм». Який вплив мав протестантизм, зокрема протестантська мораль у становленні особистості Нової доби?
- •«Історико-типологічний», або локальний підхід до розвитку культури. Концепції о.Шпенглера, м.Данилевського, а. Тойнбі.
- •Теорія суперсистем культури п.Сорокіна.
- •«Культури-інтроверти» та «культури-екстраверти» в типології культур к. Юнга.
- •Мова як сутнісна характеристика культури. Роль української мови як уреальнення духовного світу українців у процесі розвитку української нації та культури.
- •Зміст понять «знак» та «символ».
- •Герменевтичний аналіз української національної символіки (тризуб) та інших стародавніх знаків-символів – свідчень автохтонності, безперервності культурної традиції.
- •Причини занепаду греко-римської культури, переходу від язичницького до християнського світів.
- •Конфлікт культури та цивілізації у контексті глобалізаційних процесів. Діалогічна парадигма сучасної культури.
- •Які типи (основні) етичних вчень Ви можете назвати? Що таке автономна і гетерономна етики?
- •Німецький філософ ю.Габермас виокремлює та визнає правомірність трьох різновидів дискурсу в сучасній етичній теорії. Назвіть та окресліть характерні особливості цих дискурсів.
- •Розкрийте зміст понять «імперативність», «категоричний імператив». Назвіть три основні формули кантівського категоричного імперативу.
- •У чому полягають особливості етики як науки? Що таке дескриптивна і нормативна етики? Наведіть приклади.
- •Як співвідносяться моральна і правова регуляція людської поведінки?
- •Чому у сучасному життєвому світі спостерігається «етичний поворот», зростає роль етики у статусі «практичної філософії»
- •Що таке "золоте правило" моральності, чому воно має таку назву?
- •Розкрийте зміст поняття «моральна норма». Назвіть два основних типи моральних норм.
- •Що таке етикет? Назвіть його основні різновиди.
- •Що таке „прикладна етика"? Які існують її різновиди?
- •Моральний обов'язок та відповідальність.
- •Гідність, честь людської особи.
- •Моральніші смисли любові. Милосердна любов як найвищий вияв морального добра.
- •Сенс життя як моральна проблема.
- •Добро і зло. Моральний вибір.
- •Зміст понять «мораль», «моральність», «етикет».
- •Особливості діалогічної етики.
- •Трагедія як велике відкриття античності. Грецький театр та його особливості.
- •Що таке мистецтво? Які види мистецтв вважають фундаментом класичної мистецько-видової структури?
- •Окресліть соціокультурні причини становлення художньо-естетичної системи модернізму.
- •Назвіть основоположні категорії естетики.
- •Що означає термін ''постмодерністська культура"? Чому іронія і скепсис як різновиди комічного є характерними рисами культури постмодерну?
- •Чому у сучасному життєвому світі спостерігається «етичний поворот», зростає роль етики у статусі «практичної філософії»?
- •Розкрийте філософський зміст поняття "ідеалу". Чому класичний ідеал розуміється як триєдність Добра, Істини та Краси? у чому полягають особливості сучасних естетичних ідеалів.
Що означає термін ''постмодерністська культура"? Чому іронія і скепсис як різновиди комічного є характерними рисами культури постмодерну?
Провідним у новому постіндустріальному суспільстві стає постмодернізм (з 1970-х років). Поворот від модернізму до постмодернізму пов'язується з епохальною заміною європоцентричності глобальною поліцентричністю, появою постколоніального світу.
Термодинаміка нерівноважних процесів, синергетична теорія диссипативних структур, якою обґрунтовується концепція виникнення порядку з динамічного хаосу як із потенціальної надскладної впорядкованості, вплинула на утвердження холістичного, цілісного мислення. Характерними рисами постмодернізму є деканонізація традиційних цінностей, деконструкція естетичного суб'єкта, стильовий синкретизм, інтертекстуальність, цитатність як метод художньої творчості, фрагментарність і принцип монтажу, іронізм, пародійність, гедонізм, естетизація потворного, змішування високих і низьких жанрів, театралізація всіх сфер культурного буття, репродуктивність і тиражування, орієнтація на споживацьку естетику, запозичення принципів інформаційних технологій. У культурі постмодернізму поєднуються толерантність, плюралістичність, відкритість, антитоталітарність як заперечення влади над природою й особистістю і водночас — втрата ціннісних критеріїв, емоційності, цинізм, поверховість, естетична вторинність.
Реакцією постмодернізму на модерністську концепцію світу як хаосу стає освоєння цього хаосу, перетворення його на середовище існування людини. Якщо фундамент класичної традиції становили образність, ієрархія цінностей, суб'єктність, то постмодернізм спирається на зовнішню "зробленість", конструювання, антиієрархічність, об'єктність. Якщо ідеалом модернізму була свобода самовираження митця, то постмодерніст, упевнений у хаотичності навколишнього інформаційного світу, надає перевагу маніпуляції вже відомими чужими кодами. У постмодернізмі авангардистській установці на новизну протистоїть бажання опанувати досвід світової культури шляхом її іронічного цитування. Постмодернізм відверто стверджує, що текст не відображає реальності, а творить нову реальність (дійсність не виявляється, існують лише тексти). Сприйняття світу як грандіозного звалища накопичених людством артефактів, традицій, образів, стилів за умови того, що немає системи координат, принципової ієрархії цінностей, перетворює художній текст на випадковий бріколаж, який постулює хаос як спосіб організації.
Форми пастішу (попурі, колаж), палімпсесту (нашарування різних текстів), гіпертексту (аналог комп'ютерної літератури, яку можна читати з будь-якого місця, замінюючи події, героїв) виступають моделями співіснування в різних культурних системах, у плюралістичному світі
Постмодернізм розмиває кордони між літературою і філософією, історією і кіно, театром і музикою, здійснює ерозію жанрів і стилів, що зумовило посилення інтелектуальності в творчості й водночас привело до виникнення принципової "радісності тексту", прагнення до задоволення, атрактивності. Починається процес синтезування елітарної і масової культур
Становлення нової культурної парадигми є спробою пошуків виходу з новітньої кризи цінностей. Постмодернізм пов'язує майбутнє з визнанням альтернативності, мінливості, поліфонічності розвитку універсуму й відкритості людини як його унікальної і невід'ємної частини до постійних трансформацій. У XX ст. мільйонне тиражування творів мистецтва, виникнення "віртуальних музеїв" на інтернетівських сайтах, розвиток міжнародної виставкової діяльності, просвітницького туризму, присутність елітарних текстів у побутовій рекламі й дизайні залучають до світу культури масового споживача, що перетворює наш світ на "музей без стін" (за висловом А.Мальро). Це, з одного боку, безперечно релятивізує звичні культурні орієнтири, породжує персоналістську розгубленість, однак, з другого боку, стимулює зростання індивідуального культурного потенціалу кожного шляхом прилучення до багатобарвного світу множинності людських цінностей. Культурологічна освіта в цьому контексті може сприйматись як механізм опанування цілісності світу й цілісності людини в ньому.
+
Вперше термін «постмодернізм» згадується у 1917 р., але поширився він лише наприкінці 1960-х рр. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі, — у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, «новий реалізм», гепенінг та ін.).
Популярності постмодернізму сприяли міркування філософів Ж. Дерріди, Ж. Батая, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко. Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію..
Визначальні риси постмодернізму;
культ незалежної особистості;
потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;
- бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;
- використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;
- зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін., у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);
- суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;
- сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;
запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;
як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача;
- іронічність та пародійність.
Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, О. Ульяненка, С. Прощока, В. Медведя, О. Забужко та інших.
Іронія – форма комічного, що являє собою прихований глум, вибухову силу якого замасковано серйозною формою. Воно виявляє конфлікт нікчемного змісту із зовнішньо пистойною, респектабельною формою.
Скепсис – це форма комічного, що відображає певні сумніви щодо того чи іншого факту.
