36. Розкрийте зміст поняття «моральна норма». Назвіть два основних типи моральних норм.

Мораль є продуктом суспільно-історичного розвитку, що розгортається на основі й у процесі практично-духовної діяльності людей. Вона відбиває цілісну си­стему поглядів на суспільне життя, зв'язок суспільства і особис­тості, залежність певних звичаїв, традицій, норм від суспільних інте­ресів. Отже, мораль є соціальним феноменом, продуктом соціаль­ного буття і розвитку, детермінованим соціальними умовами.

Мораль існує у двох формах: особистісні моральні якості (ми­лосердя, відповідальність, чесність тощо) і сукупність норм сус­пільної поведінки й оціночних уявлень (наприклад, «не вбий», «не вкради», «справедливо», «порядно» тощо).

Моральні якості характеризують особистість з погляду її здат­ності до спілкування з собі подібними і співіснування з ними. Вони виступають як риси характеру і виявляються у відносинах з іншими людьми.

Моральні норми та оціночні уявлення виражають інтереси тих чи інших соціальних груп суспільства в цілому і стають основою поведінки людей. Вони визначають тип поведінки, необхідний конкретно-історичному суспільству або його більшості.

Моральна норма від лат. начало, правило, взірець - є елементарною формою моральної вимоги, певним взірцем поведінки, що відбиває усталені потреби людського співжиття та має обов'язковий характер. Нормою називається ще й певний середній випадок або показник; певна усталена риса того чи іншого об'єктивного масового явища або процесу.

Норми стосуються конкретних виявів чи сторін людських поведінки і стосунків. Характеру морального і нормативу можуть набувати як позитивні норми —що зобов'язують людину до здійснення певних вчинків так і заборони, що накладаються на відповідні діяльні волевиявлення людини. Перші норми моралі увійшли у людську свідомість у формі заповідей (норм, відносно яких існує переконання, що вони походять від певного авторитету). Інші, суто ситуаційні моральні норми межують з правилами етикету й зовнішньої культури поведінки.

Типи моральних норм: заборони і взірці. Моральні норми мають спільні рисі оперативність, здатність до універсалізації, нормативність, ціннісність, оцінювальність. У кожному суспільстві існують норми, які регулюють взаємовідносини між людьми відповідно до їх спільних інтересів. Усі релігійні й філософські вчення були так чи так спрямовані на вироблення та обгрунтування цих норм, на доведення доцільності й необхідності їх дотримання. Як правило, всі ці норми спрямовували дії людей на те, щоб вони не заподіювали шкоди іншим людям, ставилися з любов'ю й повагою до своїх батьків і близьких, допомагали бідним і скривдженим, не були злостивими, заздрісними та жадібними, дбали не тільки про себе, а й про інших, творили тільки добро. І Опановуючи ці норми, свідомо підпорядковуючи їм свої вчинки, почуття й думки, керуючись ними у своєму ставленні до світу та інших людей, людина стає високоморальною істотою. Вона відчуває себе відповідальною за наслідки своїх дій не тільки перед іншими, а й перед самою собою. Тільки їй властиві почуття сорому, честі й гідності, докори сумління, які теж підносять людину над усіма Іншими істотами. Ці «внутрішні охоронці» є одним з найбільших надбань культури, вони, як засвідчують учені, формувалися впродовж тисячоліть і саме завдяки їм може існувати й саме суспільство. Тому рівень морального розвитку людини є одним з найважливіших критеріїв людськості взагалі. Водночас людина, позбавлена моральних переконань і почуттів, називається неморальною.