31. Розкрийте зміст понять «імперативність», «категоричний імператив». Назвіть три основні формули кантівського категоричного імперативу.

Моральні цінності є імперативними, тобто обов'язковими. І не просто імперативними, а імперативними безумовно. Це означає, що їм необхідно слідувати не за яких-небудь умов, а завжди. Ними потрібно керуватися у відносинах зі всіма людьми, а не лише з обмеженим колом родичів, друзів, колег, співвітчизників. Моральні імперативи, як і моральні цінності, що ними стверджуються, мають надситуативний та безособистісний, тобто універсальний, характер.

Історично зміст морального обов'язку змінювався. Від підпоряд­кування відносин у докласовому суспільстві «таліонному праву» (яке проголошувало: «око за око, зуб за зуб»); у ранньокласовому суспільстві «золотому правилу моральності» («не чини іншому того, чого не бажаєш собі» або «чини по відношенню до іншого так, як би ти хотів, щоб чинили по відношенню до тебе»), яке обов'язок людини вбачає в утриманні від завдавання збитку ін­шому, до сформульованого у XVIII ст. Ы. Кантом «категоричного імперативу», котрий розвинув ідеї «золотого правила мораль­ності». Основні визначення категоричного імперативу звучать так:

чини тільки відповідно до такої максими (настанови волі),керуючись якою ти будь-коли можеш побажати, щоб вона стала загальним законом.;

чини так, щоб ти завжди ставився до людства як у своїй особі, так і в особі будь-кого іншого також як до мети й ніколи не ставився б до нього як до засобу;

воля людини має бути не просто підкореною законові, а підкореною йому таким чином, щоб вона розглядалася також як така, що дає закони самій собі.

У формулюваннях категоричного імперативу моральний обов'я­зок виражається в безкорисній доброзичливості по відношенню до будь-якої людини. Категоричний імператив саме тому й кате­горичний, що він повинен діяти за будь-яких умов, для нього не існує «якщо», він ґрунтується на чистій волі, не зачепленій почуттями. Він не може базуватися на любові (а раптом вона завтра пройде), він є вираженням вищого морального закону, котрому людина одночасно і зобов'язана, і здатна неухильно підкорятися. Обов'язок є суворим, він не терпить потурань і потребує від лю­дини спокійного та послідовного служіння.

Настанови категоричного імперативу не втрачають своєї етич­ної актуальності й сьогодні. Проте докорінні зміни в поглядах на людину та світ на зламі століть, глобальні проблеми та загрози, що постають перед людством, потребують пошуку нових засад універсалізації морального обов'язку. Скажімо, відомий сучасний філософ Г. Йонас у своїй праці «Принцип відповідальності» фор­мулює оновлений категоричний імператив так: «Чини так, щоб результати твоєї дії не були руйнівними для можливостей життя, її майбутньому, або просто не чини шкоди умовам подальшого існування людства на Землі».

32. У чому полягають особливості етики як науки? Що таке дескриптивна і нормативна етики? Наведіть приклади.

Термін «етика» має давнє походження. Значення термінів «етика» і «мораль» спочатку збігалися. Але з розвитком науки і суспільної свідомості мораль стали розуміти як звичаї суспільства, усталені норми поведінки, а етику - як науку, що вивчає мораль. У самостійну дисципліну етика виділи­лась у кінці XVIII ст. Це було зумовлено не тільки складністю її предмета, а й тим, що у реальному житті її принципи пронизують усі види діяльності людини. Тому й інші науки так чи інакше ви­вчають різні прояви моралі. Тобто знання про мораль формують­ся в результаті діяльності не тільки етиків, а й психологів, педа­гогів, богословів, соціологів, істориків, літературознавців, які безпосередньо виходять на людину.

Етику іноді називають моральною філософією. Відомо, що в різних філософських системах минулого і сучасності акцент ро­биться на різні галузі філософії залежно від історико-культурних, суб'єктивних, іншого роду обставин. У цілому ряді філософських шкіл (Епікур, Сократ, стоїки, релігійна філософія) акцент робив­ся саме на моральну філософію, що, як небезпідставно вважало­ся, вінчає життєву мудрість. М. Бердяєв відзначав: «Етика є завер­шальною частиною філософії духу, в ній пожинаються плоди філософського шляху життя».

У вирішенні своїх завдань етика взаємодіє не тільки з філосо­фією, а й з психологією, особливо тоді, коли йдеться про аналіз моральних почуттів, їх роль у духовних пошуках людей. Тради­ційним є зв'язок етики з богослов'ям і релігійною філософією, які специфічно розглядають практично всі проблеми моральної теорії. Походження моралі неможливо пояснити без звертання до історії, соціології, певною мірою — до біології. Без звертання до педагогіки і психології неможливо детально розібратися в мораль­ному світі людської особистості, виявити справжні мотиви тих чи інших вчинків, дати корисні рекомендації.

Таким чином, відзначаючи, що багато наук розглядають ті чи інші аспекти морального життя, ми повинні констатувати, що саме етика виявляє сутність моралі і, відповідно, координує дослі­дження моралі іншими науками.

Метою етики є раціональне обґрунтування моралі та виявлен­ня її природи, сутності, місця і значення у розвитку людини і сус­пільства. У ній осмислюються, узагальнюються, систематизуються історичні форми моральності, аналізуються етичні доктрини, які пояснюють природу, закономірності розвитку, функції моралі, здійснюється аналіз механізмів моральної орієнтації і регуляції, виражених у системі цінностей, норм, принципів, понять мораль­ної свідомості.

Етика як наука має свій понятійно-категоріальний апарат. У ній змістовно розкриваються такі поняття, як «вчинок», «моральний принцип», «моральна норма», «моральний ідеал», «моральні цінно­сті» тощо. До етичних категорій належить «добро» і «зло», «обов'я­зок» і «совість», «честь» і «гідність», «справедливість» і «відпо­відальність», «моральний вибір» і «моральний конфлікт», «сенс життя» і «щастя», «товариськість», «дружба», «любов» тощо. Си­стема етичних категорій і понять розкриває зміст предмета етики.

Структура етики як науки складається з таких розділів:

Емпірична, або описова, етика, яка описує та аналізує зви­чаї, моральні чесноти представників різних народів і народнос­тей, соціальних груп і спільнот.

Загальна теорія моралі, або філософські проблеми етики. Тут розглядаються походження моралі, її сутність, структура, специфіка, поняття і категорії тощо.

Нормативна етика — це зведення вимог, принципів суспіль­ства і стереотипів поведінки особистості, її моральних якостей, які відповідають суспільним моральним нормам.

Теорія морального виховання, або педагогічна етика, яка забезпечує засвоєння індивідами встановлених моральних зразків поведінки.

Професійна етика, яка описує і обґрунтовує особливості мора­лі різних професійних груп виходячи зі специфіки їх діяльності.

Історія етичної думки, яка аналізує, як поглиблювалося розуміння природи моралі, її призначення, суспільних функцій, за­кономірностей її розвитку і функціонування протягом історії людства.

У наш час інтерес до моральної проблематики не тільки поси­люється, а й сприяє збільшенню ролі морального фактора в усіх сферах життєдіяльності людини. Саме моральні переконання змушують мільйони людей виступати проти воєнного розв'я­зання міжнародних конфліктів. Саме моральна відповідальність

встає на шляху непередбачених за наслідками наукових експе­риментів. Саме втрата морального авторитету політичних лідерів призвела до залишення ними державних посад у ряді країн. Без реалізації елементарної справедливості, порядності неможливо створити «працюючу», ефективну економіку. У зв'язку з цим до­речно пригадати слова відомого політичного діяча, організатора Римського клубу А. Печчеї про те, що «найбільш важливим, від чого залежить доля людства, є людські якості — і не якості окре­мих елітарних груп, а саме «середні» якості мільярдів жителів планети».

Дескриптивна етика – галузь етики, яка використовує конкретно-соціологічний та історичний аналіз для дослідження функціонування моралі у певному соціумі. Нормативна етика – галузь етики, в якій обґрунтовуються принципи та норми і формулюються приписи моральної поведінки. Нормативна етика належить до ціннісної свідомості, її раціонального шару. Ідея раціональності в 20 ст. вже не ототожнюється зі своїм науковим різновидом, людина розглядається як об’єкт панування. Дескриптивна етика належить до наукової свідомості. Вона прагне до звільнення від оцінювальних елементів. Під ознаки нормативної етики може бути віднесена раціональна моралістка, метафізика добра і зла, прикладна етика. До д.е. можна віднести філософські і конкретно наукові теорії. Розмежування на д і н е. уможливлює зрозуміти, що з мораллю співпадає не етика взагалі, а лише нормативна етика.