- •1.Виникнення і розвиток науки історії і права
- •2. Виникнення Центральної Ради та її законодавча діяльність.
- •3. Входження Західної України до складу урср. Державно-правові акти Народних Зборів Західної України
- •4. Державний лад Київської держави.
- •6. Джерела права Гетьманщини
- •8. Загальна характеристика джерел права Київської держави.
- •10. Загальна характеристика Литовських статутів та їх застосуваня
- •11. Загальна характеристика Руської правди як джерела права Київської Русі.
- •12. Запорізька Січ, її організація і роль в історії.
- •13. Звичай і князівське законодавство як джерело права Київської Русі
- •14. Князівське законодавство як джерело права Київської Русі
- •15. Конституційний розвиток урср.
- •16. Конституція Пилипа Орлика.,1710 р
- •17. Конституція унр 1918 року, її структура, зміст та історичне значення.
- •18. Кримінальне право за Руською Правдою.
- •19. Мета і система покарань
- •20. Об’єднання зунр і унр в єдиній соборній Українській державі.
- •21. Організація і діяльність Малоросійських колегій та Правління гетьманського уряду.
- •22. Організація і структура державного апарату зунр.
- •23. Передумови відродження української державності після I світової війни.
- •24. Передумови і юридичне оформлення утворення срср
- •25. Поступова ліквідація царизмом автономного устрою України.
- •26. Походження, основні редакції та списки Руської Правди.
- •27. Правове становище укр.. Земель в складі феодальної Речі Посполитої.
- •28. Правове становище Гетьманщини у складі Рос держави за березневими ст
- •29. Предмет, методи та завдання історії держави і права України.
- •30. Приєднання Лівобережної України до Росії та його юр оформлення
- •31. Проблеми періодизації історії
- •32. Рецепція візантійського права в Київській Русі.
- •33. Рішення Переяславської Ради 1654 р. Та її політико-правові наслідки.
- •34. Розпад Австро-Угорщини і проголошення зунр.
- •35. Розпад срср і відродження Української незалежної держави.
- •37. Спадкове право за Руською Правдою.
- •38. Спроба відновлення Української держави в окупованому німцями Львові. Українське державне правління на чолі з Ярославом Стецьком.
- •39. Стародавні держави і право на території України
- •40. Суспільний лад Київської держави.
- •41. Теорії походження Київської держави
- •42. Утворення Галицько-Волинського князівства
- •44. Формування державності у східних словян. Утв Київської Русі.
- •45. Формування укр.. Держави 1648-1654 р.
- •47. Цивільне право за Руською Правдою.
- •Шлюбно-сімейне право Руської Правди
- •Шлюбно-сімейне та спадкове право за литовськими статутами.
17. Конституція унр 1918 року, її структура, зміст та історичне значення.
Основний Закон Української Народної Республіки, що закріплював суспільний та державний устрій, основи її політики, основні права й обов'язки громадян, систему й принципи організації та діяльності державних органів. Прийнята Українською Центральною Радою 29 квітня 1918 р. Проект Основного закону був підготовлений спеціальною конституційною комісією на чолі з головою УЦР М. Грушевським, яка вивчила досвід конституційного законодавства різних країн світу, насамперед найближчих сусідів України, що мали спільні або подібні з нею історичні, економічні та політичні умови ровитку.
Конституція мала підназву «Статут про державний устрій, права і вільності УНР». Складалася з 85 статей і 8 розділів: Загальні постанови, Права громадян України, Органи влади Української Народної Республіки, Всенародні Збори Української Народної Республіки, Про Раду Народних Міністрів Української Народної Республіки, Суд Української Народної Республіки, Національні союзи, Про тимчасове припинення громад, свобід.
У І-му розділі констатується, що УНР є «державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною»; носієм державного суверенітету є увесь народ України, усі громадяни України, які проживають на її території; реально свій суверенітет народ здійснюватиме через Всенародні Збори України (ст. 3); територія України є єдиною і неподільною (ст. 4). Не порушуючи «єдиної своєї власти, - говориться у ст. 5, - УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування». Відразу за першим, загальним розділом, йшов розділ про громадян, права й свободи, що свідчить про те велике значення, яке надавали в тогочасній Українській державі проблемі проголошення та гарантування прав і свобод громадян. Громадянином УНР вважалася кожна особа, яка набула це право у передбаченому законодавством порядку. Інститут подвійного громадянства не допускався. Позбавити людину громадянства міг тільки суд республіки. Цивільно-правова, громадянська, і політична дієздатність наступала в УНР з 20-річного віку. Ст. 2 Конституції підкреслювала, що ніякої різниці у правах і обов'язках між чоловіком і жінкою,Використання старих титулів і звань заборонялося. Охоронялася недоторканність особи, житла, таємниця листування. За положеннями Конституції ні громадяни України, ні іноземці не могли бути обмежені на території держави у свободі слова, друку, віросповідання, створенні організацій і союзів, праві на страйк, якщо тільки вказані дії не носили характеру кримінального злочину. Проголошувалася повна свобода вибору місця проживання і пересування. На території УНР скасовувалася як вид покарання смертна кара, тілесні та ображаючі людську гідність і честь покарання. Скасовувалося як покарання і конфіскація майна. Виборче (активне і пасивне) право надавалось тільки громадянам УНР, яким на день виборів виповнилось 20 років. Виборче право було загальним, рівним, таємним.
У документі не згадувалося про герб, прапор, гімн держави, про основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики, про порядок обрання місцевих органів влади і управління; органи прокуратури, судову систему та ін. Конституція, очевидно, будучи створеною на перехідний період становлення української державності, мала тимчасовий характер. Вона була доброю правовою базою для всього іншого законодавства України.