- •1.Виникнення і розвиток науки історії і права
- •2. Виникнення Центральної Ради та її законодавча діяльність.
- •3. Входження Західної України до складу урср. Державно-правові акти Народних Зборів Західної України
- •4. Державний лад Київської держави.
- •6. Джерела права Гетьманщини
- •8. Загальна характеристика джерел права Київської держави.
- •10. Загальна характеристика Литовських статутів та їх застосуваня
- •11. Загальна характеристика Руської правди як джерела права Київської Русі.
- •12. Запорізька Січ, її організація і роль в історії.
- •13. Звичай і князівське законодавство як джерело права Київської Русі
- •14. Князівське законодавство як джерело права Київської Русі
- •15. Конституційний розвиток урср.
- •16. Конституція Пилипа Орлика.,1710 р
- •17. Конституція унр 1918 року, її структура, зміст та історичне значення.
- •18. Кримінальне право за Руською Правдою.
- •19. Мета і система покарань
- •20. Об’єднання зунр і унр в єдиній соборній Українській державі.
- •21. Організація і діяльність Малоросійських колегій та Правління гетьманського уряду.
- •22. Організація і структура державного апарату зунр.
- •23. Передумови відродження української державності після I світової війни.
- •24. Передумови і юридичне оформлення утворення срср
- •25. Поступова ліквідація царизмом автономного устрою України.
- •26. Походження, основні редакції та списки Руської Правди.
- •27. Правове становище укр.. Земель в складі феодальної Речі Посполитої.
- •28. Правове становище Гетьманщини у складі Рос держави за березневими ст
- •29. Предмет, методи та завдання історії держави і права України.
- •30. Приєднання Лівобережної України до Росії та його юр оформлення
- •31. Проблеми періодизації історії
- •32. Рецепція візантійського права в Київській Русі.
- •33. Рішення Переяславської Ради 1654 р. Та її політико-правові наслідки.
- •34. Розпад Австро-Угорщини і проголошення зунр.
- •35. Розпад срср і відродження Української незалежної держави.
- •37. Спадкове право за Руською Правдою.
- •38. Спроба відновлення Української держави в окупованому німцями Львові. Українське державне правління на чолі з Ярославом Стецьком.
- •39. Стародавні держави і право на території України
- •40. Суспільний лад Київської держави.
- •41. Теорії походження Київської держави
- •42. Утворення Галицько-Волинського князівства
- •44. Формування державності у східних словян. Утв Київської Русі.
- •45. Формування укр.. Держави 1648-1654 р.
- •47. Цивільне право за Руською Правдою.
- •Шлюбно-сімейне право Руської Правди
- •Шлюбно-сімейне та спадкове право за литовськими статутами.
20. Об’єднання зунр і унр в єдиній соборній Українській державі.
З ініціативи влади ЗУНР у листопаді-грудні 1918 р. проводились постійні переговори між УНР і ЗУНР про об`єднання обох Українських держав, і 1 грудня у м.Фастові (під Києвом) Директорія і делегація ЗУНР уклали Передвступний договір про об`єднання. 3 січня 1919 р. Українська національна рада прийняла Ухвалу про злуку ЗУНР з УНР, і 22 січня у Києві на Софіївській площі на багатотисячній маніфестації була зачитана ця Ухвала і Універсал Директорії про злуку обох держав і народів в єдину Українську Народну Республіку. 23 січня Акт злуки УНР і ЗУНР було одностайно ратифіковано на сесії Трудового конгресу УНР. Планувалось скликати парламент об`єднаної України – Установчі Збори УНР, який мав ратифікувати Акт злуки, а до того колишня ЗУНР вважалась Західною областю УНР (ЗО УНР), притому зберігаючи автономію, усі свої центральні і місцеві органи, інші державно-політичні структури, збройні сили, законодавство тощо.
Велика Злука — урочисте оголошення 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві універсалу про об'єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну, День соборності України.Зміст
Загальні дані
22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).
Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення політичної нації.
Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним неконтроверсійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.
Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню рудиментів федералізму в ментальності національної політичної еліти.
Об'єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії.
Об'єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі. Етнонаціональна консолідація базувалася на таких засадничих принципах, як історичне самоусвідомлення спільності, ідеали свободи і незалежності, добровільне волевиявлення, опора на власні політичні і матеріальні ресурси. Разом з ухваленням Універсалу про злуку УНР і ЗУНР Трудовий конгрес задекларував, що об'єднана УНР «не має й думки забрати під свою власть чужі землі».
Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки. Ініціатори об'єднавчого руху — Українська Національна Рада та Директорія УНР — ще 1 грудня 1918 року уклали Предвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі.