28. Правове становище Гетьманщини у складі Рос держави за березневими ст

Починаючи з 1648 р. Богдан Хмельницький звертався з проханням про допомогу Москви у війні проти Речі Посполито . Та лише в жовтні 1653 р. Земський собор у Москві ухвалив прийняти Укра ну "під високу государеву руку". На підставі такого рішення в Укра ну було відправлено повноважне посольство на чолі з боярином В. Бутурліним для проведення офіційних пере?го?ворів, присяги, вручення царських грамот.

Юридичною основою об"єднання двох держав став підготовлений в Укра ні договір, який фіксував умови, на яких передбачалося об"єднання Укра нсько козацько-гетьмансько держави з Московською державою.

Спочатку 14 березня укра нські посли подали письмовий текст проекту з 23-х статей, які стосувалися різних сторін майбутніх міждержавних відносин Укра ни і Московсько держави і мали конституційний характер.

Після обговорення проекту договору десять статей - 1, 2, 3, 5, 6, 7, 9, 11, 13, 17 - затверджувалися беззастережно, а інші - з деякими застереженнями або обмеженнями. Ст. 21 - взагалі не пройшла.

21 березня укра нські посли подали нову редакцію проекту договору. Він містив уже тільки 11 статей, які отримали назву "Березневих статей". Московський уряд ратифікував пропозиці укра нсько сторони у "Жалуваній грамоті царя Олексія Михайловича Війську Запорозькому 27 березня 1654 р.". В ній військо запорозьке і гетьман названі "підданими московського царя", але одночасно затверджувалося питання про збереження в недоторканності суспільного ладу Укра ни, попереднього порядку управління та судово системи, прав і привіле в для козацтва.

Виборний гетьман був главою Укра ни, але мусив присягати на підданство і вірність цареві й отримувати від нього клейноди. Щодо зовнішніх відносин, то Укра на була зобов"язана повідомляти про них Москву, а відносини з Річчю Посполитою і Туреччиною без відома царя взагалі заборонялися. Козацький реєстр встановлювався в 60 тисяч. Підтверджувалися всі привіле укра нсько шляхти, зокрема в питаннях спадкування землі, доходів з не тощо. За цим договором Московська держава брала на себе обов"язок захищати Укра ну від Речі Посполито , а Укра на - сплачувати данину в царську казну. Таким чином, було юридично оформлено, що значна територія Укра ни - Лівобережна і частина Правобережно Укра ни - з 1654 р. вступала під протекторат Московсько держави.

29. Предмет, методи та завдання історії держави і права України.

Історія держави і права України – синтетична наука. По-перше, це історична наука, оскільки вивчає державно-правові явища в їх історичному розвитку. На відміну від загальної історії вона вивчає не суспільство взагалі, а окремі його елементи – державно-правові явища й інститути. По-друге, це юридична наука, бо вивчає правові аспекти суспільного життя. Вона тісно пов’язана з іншими юридичними дисциплінами, зокрема, з теорією держави і права. Ця наука також вивчає закономірності розвитку держави і права, але за допомогою логічного методу, без врахування конкретних проявів цього процесу. По-третє, це суспільно-політична наука, тому що вивчає такі суспільно-політичні явища, як держава і право. Саме ці особливості і визначають її предмет.

Предметом науки “Історія держави і права України” є пізнання процесу виникнення, становлення і розвитку типів і форм держави і права України, формування державотворчої традиції, державно-правових інститутів, категорій, суспільно-політичних систем, правового становища населення, джерел права і правових систем в їх історичній конкретності та хронологічній послідовності.

Історія держави і права України має структурно-логічний зв’язок з:

теорією держави і права, оскільки оперує однаковими поняттями і категоріями, проте розглядає їх в історичній конкретності і хронологічній послідовності;

історією держави і права зарубіжних країн, тому що розвиток державно-правових інститутів в Україні відбувався у тісному зв’язку з такими ж процесами в Європі, тому і мав як спільні риси, так і певні особливості;

історією вчень про державу і право, оскільки розвиток державно-правових форм життя окремих народів використовується з метою вивчення змісту і виявлення характерних рис державно-правових вчень певної історичної доби, методів впровадження їх у практику;

політологією, тому що обидві дисципліни вивчають закономірності виникнення, функціонування та розвитку суспільної влади, держави, політики, проте аналіз цих фактів і явищ робиться під кутом зору соціально-політичних або правових цінностей;

історією України, оскільки обидві дисципліни вивчають державу і право, проте якщо для однієї науки ці явища є складовими історичного процесу розвитку країни, то для іншої – предметом дослідження;

філософією, тому що філософія щодо історії держави і права України виконує методологічну роль;

економічною теорією, оскільки ця дисципліна вивчає вплив способу виробництва на суспільну свідомість та державно-правові інститути суспільства, проте й інститути держави і права самі виступають важливим фактором у формуванні соціально-економічних відносин, які завжди набувають правової форми.

Вона співвідноситься зі всесвітньою історією, історією України, теорією держави і права зарубіжних країн та України, історією політичних і правових вчень, державним правом зарубіжних країн, іншими юридичними науками.

До загальнонаукових методів дослідження державно-правових явищ в історії України слід віднести: а) історичний; б) порівняльний; в) логічний; г) соціологічний; д) прогностичний тощо.