4.10 Адресація в Інтернет

Кожна машина, що підключена до Internet, повинна бути унікально ідентифікована. Без унікального ідентифікатора мережа не знає, як доставити повідомлення для вашої машини. Якщо той самий ідентифікатор виявиться у декількох комп'ютерів, то мережа не зможе адресувати повідомлення.

У Internet комп'ютери мережі ідентифікуються шляхом призначення чи Internet-адреси, більш правильно, IP-адреси. IP-адреси завжди мають довжину 32 біта і складаються із чотирьох частин по 8 біт. Це значить, що кожна частина може приймати значення у межах від 0 до 255. Чотири частини поєднують у запис, у якому кожне восьмибітове значення відокремлюється крапкою. Наприклад, 255.255.255.255 чи 147.120.3.28 – це дві IP-адреси. Коли мова йде про мережну адресу, те звичайно мається на увазі IP-адреса.

Якби використовувалися всі 32 біта в IP-адресі, то вийшло б понад чотири мільярди можливих адрес – більш ніж достатньо для майбутнього розширення Internet! Однак деякі комбінації бітів зарезервовані для спеціальних цілей, що зменшує число потенційних адрес. Крім того, 8-бітні четвірки згруповані спеціальними способами у залежності від типу мережі, так що фактичне число можливих адрес ще менше.

IP-адреси призначаються не за принципом перерахування хостов у мережі – 1, 2, 3,…. Насправді IP-адреса як би складається із двох частин: адреси мережі й адреси хоста у цій мережі. Завдяки такій структурі IP-адреси комп'ютери в різних мережах можуть мати однакові номери. Оскільки адреси мереж різні, то комп'ютери ідентифікуються однозначно. Без такої схеми нумерація швидко стає дуже незручною.

IP-адреси виділяються у залежності від розмірів організації і типу її діяльності. Якщо це невелика організація, то швидше за все у її мережі небагато комп'ютерів (і, отже, IP-адрес). Навпроти, у великій корпорації тисячі комп'ютерів об'єднуються у мережу. Для забезпечення максимальної гнучкості IP-адреси, у залежності від кількості мереж і комп'ютерів, у організації іх розділяються на класи А, У и С. Ще існують класи D і Е, але вони використовуються для специфічних цілей.

Три класи IP-адреса дозволяють розподіляти їх у залежності від розміру мережі організації. Оскільки 32 біта – припустимий повний розмір IP-адреси, то класи розбивають чотири 8-бітні частини адреси на адресу мережі й адресу хвоста у залежності від класу. Один чи небагато бітів резервуються на початку IP-адреси для ідентифікації класу:

– адреси класу А – числа між 0 і 127;

– адреси класу В – числа між 128 і 191;

– адреси класу З – числа між 192 і 223.

Якщо IP-адреса вашої машини – 147.14.87.23, то ви знаєте, що ваша машина знаходиться в мережі класу В, мережний ідентифікатор – 147.14, а унікальний номер вашої машини уцій мережі – 87.23. Якщо IP-адреса – 221.132.3.123, то машина знаходиться у мережі класу С з мережним ідентифікатором 221.132.3 і ідентифікатором хвоста 123.

Усякий раз, коли посилається повідомлення якому-небудь хост-компьютеру в Internet, IP-адреса використовується для вказівки адреси відправника й одержувача. Звичайно, вам не прийдеться самому запам'ятовувати всі IP-адреси, тому що для цього існує спеціальний сервіс TCP/IP, називаний Domain Name System (Доменна система імен).

Доменні імена

Коли компанія чи організація хоче використовувати Internet, то потрібно прийняти рішення; або самим безпосередньо підключатися до Internet, або покласти рішення всіх питань підключення на іншу компанію, називану сервіс-провайдером. Більшість компаній вибирають другий шлях, щоб зменшити кількість устаткування, зняти питання адміністрування і знизити загальні витрати.

Якщо компанія вирішила підключитися до Internet, може виникнути бажання одержати для себе унікальний ідентифікатор. Наприклад, корпорація АВС може захотіти одержати адресу електронної пошти у Internet, що містить рядок abc.com. Такий ідентифікатор, що включає назву фірми, дозволяє відправнику визначити компанію адресата.

Щоб одержати один з цих унікальних ідентифікаторів, називаних доменним ім'ям, компанія чи організація надсилає запит до органу, що контролює підключення до Internet – Network Information Center (InterNIC). Якщо InterNIC затверджує ім'я компанії, то воно додається до бази даних Internet. Доменні імена повинні бути унікальні, щоб запобігти колізії.

Остання частина доменного імені називається ідентифікатором домена верхнього рівня (наприклад,.com). Існують шість доменів верхнього рівня, установлених InterNIC:

–.агра – ідентифікатор мережі ARPANET;

–.com – комерційні компанії;

–.edu –освітні установи;

–.gov – урядові чи заклади організації;

–.mil – військові установи;

–.org – організації, що не відносяться ні до однієї із перерахованих категорій.