2.3 Текстові процесори

Для роботи з текстовою інформацією дуже ефективними є спеціальні програми – системи підготовки текстів, так звані текстові процесори або текстові редактори. На відміну від друкарської машинки текстові процесори дають змогу за більш короткий час і більш якісно підготувати будь-який документ.

На сьогодні існують сотні різноманітних текстових процесорів, і їх кількість продовжує зростати.

Функціональні можливості різних систем підготовки текстів істотно відрізняються одна від одної. Водночас значна їх кількість має і багато спільних властивостей.

До загальних функцій, що можуть бути реалізовані текстовими процесорами, можна віднести такі:

1. введення тексту в комп’ютер;

2. редагування тексту (заміна, вставка, видалення та ін.);

3. пошук необхідної інформації у тексті;

4. форматування тексту (встановлення лівої межі тексту, вирівнювання правого краю, встановлення позиції відступу першого рядка абзацу та ін.);

5. Перенесення і копіювання фрагментів тексту;

6. Виділення частин тексту певним шрифтом;

7. Розбиття тексту на сторінки з певною кількістю рядків та інтервалів між рядками;

8. Робота з кількома документами одночасно;

9. Друкування тексту з заданою щільністю, якістю та ін.;

10. Збереження тексту на магнітних дисках.

Текстові процесори можуть класифікуватися за багатьма ознаками.

За кількість алфавітів, які можна використовувати:

• одноалфавітні;

• багато алфавітні.

За формою подання тексту:

• лінійні;

• нелінійні.

За способом використання:

• автономні;

• мережні.

За призначенням:

• загальні;

• спеціальні.

Одноалфавітні системи допускають одночасну роботу з текстом тільки однією мовою (наприклад, українською, російською та ін.). Найчастіше їх використовують у операційних системах та їх оболонках. У багатоалфавітних системах робота може одночасно вестись різними мовами. Однак робота з ієрогліфічними текстами (китайським, японським), а також із текстами на деяких інших мовах (наприклад, арабською, яка допускає введення символів справа наліво) досить важка.

За формою подання тексту системи поділяють на лінійні та нелінійні. У лінійних системах подається тільки «чистий» текст, тобто текст, що зображується символами використовуваних алфавітів і синтаксичними знаками. Такі системи не допускають індексів, показників ступенів, математичних формул тощо. Лінійні процесори особливо інтенсивно використовують у діловодстві, журналістиці та у деяких інших сферах. У нелінійних системах крім алфавіту, синтаксичних знаків і символів псевдографіки використовують ще широкий набір спеціальних знаків, а саме: знаки інтеграла, квадратного кореня, символи для побудови малюнків тощо. Нелінійні системи допускають запис «багатоповерхових» математичних виразів, індексів, складних малюнків та ін. Ці системи використовують у основному для роботи із науковими текстами.

За способом використання системи можна розділити на автономні та мережні. Із автономними системами працює кожний користувач окремо для розв’язання своїх специфічних завдань. Текстова інформація у таких системах є індивідуальною. Мережні системи використовують підприємства, установи, контори, фірми. Текстова інформація може передаватися за допомогою локальної мережі, тобто вона доступна багатьом користувачам. Право внесення змін у той чи інший документ може здійснюватися за спеціальними паролями, присвоєними користувачам. Ці системи скорочують паперовий документообіг. За оцінками деяких спеціалістів такі системи у майбутньому можуть привести до безпаперової технології.

За призначенням системи підготовки текстів доцільно розділити на системи загального та спеціального призначення.

Системи загального призначення орієнтовані на широке коло користувачів. Вони прості в роботі і не потребують спеціальних знань. Ці системи часто використовують у повсякденній діяльності службовців установ, вчителів, аспірантів та ін. У більшості випадків системи загального призначення – це автономні системи з лінійною формою подання тексту.

До систем спеціального призначення перш за все треба віднести системи, орієнтовані на роботу з науковим текстом, а також видавничі системи. Робота з такими системами потребує спеціальної підготовки. Вони мають великий набір символів різних алфавітів, шрифтів і спеціальних знаків, що дозволяють зображувати різноманітну інформацію. Деякі з цих систем здійснюють перевірку і коригування орфографічних помилок шляхом зіставлення кожного слова тексту із словником. У разі виявлення розходження неправильно написані слова можуть змінюватися. Окремі системи мають словники, що містять більш ніж 100 тис. слів.

Будь-який із перерахованих вище класів текстових процесорів має багато переваг, порівняно із традиційними засобами підготовки текстів. Усі вони надають різноманітні можливості для роботи з документацією, а деякі – навіть інтелектуальні послуги.

Так з’являється можливість багаторазової правки окремих частин без передруковування всього тексту. Можна у старий документ внести певні зміни і одержати новий за порівняно короткий проміжок часу.

Останнім часом з’явився новий напрямок розвитку текстових процесорів, пов’язаний з обробкою структурних текстів (гіпертекстів). У гіпертексті будь-який його фрагмент може мати більш глибоке і детальне описання на наступних рівнях. Іншими словами, предмет чи явище розкриваються «вшир і вглиб», а користувач може легко «блукати» по різних його гілках і розгалуженнях.