Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Книга про Ольжича.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

I нашої віри граніт!

Не «зламаний цвіт» – а свідомі революціонери, що своєю кров'ю і «чином» утвердили націоналізм і українську націю в жорстоко-байдужому світі. I, нарешті, своєрідний заповіт і загиблих бойовиків, і самого автора:

Їх душі – горіння і криця –

У нашому завжди гурті,

Братів по далеких в'язницях

I тих, що упали, братів!

Дорога пряма і одверта,

I твердо іде легіон.

Там втрат не буває, де жертва –

Здобутий в огні бастіон!

Хто має уші – хай слуха!

Хто має серце – люби!

Встає цитаделя духа –

Десятки літ боротьби.

Умерли хлопці, ця частинка «незримого війська» націоналізму, який на «міста й хутори» накинув «залізну сіть» своєї волі до спротиву. Вмерли ті, чиєму героїзмові чужим є страх смерті. Бійці народного війська, легіонери ОУН свідомі своєї мети і жертовності, самовідданості святій справі. Їх подвиг – це не «подвиги» неповнолітнього Павлика Морозова чи п'яного Олександра Матросова – загибель Бог зна в ім'я чого і Бог зна за кого! – це подвиг в ім'я України, а тому судилася йому несмертельність у пам'яті побратимів, у пам'яті народу.

«НЕЗНАНОМУ ВОЯКОВI». Якщо «Грудень 1932» – це короткий, хоча й яскравий, момент революційної боротьби, то друга ліро-епічна поема – терниста дорога тієї боротьби, крутий шлях, який був типовим для більшості націоналістів-галичан, «крайовиків» (а саме їм присвячена ця поема).

Ліричний герой цієї поеми дуже своєрідний – бо «ім'я йому легіон». Це – безіменний бойовик, підпільник-націоналіст, «незнаний вояк» української національної революції. Ціла поема, сповнена національно-героїчним змістом, показує життєвий шлях оунівця, знову ж таки лапідарно.

Поема складається з семи циклів (виділених зірочками), поділених на тридцять дві частини (позначених римськими цифрами).

Спочатку – характеристика епохи, виразними короткими мазками. «Тихе вікно», «ясний каламут», «лагідні дні», «солодка молошність туману» – такий млявий настрій залишився у більшості після поразки української революції. Сонні люди чогось «чекають» «від року до року, з весни до весни, від рана до рана». Вони «згадують» минуле – і нічогісінько не роблять зараз, щоб усе повторити; хіба лишень влаштовують дні пам'яті – смутно-сльозливі річниці. Це все чим відважуються згадати пам'ять героїв:

Вели не в майбутнє, де бурі і грім,

В минувшину спогади всі ці.

О, будьте ви прокляті кодлом усім,

I ваші діла, і річниці!

(«Незнаному Воякові», I)

Кволі духом, бо –

Багато нам вогників кволих мани

На всяких трясовинах квітло.

(«Незнаному Воякові», II)

Iдеться про вже згадувані нами теорії: космополітизму, марксизму-ленінізму, демократизму і т. д. Але вже «у мряку сьогодні і будучини прожектором кинуто світло» націоналізму. Прийшли новітні революціонери – «незнані, із темряви нор позначити шлях перемоги». До них звертається поет:

Це ви написали на брукові міст

Трьох літер багряну рекляму.

(«Незнаному Воякові», II)

Три літери – це «ОУН». А багряна реклама – від крові окупантів і від крові, пролитої у боротьбі з цими окупантами:

Йдете неухильно, йдете до кінця,