- •Isbn 5-7707-8452-0 бувають люди
- •I. Людина на тлi iсторiї: дорогою боротьби
- •Перший період: «український»
- •Другий період: «чехословацький» (1923–1929 рр.)
- •Третій період: «націоналістичний»
- •Четвертий період: «воєнний»
- •II. Перший перiод творчостi: проза та поезiя
- •Дитяча поезія (1915–1922 рр.)
- •I трупи їх топчуть голодні брати.
- •I встане вже тоді вона – яка прекрасна,
- •I говориш Христу: «Єси,
- •I тільки вибухи повстання
- •I пророкують час світання.
- •Студентська поезія (1926 – початок 1929 рр.)
- •I б'є об діл, і вихором несе!
- •Iз рядів «товариші».
- •I підсинена стіна.
- •I краватку все носив;
- •I зажену в собачу буду! –
- •III. Другий перiод творчостi: поезiя
- •«На грані двох світів»
- •Вступ до «Ріні». Цикли поезій
- •I урвище над закрутом стримить,
- •I раптом чуєш силу вод рвучку
- •I синя – лінія лісів.
- •I від пестощів ночі п'яніли.
- •I в них під чолом – синява озер,
- •I на землю одні упали.
- •I схопились другі на ноги.
- •I сліди всі по них пропали.
- •I обрій цей, і хмари ці рожеві?!
- •I метнулись червоні обличчя,
- •I упав на пісок, і лежить,
- •I, байдужий, помстити не кличе.
- •I блиснуть презирством сині-сині
- •I слово Південь з уст тонких
- •I стрічається бурею зброя у тисячах рук.
- •Iз вірою, що дарувала ти,
- •I плоть від плоті видати на страту,
- •I гідну смерть для власної знайти.
- •I, зранені, криштально-синіх гір
- •I крицеві холодні леза – душі.
- •I кров гаряча, як піски пустелі,
- •I назирці побігла за полками.
- •I здобуває нагороду – Вічність.
- •I прославити вірність, невинність і жертву героя.
- •I для нього судився довічний почвірний колобіг.
- •«Рінь»: продовження і закінчення огляду.
- •I тортури стріва, і стріва кару
- •I пити зором синю далечінь.
- •I десь на розі, там, де ми берем
- •I сціпеніла, ствердла на каміння.
- •I застелило спалені поля
- •I жили у розкошах, слабі і блудливі,
- •I не вірили в велич Кінця.
- •I запалимо жертви осель.
- •I щастя – сліпий гріх.
- •Позазбіркові твори періоду «Ріні»
- •Iсторії шляхи!
- •Iсторії шляхи!
- •I урвать, як спів.
- •I в грізні дні залізної розплати
- •I стануть не луки, не квіти –
- •I будуть: не сонце, не обрій,
- •I смерть – як найвищий вінок.
- •I сухі тривогою уста…
- •I кіннота лаву розгорта…)
- •I все, що може дати пара віч
- •I ми його хапаємось без тями.
- •I позира на Курію з докором.
- •I Цезар бачив, як одна з машин
- •I війську, і для Цезаря вона
- •I тільки жах – мов крижане повітря…
- •Iз туману колони…
- •«Вежі» і позазбіркові твори
- •Iм'ям невблаганним свободи
- •I кров, і душу лиша.
- •I нашої віри граніт!
- •I тих, що упали, братів!
- •I твердо іде легіон.
- •I ваші діла, і річниці!
- •I вибух зголосить ваш прихід.
- •I слухали уші, коли вчителі
- •I службу ворожій державі.
- •I ти розпізнав їх, таких мовчазних,
- •I бліднуть уста і обличчя.
- •I ти не займешся багрянцем
- •I вибух голосить наш прихід.
- •I навіть любов твоя буде тверда,
- •I наче труба – пропагатор.
- •I сітка не рветься ніколи,
- •I помста ворожа, і вісті лихі,
- •I муки, не чувані в світі.
- •I месник підніс свою руку,
- •I йдуть по шляхах звідусіль, як один,
- •I кривлячи гордо обличчя.
- •I рішення: в скруті твій кинутий труп –
- •Iмперії двох суходолів.
- •I ось ти фехтуєш рапірами куль,
- •I кулею в мозок вертає.
- •I тягне, рве глибинами без меж
- •Збірка «Підзамчя»
- •I хмари, і зорі несе.
- •I чується запах землі.
- •I вишні набряклі галузки
- •I чується запах землі.
- •I таким чимось повні – чуєш ти –
- •I ніколи не вернуть, повіки.
- •Iшов, куди б там не було.
- •I мережану хустину
- •Iз лицем, пошмаганим вогнем,
- •I велике серце кам'яне.
- •I кожне діло є благословенне.
- •I серце людське – мужнє і велике.
- •I наступати ранених без тями.
- •I вже вирушав Гектор.
- •I простелиться шлях. I прийдуть і халупи, і храми,
- •I у ямі між левів, і там, для потіхи бенкету,
- •I звідусіль чужі ідуть женці.
- •I спіле жито копитами збито.
- •I ще раз мовить хижо і охоче
- •I ось ідемо в бою життєвому
- •IV. Словом публiциста
- •Про освіту і виховання
- •Iван iрлявський
- •Досліджуючи літературу
- •Культура і нація
- •Політичне мислення
- •Iсторико-полiтичнi працi
- •Iсторико-iсторiософiчнi працi
- •V. Мельникiвець чи бандерiвець?
- •VI. Вiтай, україно!
- •Короткi вiдомостi про письменникiв «празької школи»
- •Список використаної та рекомендованої лiтератури
- •Iванишин Петро
- •Олег ольжич – герольд нескореного поколiння
- •Вф «Відродження» заснована 21 листопада 1991 р.
- •Петром та Олександром Бобиками, Василем Іванишиним
- •Видавнича фірма «Відродження»
- •293720, М. Дрогобич Львівської обл., вул. Т. Шевченка, 2.
- •Львівська фабрика «Атлас».
- •290005, М. Львів, вул. Зелена, 20.
- •Видавнича фірма «Відродження»
- •82100, М. Дрогобич, вул. Т. Шевченка, 2.
- •Iванишин Петро.
I нашої віри граніт!
Не «зламаний цвіт» – а свідомі революціонери, що своєю кров'ю і «чином» утвердили націоналізм і українську націю в жорстоко-байдужому світі. I, нарешті, своєрідний заповіт і загиблих бойовиків, і самого автора:
Їх душі – горіння і криця –
У нашому завжди гурті,
Братів по далеких в'язницях
I тих, що упали, братів!
Дорога пряма і одверта,
I твердо іде легіон.
Там втрат не буває, де жертва –
Здобутий в огні бастіон!
Хто має уші – хай слуха!
Хто має серце – люби!
Встає цитаделя духа –
Десятки літ боротьби.
Умерли хлопці, ця частинка «незримого війська» націоналізму, який на «міста й хутори» накинув «залізну сіть» своєї волі до спротиву. Вмерли ті, чиєму героїзмові чужим є страх смерті. Бійці народного війська, легіонери ОУН свідомі своєї мети і жертовності, самовідданості святій справі. Їх подвиг – це не «подвиги» неповнолітнього Павлика Морозова чи п'яного Олександра Матросова – загибель Бог зна в ім'я чого і Бог зна за кого! – це подвиг в ім'я України, а тому судилася йому несмертельність у пам'яті побратимів, у пам'яті народу.
«НЕЗНАНОМУ ВОЯКОВI». Якщо «Грудень 1932» – це короткий, хоча й яскравий, момент революційної боротьби, то друга ліро-епічна поема – терниста дорога тієї боротьби, крутий шлях, який був типовим для більшості націоналістів-галичан, «крайовиків» (а саме їм присвячена ця поема).
Ліричний герой цієї поеми дуже своєрідний – бо «ім'я йому легіон». Це – безіменний бойовик, підпільник-націоналіст, «незнаний вояк» української національної революції. Ціла поема, сповнена національно-героїчним змістом, показує життєвий шлях оунівця, знову ж таки лапідарно.
Поема складається з семи циклів (виділених зірочками), поділених на тридцять дві частини (позначених римськими цифрами).
Спочатку – характеристика епохи, виразними короткими мазками. «Тихе вікно», «ясний каламут», «лагідні дні», «солодка молошність туману» – такий млявий настрій залишився у більшості після поразки української революції. Сонні люди чогось «чекають» «від року до року, з весни до весни, від рана до рана». Вони «згадують» минуле – і нічогісінько не роблять зараз, щоб усе повторити; хіба лишень влаштовують дні пам'яті – смутно-сльозливі річниці. Це все чим відважуються згадати пам'ять героїв:
Вели не в майбутнє, де бурі і грім,
В минувшину спогади всі ці.
О, будьте ви прокляті кодлом усім,
I ваші діла, і річниці!
(«Незнаному Воякові», I)
Кволі духом, бо –
Багато нам вогників кволих мани
На всяких трясовинах квітло.
(«Незнаному Воякові», II)
Iдеться про вже згадувані нами теорії: космополітизму, марксизму-ленінізму, демократизму і т. д. Але вже «у мряку сьогодні і будучини прожектором кинуто світло» націоналізму. Прийшли новітні революціонери – «незнані, із темряви нор позначити шлях перемоги». До них звертається поет:
Це ви написали на брукові міст
Трьох літер багряну рекляму.
(«Незнаному Воякові», II)
Три літери – це «ОУН». А багряна реклама – від крові окупантів і від крові, пролитої у боротьбі з цими окупантами:
Йдете неухильно, йдете до кінця,
