Iванишин Петро

Олег ольжич – герольд нескореного поколiння

Вф «Відродження» заснована 21 листопада 1991 р.

Петром та Олександром Бобиками, Василем Іванишиним

Редактор видання Петро Бобик

Художнє оформлення Василь Сава

Президент фірми Петро Бобик

Головний редактор Василь Iванишин

Художній редактор Ярослав Радевич-Винницький

Комерційний директор Олег Скиба

Технічний директор Левко Клепак

Директор з питань розвитку Iван Головкевич

Технічні редактори Євген Гнатик, Леся Пелехата

Відповідальний за випуск Iгор Бабик

Підписано до друку 4.03.96. Формат 84х108/32.

Папір друк. № 2. Офсетний друк. Умовн. друк. арк. 11,76. Умовн. фарбовідб. 11,97.

Обл.-вид. арк. 12,78. Тираж 1500 прим.

Видавнича фірма «Відродження»

293720, М. Дрогобич Львівської обл., вул. Т. Шевченка, 2.

Тел.: (03244) 2-17-94.

Львівська фабрика «Атлас».

290005, М. Львів, вул. Зелена, 20.

------------------------------------З 2001 року------------------------------------

Президент фірми Василь Іванишин

Головний редактор Ярослав Радевич-Винницький

Директор фірми Ігор Бабик

Видавнича фірма «Відродження»

82100, М. Дрогобич, вул. Т. Шевченка, 2.

Для листів: аб/с 10480, м. Львів-49, 79049.

http://www.vidrodzhenia.org.ua

e-mail: babyk@lviv.farlep.net

Тел. (office): (03244) 2-17-94.

Тел./факс (дирекція): (032) 240-59-39.

I 19

Iванишин Петро.

Олег Ольжич – герольд нескореного покоління.– Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1996.– 220 с., іл.

Ця книжка – це спроба молодого науковця Петра Iванишина, студента філфаку Дрогобицького педінституту ім. I. Франка, осмислити світоглядну еволюцію поета Олега Ольжича та ідейно-естетичні параметри його творчості. Біографія і творчість поета розглядаються в тісному зв'язку з національно-визвольною боротьбою 30–40-х років, активним учасником і одним із керівників якої він був.

I 0403000000–006 Без оголошення

ББК 83.34 УКР

96

Петро IВАНИШИН народився 1975 року в місті Сколе Львівської області. Зараз навчається на четвертому курсі філологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного інституту ім. Iвана Франка.

Сфера його наукових зацікавлень – утвердження національної ідеї в українській літературі.

Монографія «Олег Ольжич – герольд нескореного покоління» – перша книга молодого автора на цю тему.

1 Донцов Д. Трагічні оптимісти. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 282.

2 Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 318.

3 Олесь О. Твори в двох томах. Т. 1. К., 1990.– С. 48.

4 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 353.

5 Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 7.

6 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 355.

7 Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич. О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 7.

8 Iльницький М. Олег Ольжич. // Самостійна Україна, квітень-червень 1994. Ч. 2/452.– C.53.

9 Олесь О. Твори в двох томах. Т. 1. К., 1990.– С. 48.

10 Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 324–325.

11 Неврлий М. Муза мужности й боротьби. С. 29.

12 Геноцид – винищення окремих груп населення за расовими, національними та релігійними мотивами (тут і надалі примітки автора).

13 Етноцид – позбавлення окремого народу національних ознак, асиміляція його і приєднання до іншої нації. I геноцид, і етноцид не раз застосовувались окупантами щодо української нації (прим. автора).

14 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 362.

15 Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 4.

16 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 362.

17 Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич. О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 7; Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича. // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 52.

18 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі».– C. 362–363.

19 Прoф. Микола Iльницький подає іншу дату – 18 жовтня 1930 року. (прим. автора).

20 Iльницький М. Олег Ольжич. // Самостійна Україна, квітень-червень 1994. Ч. 2/452. C. 53.

21 У О. Багана напевно помилка: «1924 р.» (прим. автора).

22 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 358–359.

23 Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 326.

24 Там же. С. 357–358.

25 Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 332–333.

26 Сальва – залп (прим. автора).

27 Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича. // Гузар З., Баган. О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 52.

28 Червак Б. Героїчність духу (поет і лицар Олег Ольжич). // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 76.

29 Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича.– C.53.

30 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 381.

31 Iльницький М. Олег Ольжич. // Самостійна Україна, квітень-червень 1994. Ч. 2/452.– C.55.

32 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 378.

33 Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 343.

34 Червак Б. Слово з висот героїчності. // Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича. К., 1994.– С. 11.

35 Неврлий М. Поет боротьби й вселюдських ідеалів. // Маланюк Є. Земна Мадонна. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 32.

36 Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича. // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 52.

37 Червак Б. Слово з висот героїчності.– С. 11.

38 Самчук У. На білому коні. // Дзвін № 2–3. Львів, 1993.– С. 32.

39 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 368.

40 Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича. // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993..– С. 53.

41 Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 67

42 Баган О. Націоналізм і націоналістичний рух. Iсторія та ідеї. Дрогобич, 1994.– С. 124.

43 Перше правило Декалогу (десять заповідей українського націоналіста) (прим. автора).

44 Див. книгу В. Iванишина «Нація. Державність. Націоналізм». Дрогобич, 1992.– С. 112–167 (розділ «Нація і націоналізм») (прим. автора).

45 Самчук У. На білому коні. // Дзвін, № 1. Львів, 1993.– С. 34.

46 Червак Б. Героїчність духу (поет і лицар Олег Ольжич). // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 77.

47 Городиський З. Українська Національна Рада. К., 1993.– С. 28–29.

48 Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 555.

49 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 406.

50 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.–С. 393–394.

51 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 413.

52 У грудні 1943 року О. Олесеві виповнилося 65 років, на цей же час припало також і 40-ліття його літературної творчості. Академія на честь Олеся мала відбутися 5 грудня в Празі в залі міського театру (прим. автора).

53

54 Див. розділ «Мельниківець чи бандерівець?» (прим. автора).

55 Баган О. Основні віхи життя і творчості Олега Ольжича. // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 54.

56 Теорія літератури. За редакцією Воробйова В. Ф, В'язовського Г. К., 1975.– С. 91.

57 Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 7.

58 Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 322.

59 Ерот – у Давній Греції бог кохання, який своїми стрілами пробуджував любов у серцях богів і смертних (прим. автора).

60 Скрипник Микола (1872–1933) – український радянський політик, націонал-комуніст. Будучи наркомом освіти, запровадив українізацію зрусифікованих українців в УРСР. Покінчив життя самогубством у 1933 році (прим. автора).

61 Затонський Володимир (1888–1937) – український радянський політик, націонал-комуніст. У 1933 році став наркомом освіти. Розстріляний у 1937 році (прим. автора).

62 Так називається збірник критичних есе Ю. Липи: «Бій за українську літературу». Варшава, 1935 (прим. автора).

63 Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 59.

64 Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 188.

65 Донцов Д. Філософія мілітанс. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 50.

66 Там же. С. 55.

67 Там же. С. 57.

68 Тронує – панує (прим. автора).

69 Еклектики – люди, в яких відсутня оригінальність і самостійність суджень (прим. автора).

70 Кон'юнктура – сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу (прим. автора).

71 Донцов Д. Філософія мілітанс. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 57–58.

72 Там же. С. 49.

73 Донцов Д. Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 60.

74 Там же. С. 64.

75 Слова О. Пушкіна (прим. автора).

76 Донцов Д. Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 65.

77 Донцов Д. Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 66.

78 Там же. С. 67.

79 Див. містерію Тараса Шевченка «Великий льох» (прим. автора).

80 Донцов Д. Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 69.

81 Донцов Д. Філософія мілітанс. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 55.

82 Штука – мистецтво (прим. автора).

83 Ривалізація – змагання, суперництво, протиборство (прим. автора).

84 Квієтизм – пасивність, непротивлення, споглядальне ставлення до дійсності (прим. автора).

85 Донцов Д. Криза нашої літератури. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991. C. 66–67.

86 Там же. С. 66.

87 Там же. С. 66.

88 Липа Ю. Бій за українську літературу. // Український засів, № 8. Харків, 1993.– С. 13–14.

89 Донцов Д. Санчо Панса в літературі і житті. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 130–131.

90 Там же. С. 131.

91 Там же. С. 133.

92 Там же. С. 136.

93 Там же. С. 137.

94 Донцов Д. Санчо Панса в літературі і в житті. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 152–153.

95 Донцов Д. Трагічні оптимісти. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 284–285.

96 Там же. С. 285.

97 Iсторія української літератури ХХ століття. Книга перша. К., 1993.– С. 345–346.

98 Липа Ю. Лист до літераторів. // Літературна Україна. Київ, 5 серпня 1993.

99 Донцов Д. Українсько-совєтські псевдоморфози. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 106.

100 Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. К., 1971.– С. 427.

101 Філософський словник під редакцією В. I. Шинкарук. К., 1986.

102 Донцов Д. Естетика декаденсу. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 195–196.

103 Філософський словник під редакцією В. I. Шинкарук. К., 1986.

104 Донцов Д. Наше літературне гетто. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 207.

105 Донцов Д. Трагічні оптимісти. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 285.

106 Донцов Д. Трагічні оптимісти. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 279.

107 Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. К., 1971.– С. 428.

108 Донцов Д. Націоналізм. Лондон–Торонто, 1966.– С. 230.

109 Донцов Д. Естетика декаденсу. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 181.

110 Донцов Д. Естетика декаденсу. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 178.

111 Донцов Д. Трагічні оптимісти. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 282.

112 Там же. С. 284.

113 Єфремов С. Муза гніву та зневір'я. // Єфремов С. Літературно-критичні статті. К., 1993.– С. 154.

114 Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 35.

115 Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 13.

116 Червак Б. Героїчність духу (поет і лицар Олег Ольжич). // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 78.

117 Яременко В. Передчуття зустрічі з Ольжичем. // Українське слово. Київ, 3 лютого 1993.

118 Бойко Ю. Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 71.

119 Там же. С. 74.

120 Тут і надалі твори цитуються за найповнішим виданням творів О. Ольжича: Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994. (прим. автора).

121 У Череватенка (упорядника «Незнаного Вояка») цей вірш немає назви, а у Неврлого (упорядника «Цитаделі духа») він вміщений під назвою «Рінь». Див.: «Незнаному Воякові», с. 63 і «Цитаделя духа», с. 32. (прим. автора).

122 Український Радянський Енциклопедичний Словник. Т.3. К., 1987.– С. 104.

123 Iванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. Дрогобич, 1994.– С. 84.

124 Аннали – літописи у Стародавньому Римі і деяких країнах Західної Європи в середніх віках, записи по роках найважливіших подій (прим. автора).

125 Леонід Череватенко мабуть помилково вказує в «Незнаному Воякові» іншу дату написання циклів «Камінь», «Бронза», «Залізо» – 1932 р. (див. С. 51, 55, 57), а сам автор в листі до Д. Донцова за серпень 1931 р. вже пише про їхнє існування (прим. автора).

126 Упорядковані листи Олега Ольжича до Дмитра Донцова (числом 43) люб'язно надіслала нам Галина Сварник. Зацікавлені зможуть прочитати їх в 4-му номері «Українських проблем» за 1994 р. (прим. автора).

127 Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 5.

128 Аркас М. Iсторія північної чорноморщини. Торонто, 1969.– С. 9–10.

129 Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 104.

130 Ми вважаємо, що у збірці «Рінь» до цього циклу можна віднести вірш «Скільки сонця ллється на землю…», хоча прямого віднесення його до «Кременю» немає (прим. автора).

131 Донцов Д. Iспит історії і соціалістичні кастрати. // Донцов Д. Клич доби. Лондон, 1968.– С. 77.

132 Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 298.

133 Крета – о. Кріт (прим. автора).

134 Ольбія – те ж що й «Ольвія» (прим. автора).

135 Бог – річка Буг (прим. автора).

136 Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 11–13.

137 Язон, Одисей – те ж що й Ясон, Одісей (прим. автора).

138 Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 108–109.

139 Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 13.

140 Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 123.

141 Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 119.

142 Скити – те ж, що й «скіфи», «сколоти» (прим. автора).

143 Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 119–120.

144 Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 110.

145 Аркас М. Iсторія північної чорноморщини. Торонто, 1969.– С. 282–284.

146 Там же. С. 287.

147 Цей вірш-цикл не належить до циклу «Залізо» (прим. автора).

148 Брокат – шовкова тканина, зіткана або вишита золотом чи сріблом (прим. автора).

149 Вважаємо, що тут, можливо, мається на увазі Одін (Один) – верховний бог у германській міфології (прим. автора).

150 Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 37–38.

151 Микола Неврлий до цього імені дає таку примітку: «Люкреція – дружина Тарквінія Коллятина, знеславлена сином царя Тарквінія Гордого. Заподіяла собі смерть» (див. Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава-Пряшев-Лондон, 1991.– С. 225.).

152 Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 41.

153 Картагіна – Карфаген (прим. автора).

154 Бойко Ю. Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 74.

155 Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 211.

156 Робітня – працівня, робочий кабінет (прим. автора).

157 Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 189.

158 Шерех Ю. Без металевих слів і без зідхань даремних. // Теліга О. Збірник. Київ–Париж–Лондон–Торонто–Нью-Йорк–Сідней, 1992.– С. 452.

159 Шерех Ю. Третя сторожа. К., 1993.– С. 18.

160 Голгота – те ж, що й Голгофа (прим. автора).

161 Еріх Марія Ремарк – німецький письменник антивоєнного спрямування (прим. автора).

162 Батарія – батарея (прим. автора).

163 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 374.

164 Бойко Ю. Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 74.

165 Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава-Пряшев-Лондон, 1991.– С. 17.

166 Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 46.

167 Тут Б. Червак наводить слова самого О. Ольжича (прим. автора).

168 Червак Б. Героїчність духу (поет і лицар Олег Ольжич). // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 78–79.

169 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 374.

170 Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава-Пряшев-Лондон, 1991.– С. 181.

171 Див. про характер польської окупації «Криваву книгу» – видання уряду ЗУНР 1919 і 1921 рр., перевидану видавничою фірмою «Відродження» у Дрогобичі в 1994 р. (прим. автора).

172 Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 31.

173 Пацифікація – «умиротворення», так лагідно називали поляки свій терор проти українців, розв'язаний ними в 30-х рр. (прим. автора).

174 Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 34.

175 Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 12.

176 Лесин В., Пулинець О. Словник літературознавчих термінів. К., 1971.– С. 343.

177 Там же. С. 365.

178 Неврлий М. Муза мужности й боротьби. // Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 17.

179 Льокаль – готель (прим. автора).

180 Командант – командир (прим. автора).

181 Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 12–13.

182 Там же. С. 13.

183 Там же. С. 14.

184 Галамай С. Боротьба за визволення України. Л., 1993.– С. 58–59.

185 Донцов Д. Санчо-Панца в літературі і життю. // Донцов Д. Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.– С. 124–153.

186 Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 153–154.

187 УНДО – Українське Національно-Демократичне Об'єднання, угодовська партія, що діяла на території ЗУЗ до приходу більшовиків у 1939 р. (прим. автора).

188 Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 44.

189 Стріли – постріли (прим. автора).

190 Едем – рай (прим. автора).

191 Під Корсунем весною 1648 року гетьман Богдан Хмельницький вдруге (перший раз під Жовтими Водами) розбив польське військо (прим. автора).

192 Під Конотопом влітку 1659 року під час українсько-московської війни гетьман Iван Виговський розгромив московське військо: 30 тис. москвинів загинуло, 5 тис. потрапило у полон (прим. автора).

193 Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 44, 46.

194 Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 44–45.

195 Мірчук П. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 54.

196 Бестія – (лайливе) тут в значенні «звір», «тварина», «жижак» (прим. автора).

197 Плаз – тут в значенні «плазун», «гадина», «змія» (прим. автора).

198 Децизія – рішення (прим. автора).

199 Липа Ю. Бій за українську літературу. // Український засів. Ч. 4. Харків, 1993.– С. 34.

200 Там же. С. 34.

201 Неврлий М. Муза мужности й боротьби.//Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 20.

202 Ольжич О. Цитаделя духа. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 179.

203 Міт – міф (прим. автора).

204 Бойко Ю. Олег Ольжич як поет.//Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 72–73.

205 Жінки з корінфу – «корінфянки» (прим. автора).

206 Дюнкерк – пристань у південно-західній Голландії (прим. автора).

207 Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 50.

208 Бойко Ю. Олег Ольжич як поет. // Новий шлях. Торонто, 1994.– С. 74.

209 Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.

210 Ніцше Ф. Так казав Заратустра. К., 1993.– С. 286.

211 Експльозія – вибух (прим. автора).

212 Баган О. Апофеоз духу (ідея і чин Олега Ольжича). // Гузар З., Баган О., Червак Б. Українські письменники-націоналісти. «Празька школа». Жидачів, 1993.– С. 50–51.

213 Детальніше про це див. у книзі: Iванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. Дрогобич, 1992.

214 Підсоння – клімат (прим. автора).

215 Ольжич О. Виховання молоді. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 134.

216 Там же. С. 135.

217 Там же. С. 135.

218 Ольжич О. Виховання молоді. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 135–136.

219 Там же. С. 136–137.

220 Детальніше про це див. у книзі: Iванишин В. Українська Церква і процес національного відродження. Дрогобич, 1990.

221 Ольжич О. Виховання молоді. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 137–138.

222 Там же. С. 132.

223 Ольжич О. Українське дошкілля. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 132.

224 Там же. С. 132, 134.

225 Виелімінувати – виключити (прим. автора).

226 Ольжич О. Виховання молоді. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 137.

227 Ольжич О. Василь Мисик. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 152.

228 Там же. С. 159.

229 Ольжич О. Дмитро Фальківський. Там же. С. 159.

230 Ольжич О. Дмитро Фальківський. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 167.

231 Там же. С. 167.

232 Ольжич О. Голод і сучасна українська література. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 150.

233 Там же. С. 146.

234 Там же. С. 150.

235 Ольжич О. Голод і сучасна українська література. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 151.

236 Ольжич О. Два світовідчування. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 139.

237 Ольжич О. Два світовідчування. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 139.

238 Там же. С. 142.

239 Там же. С. 143.

240 Там же. С. 143.

241 Там же. С. 144.

242 Ольжич О. Два світовідчування. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 144.

243 Ольжич О. Войовнича неоклясика. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 167–168.

244 Ольжич О. Войовнича неоклясика. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 173.

245 Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 426.

246 Невідомий автор. Сучасна українська поезія. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 182–183.

247 Огієнко I. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа. К., 1991.– С. 3.

248 Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 6.

249 Ольжич О. До проблеми культурної ділянки. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 186.

250 Ольжич О. Українська культура. Там же. С. 204.

251 Там же. С. 205.

252 Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 9.

253 Ольжич О. Українська культура. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 216.

254 Ольжич О. Облога культури. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 199.

255 Ольжич О. Культурна політика українського націоналізму. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 226–227.

256 Ольжич О. Облога культури. Там же. С. 199.

257 Ольжич О. Культурна політика українського націоналізму. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 227–228.

258 Cірополко С. Народна освіта на українських землях і в колоніях. // Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. К., 1993.– С. 72.

259 Ольжич О. Культурна політика українського націоналізму. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 229.

260 Ольжич О. Облога культури. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 201.

261 Там же. С. 201–202.

262 Липа Ю. Призначення України. Львів, 1992.– С. 153.

263 Iванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. Дрогобич, 1992.– С. 145.

264 Ольжич О. Українська культура. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 214.

265 Детальніше про це див. праці: Iванишин В. Українська Церква і процес національного відродження. Дрогобич, 1990; о. Шевців I. За єдність Церкви і народу. Мельборн, 1973. (прим. автора).

266 Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992.– С. 7.

267 Сатисфакція – задоволення.

268 Ольжич О. В авангарді героїчної доби (до проблеми національної культури). // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 241.

269 Ольжич О. Вояки-будівничі.// Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 282.

270 Ольжич О. Український націоналізм. Там же. С. 297.

271 Там же. С. 297.

272 Там же. С. 298.

273 Ольжич О. Євген Коновалець. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 264.

274 Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 426.

275 Ольжич О. Український міт. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 256.

276 Там же. С. 257.

277 Там же. С. 264.

278 Ольжич О. У двадцятиліття. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 294.

279 Ольжич О. Там же. С. 294.

280 Ольжич О. Там же. С. 295.

281 Ольжич О. Дух руїни. По сторінках історії. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 282.

282 Там же. С. 293.

283 Засадничі ідеї – основні, визначальні ідеї (прим. автора).

284 Ольжич О. Українська історична свідомість. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 242.

285 Там же. С. 243.

286 Ольжич О. Українська історична свідомість. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 243.

287 Там же. С. 245.

288 Там же. С. 247–248.

289 Там же. С. 248.

290 Там же. С. 249–250.

291 Ольжич О. Українська історична свідомість. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 250–251.

292 Там же. С. 251–252.

293 Там же. С. 254.

294 Там же. С. 254, 256.

295 Ольжич О. Українська історична свідомість. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 256.

296 Ольжич О. У Свят-вечір. (Різдвяна відозва ОУН на Землях). // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994. С. 312–313.

297 Жданович О. Великий і близький. // Спогади про Андрія Мельника. Несторов,?. С. 104.

298 Самчук У. На білому коні. // Дзвін, 1993.– N 1.– С. 35.

299 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 414.

300 Пундик Ю. Вояк-філософ. // ОУН: минуле і майбуття. К., 1993.– С. 46.

301 Жданович О. Великий і близький. // Спогади про Андрія Мельника. Нестеров, ? . С. 103.

302 Пундик Ю. Воєнні роки ОУН у світлі архівних матеріалів. // Непогасний огонь віри. Париж, 1974.– С. 236.

303 Самчук У. На білому коні. // Дзвін, 1993.– № 1.– С. 35.

304 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 417 – 418.

305 Там же. С. 394.

306 Самчук У. На білому коні. // Дзвін, 1993.– № 1.– С. 54.

307 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 392.

308 Теліга О. Збірник. Київ–Париж–Лондон–Торонто–Нью-Йорк–Сідней, 1992.– С. 135.

309 Мірчук П. Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький, 1992.– С. 90.

310 Венцель В. Людина з великої літери. // Нескорена нація. Львів–Київ, жовтень 1994.– № 16 (57).– С. 1–2.

311 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 393 – 394 (вважаємо за потрібне ще раз навести цю цитату.– прим. автора).

312 Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 517.

313 Там же. С. 519.

314 Там же. С. 528.

315 Там же. С. 528.

316 Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 529.

317 Там же. С. 540.

318 Там же. С. 545.

319 Там же. С. 547.

320 Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. Париж–Нью-Йорк–Львів, 1993.– С. 550.

321 Там же. С. 554.

322 Там же. С. 572.

323 Там же. С. 578.

324 Мудрик-Мечник С. Революційна ОУН під проводом Степана Бандери (причинки до історії). Стрий, 1993.– С. 43.

325 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 417.

326 Мудрик-Мечник С. Революційна ОУН під проводом Степана Бандери (причинки до історії). Стрий, 1993.– С. 48.

327 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 408.

328 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 412.

329 Там же. С. 415.

330 Там же. С. 419–420.

331 Там же. С. 420.

332 Череватенко Л. «Я камінь з Божої пращі». // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 420.

333 Маланюк Є. Земна Мадонна. Братислава–Пряшев–Лондон, 1991.– С. 304–305.

334 Ольжич О. У двадцятиліття. // Ольжич О. Незнаному Воякові. К., 1994.– С. 297.