Питання для самоконтролю
Що слід розуміти під терміном "валюта"?
Що є базою розвитку валютної системи?
Які складові національної валютної системи?
Дайте визначення світової валютної системи.
Які основні відмінності видів валютних систем?
Назвіть етапи розвитку валютних систем.
Які основні чинники змін валютних систем?
Тема 4. Світова валютно-фінансова система та етапи її еволюції Лекція 2
Питання:
1. Еволюція валютних систем.
2. Система золотого стандарту.
3. Бреттон –Вудська валютна система.
4. Ямайська валютна система.
5. Європейська валютна система.
6. Валютні блоки.
Мета: сформувати у студентів систему знань щодо еволюції валютних систем та засвоїти основні особливості валютних систем; роль валютних блоків в розвитку валютних систем.
Література: 2; 3; 8; 7; 11; 12; 18; 20; 23.
1. Еволюція валютних систем
Сучасна валютна система являє собою сукупність способів, важелів та міждержавних органів, із допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий обіг у рамках світового господарства.
Виникнення й еволюція сучасної валютної системи відображають об'єктивний розвиток процесів інтернаціоналізації капіталу, що вимагає адекватних умов у міжнародній грошовій сфері.
Послідовно існували та змінювалися три валютні системи (рис. 1).
Рис. 1. Еволюція валютних систем
2. Система золотого стандарту
Офіційне визнання ця грошова система здобула на Паризькій конференції 1867 p., де золотомонетний стандарт був визнаний єдиною формою світових грошей (Паризька валютна система).
Перевагами золотомонетної валютної системи можна назвати її універсальність і спільність національних та міжнародних розрахунків.
Проте розрахунки золотими монетами зменшували гнучкість цієї валютної системи, яка була особливо необхідна в кризових ситуаціях, зростання золотих запасів відбувалося повільніше, ніж обсягів товарів, використання золотих монет для всіх видів розрахунків призвело до їх виведення з обігу (шляхом, осідання у громадян), що знижувало розрахункові можливості та поступово вело до відмови від жорсткого золотомонетного стандарту.
Недоліки золотомонетної валютної системи та наслідки світової війни обумовили перехід до золотозливкової та золото девізної валютних систем.
У 1922 р. на Генуезькій міжнародній економічній конференції країни домовились про створення нової валютної системи. За своїми ознаками вона стала грошовою системою золотозливкового і золотодевізного стандартів.
При золотозливковому стандарті золото здебільшого застосовувалося в міжнародних розрахунках.
При золотодевізному стандарті для міжнародних розрахунків поряд із золотом використовуються паперові національні ватюти — девізи, суми яких в ідеалі мали дорівнювати золотим запасам країни, що їх емітувала.
Але кількість грошей, що знаходилися в обігу, значно перевищувала обсяги зберігання золота. Це призводило до інфляції, а потім — і до девальвації окремих валют.
Генуезька валютна система залишалася стабільною до 1929 p., коли розпочалася світова економічна криза. В ході кризи довіра до девіз була підірвана і Генуезька валютна система перестала існувати.
На її базі склалися три валютні зони: стерлінгова, доларова і франка.
Валютна зона — це угруповання країн, економічно, валютно, фінансово залежних від держави, яка очолює валютну зону (держава-лідер). Метою створення валютної зони є підсилення конкурентних позицій країни-лідера на міжнародній арені. Для валютної зони характерні такі особливості:
курс валют прив'язується до валюти держави-лідера;
міжнародні розрахунки країн-учасниць валютної зони здійснюються у валюті держави-лідера;
валютні резерви країн-учасниць зберігаються в державі-лідері;
забезпеченням залежних валют є казначейські векселі та облігації державних позик країни-лідера.
Стерлінгова валютна зона, що очолювалася Великою Британією, була утворена у 1931 р. До її складу входили країни Британської співдружності (крім Канади та Ньюфаундленда), Гонконг, Єгипет, Ірак і Португалія. Згодом, до неї приєдналися Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Японія, Греція та Іран.
Доларова валютна зона, що очолювалася США, була утворена 1933 р. До її складу входили Канада і країни Центральної та Південної Америки.
Валютна зона франка, що очолювалася Францією, була утворена 1933 р. До її складу увійшли Бельгія, Нідерланди і Швейцарія. Згодом приєдналися Італія. Чехословаччина та Польща.
Під час Другої світової війни всі валютні зони перестали існувати.
Воєнна ситуація призвела до розпаду першої валютної системи і зумовила перехід до другої валютної системи.