Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення категорії «міжнародні розрахунки». Чим вони відрізняються від внутрішніх розрахунків?

2. Як можна класифікувати міжнародні розрахунки?

3. Назвіть основні чинники, що впливають на умови та ефективність міжнародних розрахунків.

4. Що таке зовнішньоекономічна угода та які умови вона передбачає?

5. Чому не завжди збігаються валюта ціни і валюта платежу?

6. Назвіть ризики, що виникають при здійсненні міжнародних розрахунків. Які заходи застосовують для їх мінімізації?

7. Назвіть основних суб’єктів міжнародних розрахунків.

Тема 6. Міжнародні розрахунки та їх організаційні засади Лекція 2

Питання:

1. Види організації міжнародних розрахунків.

2. Роль банків у міжнародних розрахунках.

3. Форми міжнародних розрахунків.

Мета: визначити роль банків у міжнародних розрахунках та засвоїти механізм різних форм міжнародних розрахунків.

Література: 1; 3; 5; 11; 18; 20; 23.

1. Види організації міжнародних розрахунків

Існують такі типи міжнародних розрахунків:

1) національною валютою:

торговельні, кредитні і платіжні угоди між країнами;

2) міжнародною колективною валютою (СПЗ, євро):

торговельні, кредитні і платіжні угоди в межах інтеграційних угруповань країн;

3) клірингові розрахунки:

міжнародні платіжні угоди клірингового типу — угода між урядами двох і більше країн при обов’язковому взаємному заліку міжнародних вимог і зобов’язань;

4) золотом:

використовується в міжнародних розрахунках опосередковано на ринку золота.

Види міжнародних розрахунків залежать від:

1) специфіки суб’єкта:

між конкретними контрагентами;

між банками;

між банком і контрагентом;

між державою і банком;

між державами;

2) взаємодії суб’єктів:

напряму;

через посередників;

3) від об’єкта:

торгові операції;

інвестиційні операції;

некомерційні операції;

4) умови розрахунків:

готівкові;

з наданням кредиту.

Існує три основні види організації міжнародних розрахунків:

1. розрахунки через організацію кореспондентських відносин між комерційними банками;

2. розрахунки через кореспондентські рахунки, що відкриваються в установах центральних банків. Як правило, це повні розрахунки, що виконуються індивідуально, на валовій основі, їх можна характеризувати як платежі брутто;

3. розрахунки через клірингові установи. Це розрахунки, або платежі, нетто.

Для здійснення міжнародних розрахунків уповноважені банки використовують свій закордонний апарат (філії, відділення, дочірні банки) та кореспондентські відносини з іноземними банками.

В основу міжнародних розрахунків покладено рух товарно-розпорядчих документів та операційне оформлення платежів.

Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:

1. умови зовнішньоторговельних контрактів;

2. валютне законодавство;

3. особливості банківської практики;

4. міжнародні правила та «звичаї» тощо.