Питання для самоконтролю
Дайте визначення інструментів ринку єврооблігацій.
Назвіть етапи організації випуску єврооблігацій.
Коротко схарактеризуйте боргові ринки Європи.
Що ви знаєте про єврооблігації в євро?
Назвіть основні риси ринку єврокомерційних паперів.
Дайте характеристику інструментам ринку євронот.
Що таке ринок деривативів та які його інструменти?
Глосарій
Євровалюта — це строковий депозит, що знаходиться в банку, який розташований за межами країни, у якій випускається дана валюта, або будь-яка валюта, що зберігається в банку за межами країни її походження.
Євроринок — частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють депозитно-кредитні операції в євровалютах.
Роловер — контрактний депозит, умови якого погоджуються між емітентом та депонентом.
Синдикація — група банків, що об’єдналися для участі в кредиті одного позичальника. Основна мета — розподіл ризику між учасниками, при цьому кожен банк несе самостійну відповідальність за свою частину наданого кредиту.
Синдикований кредит — кредит, наданий синдикатом банків; при цьому ризики, пов’язані з невиконанням обов’язків, розподіляються між учасниками синдикату.
Теп — вид депозитного сертифіката з фіксованими строками.
Термінові депозити — кошти, вкладені депонентом на визначений час (як правило, менше року) під певний процент.
Транш — вид депозитного сертифіката, що ділиться на кілька частин та використовується інвесторами, які оперують невеликими сумами.
Тема 6. Міжнародні розрахунки та їх організаційні засади Лекція 1
Питання:
1. Сутність міжнародних розрахунків.
2. Еволюція міжнародних розрахунків.
3. Суб’єкти міжнародних розрахунків.
Мета: обґрунтування сутності та значення міжнародних розрахунків, визначення характерних рис їх організації.
Література: 1; 3; 5; 11; 18; 20; 23.
1. Сутність міжнародних розрахунків
Сучасна світова економіка характеризується значним посиленням процесів інтеграції. У зв’язку з цим стає поширеною співпраця між суб’єктами підприємства, розташованими у різних країнах. Одним з основних аспектів у здійсненні зовнішньоекономічних контрактів є взаєморозрахунки між сторонами-резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками.
Міжнародні розрахунки являють собою систему механізмів реалізації грошових вимог і зобов'язань, що виникають між різними суб'єктами міжнародних економічних відносин.
Міжнародні розрахунки мають наступні особливості:
по-перше, на відміну від внутрішніх, міжнародні розрахунки регулюються не тільки національними нормативними і законодавчими актами, але й міжнародними законами, банківськими правилами і звичаями (наприклад, такими як Єдиний чековий закон, прийнятий Женевською вексельною конвенцією в 1930 р., Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів);
по-друге, міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів;
по-третє, особливістю міжнародних розрахунків являється й те, що в країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження.
Класифікація міжнародних розрахунків наведена на рис. 1.
Головними чинниками, що виражають стан міжнародних розрахунків, є:
умови зовнішньоторговельних контрактів;
валютне законодавство;
особливості банківської практики;
міжнародні правила та звичаї тощо.
Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних угод (контрактів).
Рис. 1. Класифікація міжнародних розрахунків
Зовнішньоекономічна угода (контракт) – це матеріально оформлена угода суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Валютно – фінансові та платіжні умови контракту передбачають визначення валюти ціни, валюти платежу, захисних валютних застережень, видів та форм розрахунків.
Валюта ціни – це валюта, у якій виражена ціна товару у зовнішньоторговельному контракті. У міжнародній практиці у якості валюти ціни в основному виступають вільно конвертовані валюти.
Валюта платежу – це валюта, в якій здійснюється оплата товару за зовнішньоторговельним контрактом. В основному платіж здійснюється у вільно конвертованій валюті. У торгівлі з фірмами промислово розвинутих країн валютою платежу є валюта цієї країни, у торгівлі з фірмами країн, що розвиваються, валютою платежу є вільно конвертована валюта промислово розвинутих країн, причому при експортних операціях з цими країнами валютою платежу буде вільно конвертована валюта тієї країни, в банках якої зберігаються надходження від експорту країн, що розвиваються.
Внаслідок нестійкості курсів валют торгові партнери стикаються з проблемою валютних ризиків. Для мінімізації валютних ризиків у зовнішньоторговельних контрактах передбачаються валютні застереження – спеціальні умови, які включають у зовнішньоторговельний контракт і передбачають перегляд суми платежу у тій же пропорції, в якій відбудеться зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження.
В залежності від того, співпадають валюта ціни та валюта платежу, розрізняють:
пряме валютне застереження, яке використовується коли валюта ціни та валюта платежу співпадають, а ціна товару та сума платежу залежать від зміни курсу іншої вільно конвертованої валюти;
непряме валютне застереження, яке використовується коли ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених в міжнародних розрахунках валюті, курс якої має тенденцію до підвищення, а платіж передбачений в іншій валюті;
мультивалютне застереження, яке використовується коли валюта ціни та валюта платежу співпадають, а ціна товару та сума платежу ставляться у залежність від зміни середньоарифметичного курсу декількох валют (кошика валют).
Валютний кошик може бути:
симетричним, тобто передбачає однакову питому вагу валют;
несиметричним, тобто передбачає різну питому вагу валют;
стандартним, тобто передбачає зафіксовані валюти на певний період використання рахункової одиниці як валюти застереження;
регульованим, тобто передбачає валюти, які змінюються в залежності від ринкових факторів.
Платіжні умови визначають порядок та строки оплати вартості товару згідно із зовнішньоторговельним контрактом.
У міжнародній практиці використовують наступні види платежу або способи розрахунків:
розрахунки готівкою або негайний платіж;
розрахунки у кредит;
комбінований платіж, який передбачає 5-10% авансу, 10-15% оплати готівкою та оплату решти суми у кредит;
кредит з опціоном негайного платежу передбачає надання імпортеру від термінування платежу за придбаний товар, але з правом негайного платежу, причому, якщо імпортер скористається правом негайного платежу і здійснить негайний платіж, то він отримає знижку ціни товару.