- •2.Українські землі від епохи палеоліту до енеоліту. Трипільська культура.
- •3.Ранньозалізна доба в історії України. Кіммерійці, скіфи, сармати.
- •4.Античні рабовласницькі міста-держави Північного Причорномор'я.
- •5.Походження, розселення та суспільний устрій стародавніх східних слов'ян.
- •6.Давньоруська Київська держава та її місце в історичній долі українського народу.
- •7.Утвердження християнства на Русі. Культура Київської Русі.
- •8.Галицько-Волинська держава ‒ спадкоємиця державницьких і соціокультурних традицій Київської Русі.
- •9.Литовсько-Руська держава.
- •10. Люблінська унія 1569 р. Утворення Речі Посполитої. Становище українських земель.
- •11.Берестейська церковна унія 1596 року і реакція на неї в українському суспільстві.
- •12.Виникнення козацтва. Запорозька Січ та її місце в історії українського народу.
- •Запорозька Січ
- •13. Боротьба українського козацтва проти турецько-татарської агресії.
- •14. Козацько-селянські повстання проти польсько-шляхетського панування в кінці XVI ‒ першій половині XVII століття.
- •Петро Конашевич Сагайдачний
- •15. Причини, рушійні сили, періодизація української національної революції XVII століття.
- •16.Розгортання національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького (лютий 1648 – серпень 1657 рр.).
- •17.Богдан Хмельницький ‒ видатний діяч і полководець, засновник Української козацької держави.
- •1. Історична роль б. Хмельницького як керівника національно-визвольної боротьби українського народу
- •2. Еволюція державницьких поглядів б. Хмельницького, основні етапи розробки програми національно-державного будівництва та боротьби за її реалізацію
- •3. Формування Української козацької республіки в добу Хмельниччини, її суспільний лад та особливості державної організації
- •Висновки
- •18.Переяславська Рада і Березневі статті 1654 року, їх оцінка в сучасній історіографії.
- •19. Поділ України на два гетьманства і поразка національної революції 1648‒1676 років.
- •20. Колоніальна політика Російської імперії щодо України у хvш столітті.
- •21.Правобережжя і західноукраїнські землі у складі Польщі у другій половині XVII ‒ XVIII ст. Гайдамаччина і Коліївщина.
- •22. Іван Мазепа ‒ видатний державний та політичний діяч України. Державна діяльність гетьмана України і. Мазепи. Участь у Північній війні. Союз Мазепи з Швецією
- •23. Скасування царизмом автономії України у складі Росії у XVIII столітті.
- •24.Ліквідація царизмом Запорозької Січі і подальша доля козацтва.
- •Задунайська Січ
- •Чорноморське Козацьке військо
- •Азовське Козацьке військо
- •Бузьке Козацьке військо
- •Переселення на Кубань
- •25.Приєднання Росією Криму і Північного Причорномор'я. Заснування Одеси.
- •26. Соціально-економічна ситуація в Наддніпрянській Україні в дореформений період.
- •27.Початок українського національного відродження у першій половині XIX століття.
- •28.Кирило-Мефодіївське товариство. Т. Г. Шевченко.
- •29. Реформи 1860‒1870-х років та їх наслідки для економічного розвитку Наддніпрянської України
- •30.Західноукраїнські землі у складі Габсбурзької монархії в XIX столітті.
- •Професійна структура населення західноукраїнських земель та центральних провінцій Австрійської імперії
- •Розшарування селян на західноукраїнських землях
- •31.Українські політичні партії та громадські організації наприкінці XIX ‒ на початку XX століття.
- •32.Україна під час Першої світової війни.
- •33.Лютнева демократична революція 1917 року і піднесення національно-визвольного руху.
- •Формування нових осередків влади
- •34.Створення і початок діяльності Української Центральної Ради.
- •35.Проголошення автономії України в 1917 році і події навколо неї.
- •36.Жовтневі події 1917 року в Києві. Проголошення Української Народної Республіки.
- •37. Іу Універсал Центральної Ради. Проголошення незалежності унр.
- •38.Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського.
- •39. Боротьба українського народу проти німецько-австрійської окупації та гетьманату.
- •Гетьманат
- •40.Директорія Української Народної Республіки.
- •41.Західноукраїнська Народна Республіка (зунр).
- •42. Збройна боротьба в Україні в 1919‒1921 рр. Утвердження Радянської влади.
- •43.Криза політики «воєнного комунізму». Голод 1921‒1922 років в Україні.
- •44.Нова економічна політика (неп) в Українській срр.
- •45.Національно-державне будівництво в Україні у 1920-ті роки. Союзний договір 1922 року та втрата усрр суверенності.
- •46.Політика українізації та її згортання.
- •3. Політика українізації.
- •47.Форсована індустріалізація в Україні.
- •48. Насильницька колективізація та її наслідки для України.
- •49.Голодомор 1932‒1933 років в Україні та його соціально-демографічні наслідки.
- •50.Репресивний характер сталінського тоталітарного режиму в радянській Україні.
- •51.Західноукраїнські землі під владою Польщі, Чехословаччини та Румунії в 1920‒ 1930-х рр.
- •1. Українські землі у складі Польщі.
- •3. Закарпатті у складі Чехословаччини.
- •52.Українське питання у міжнародних стосунках напередодні та на початку Другої світової війни. Возз'єднання українських земель у складі урср. Політика сталінського керівництва щодо Західної України.
- •53.Напад гітлерівської Німеччини на срср. Встановлення нацистського окупаційного режиму в Україні.
- •54.Радянське підпілля і партизанський рух в Україні у Великій Вітчизняній війні.
- •55.Діяльність оун‒упа в роки Другої світової війни.
- •56.Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Закінчення Другої світової війни. Внесок українського народу в розгром фашизму.
- •57.Україна в повоєнне десятиріччя (1945‒1955 рр.). «Війна після війни» в західних областях України в повоєнний час.
- •58.Часткова лібералізація політичного режиму в Україні під час «відлиги». Нові експерименти в економічній та соціальній сферах.
- •59. Застій в економічному, суспільно-політичному та культурному розвитку України в 1970 – першій половині 1980-х років.
- •60.Дисиденство, правозахисний та національний рух в Україні в 1960‒1980-х роках.
- •61.Україна і процес «перебудови» срср (квітень 1985 – серпень 1991 рр.). Утворення та діяльність суспільно-політичних рухів і партій.
- •Формування багатопартійності.
- •62.Проголошення незалежності України та розбудова суверенної держави.
- •63.Конституційний процес. Прийняття Конституції України.
- •64.Формування багатопартійності в Україні.
- •65.Основні тенденції сучасного національно-культурного відродження в Україні.
- •66. Соціально-економічна ситуація в Україні після здобуття незалежності. Пошуки шляхів виходу з кризи. Вступ
- •1. Соціально-економічне становище та пошук шляхів виходу з кризи
- •2. Спроби політичних реформ. Зростання активності суспільства
- •3. Початок формування багатопартійності
- •Висновки
- •67.Президентські вибори 2004 р. «Помаранчева революція» та її наслідки для подальшого розвитку України. Україна за часів президентства в. Ф. Януковича.
- •68.Формування відносин України з колишніми республіками срср. Створення і діяльність снд.
- •69.Суверенна Україна в світовому співтоваристві. Формування концепції зовнішньополітичного курсу.
- •70.Українська діаспора та її зв'язки з батьківщиною.
6.Давньоруська Київська держава та її місце в історичній долі українського народу.
7.Утвердження християнства на Русі. Культура Київської Русі.
Хрещення Русі — процес прийняття і поширення християнства у Великому Князівстві Руському, Київській Русі.
Ключова подія — масове хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом і інших міст держави князем Володимиром I Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі.
Утвердження християнства на Русі — тривалий складний процес, що розтягнувся у часі на багато століть, пройшовши кілька важливих стадій: спонтанного проникнення християнських ідей і цінностей до язичницького середовища, боротьби християнства та інших світових релігій за сфери впливу, проголошення християнства державною релігією Київської Русі, протистояння язичницького суспільства новій ідеології.
Першою правителькою Русі, що офіційно прийняла християнство, стала вдова князя Ігоря, княгиня Ольга. Під час її перебування у 957 р. у Константинополі було докладено чимало зусиль, щоб здобути найвищого державного титулу “дочки” імператора, для чого Ольга приватно (найправдоподібніше - у Києві, у 955 р.) приймає хрещення. У своєму почті Ольга мала пресвітера Григорія, про що докладно оповідає Константин Багрянородний. Після повернення з Константинополя княгиня починає проводити лінію на обмеження впливу язичництва у державі, порушивши “требища бісівські” і побудувавши дерев'яну церкву святої Софії. Проте заходи Ольги не дали бажаних наслідків.
По-перше, не одержавши політичних переваг від Візантії, вона повернула свій погляд на Захід, запросивши священнослужителів з німецького королівства. За свідченням німецьких хроністів , посли від княгині Ольги у 959 р. “просили посвятити для цього народу єпископа і священників”. У відповідь було прислано на Русь посольство на чолі з єпископом Адальбертом. Проте вже у 962 р. він повернувся ні з чим.
По-друге, намагання зберегти власну самобутність між Заходом і Сходом приводило до того, що в києво-руському суспільстві періодично відбувалося реставрування язичництва. Діяльність Ольги не знаходила підтримки і розуміння у її найближчому оточенні. Навіть син Святослав, незважаючи на вмовляння матері, відмовляється від прийняття християнства, але його сини Ярополк і Олег, ймовірно, вже були християнами.
Продовжити справу своєї бабусі - хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією - зміг лише князь Володимир Великий. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояв ідол Перуна, з'являються шість різноплемінних богів – Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош. Але трохи згодом Володимир, переконавшись, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра, вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ.
Хрещення відбулося у часи послаблення внутрішньополітичного стану у Візантійській імперії. У другій половині 80-х рр. Х ст. вибухає вкрай небезпечне антиурядове повстання на Сході імперії, очолюване Вардою Фокою і підтримане населенням Таврії. Скрутне становище, у якому опинився імператор Візантії, змусило його звернутися до Києва з проханням про військову допомогу. Умови, за якими Київ погоджувався допомогти Візантії, продиктував Володимир. За ними київський князь зобов'язувався допомогти імператору придушити повстання, а за це той мав би віддати за Володимира свою сестру Анну та сприяти хрещенню населення Київської держави. При цьому Володимир спочатку отримав відмову, і тільки захоплення ним візантійській колонії Херсонесу (Корсунь) примусило Візантію укласти цю угоду.
Військо Володимира розгромило заколотників у Візантії, а влітку 988 р. великий князь Володимир Святославович був охрещений в церкві св. Іакова в Херсонесі й одружився з Анною. Наприкінці літа він зі своєю новою дружиною повернувся до Києва і наказав усім прийняти нову віру. Хрещення киян, за літописом, відбувалося на р.Почайні, притоці Дніпра.
За переказами, Володимир у перший по хрещенні день наказав скидати ідолів, рубати й палити. Статую Перуна прив'язали коневі до хвоста й тягнули до Дніпра — дванадцять чоловік били його залізом. Кинули фігуру до ріки й князь наказав: "Як де пристане, відбивайте його од берега, аж перейде пороги — тоді лишіть його". І Перун поплив Дніпром і затримався далеко за порогами, в місці, що називалося пізніше Перунова рінь. На місцях, де стояли ідоли богів, побудували християнські церкви або божниці, як їх часом називали.
Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами, спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Головний опір чинили служителі поганського культу - "волхви", вплив яких на південних землях Руси був незначний. Натомість на півночі у Новгороді, Суздалі, Білоозер'ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти християнських священників. Ще довго співіснували між собою деякі елементи поганської віри, переважно обрядів, із християнством (т. зв. двовір'я).
Для унормування церковного життя у своїй державі Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства. Таким чином Володимир намагався дати структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського. На чолі церкви стояв київський митрополит. У великих містах перебували єпископи, які вирішували всі церковні справи своїх єпархій. Митрополити та єпископи володіли землями, селами й містами. Церква мала власні військо, суд і законодавство. Першим митрополитом, про якого існує згадка в писаних джерелах, був грек Теотемпт.
З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом і в інших містах.
