- •1. Поняття міжнародного приватного права.
- •2.Методи регулювання відносин у міжнародному приватному праві
- •3. Природа норм міжнародного приватного права та його місце в національній системі права
- •4. Система міжнародного приватного права.
- •5. Розвиток науки міжнародного приватного права.
- •6. Роль і завдання міжнародного приватного права, тенденції його розвитку
- •7. Особливості міжнародного приватного права зарубіжних країн
- •8. Види джерел та їх загальна характеристика.
- •9. Внутрішньодержавне (національне) законодавство як джерело міжнародного приватного права.
- •10. Міжнародний договір в системі джерел міжнародного приватного права.
- •11. Міжнародний звичай як джерело міжнародного приватного права.
- •12. Судова та арбітражна практика як джерело міжнародного приватного права.
- •13. Проблеми кодифікації міжнародного приватного права.
- •14. Поняття і підстави колізій законів у міжнародному приватному праві.
- •15. Колізійна норма в міжнародному приватному праві та її елементи
- •16. Види колізійних норм
- •17. Основні формули прикріплення
- •18. Сутність проблеми кваліфікації та основні способи її вирішення
- •19. Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави
- •20. Взаємність і реторсія
- •21. Встановлення змісту іноземного права
- •22. Правоздатність та дієздатність фізичних осіб
- •23. Критерії визначення особистого статуту фізичних осіб у міжнародному приватному праві
- •24. Основні принципи правового положення іноземців
- •25. Законодавство України про поняття іноземець та зміну правового статусу іноземця
- •26. Правовий статус іноземців в Україні, їх правоздатність та дієздатність
- •27. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном
- •28. Особливості правового статусу біпатридів та апатридів.
- •29. Поняття юридичної особи як суб’єкта міжнародного приватного права.
- •30. Особистий статут і „національність” юридичної особи.
- •31. Загальна характеристика правового статусу іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні.
- •32. Правовий статус суб’єктів господарювання України за кордоном
- •33. Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи
- •34. Держава як суб’єкт майнових відносин
- •35. Імунітет держави та його види
- •36. Правовий режим цивільно-правових угод, укладених державою
- •37. Правовий статус торговельних представництв держави за кордоном
- •38. Міжнародні організації як суб’єкти міжнародного приватного права.
- •39. Поняття і види речового права
- •40. Об’єкти речових прав в міжнародному приватному праві.
- •41. Цінні папери і оборотні документи
- •42. Відносини власності в міжнародному приватному праві.
- •43. Загальні питання права власності у відносинах з іноземним елементом за законодавством України.
- •44. Застосування законодавства про націоналізацію.
- •45. Правове положення власності України і власності юридичних осіб за кордоном.
- •46. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •47. Міжнародний захист іноземних інвестицій.
- •48. Поняття і ознаки міжнародного банкрутства.
- •49. Поняття і особливості зовнішньоекономічної угоди.
- •50. Умови зовнішньоекономічної угоди.
- •51. Поняття договору купівлі-продажу та джерела його регулювання
- •52. Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •53. Обов’язки покупця за договором міжнародної купівлі-продажу товарів
- •54. Особливості договору в міжнародній торгівлі
- •55. Договір страхування, його характерні особливості.
- •56. Поняття та особливості правового регулювання міжнародних перевезень.
- •57. Правове регулювання міжнародних морських перевезень.
- •58. Міжнародні залізничні перевезення.
- •59. Міжнародні автомобільні перевезення.
- •60. Міжнародні повітряні перевезення.
- •61. Поняття і основні особливості інтелектуальної власності як об’єкта міжнародно-правового захисту.
- •62. Міжнародно-правова охорона авторських прав.63. Міжнародно-правова охорона суміжних прав.
- •64. Колізійно-правові питання зобов’язань із заподіяння шкоди.
- •66. Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин.
- •67. Шлюб: поняття, порядок і умови укладення.
- •68. Правовідносини між подружжям.
- •69. Правовідносини між батьками і дітьми.
- •Глава 7. Міжнародні сімейні правовідносини «з іноземним елементом»
- •70. Припинення шлюбу в міжнародному приватному праві.
- •71. Опіка і піклування.
- •72. Колізійно-правове регулювання шлюбно-сімейних відносин.
- •73. Трудові відносини з іноземним елементом та джерела їх регулювання.
- •74. Колізійно-правове регулювання міжнародних трудових відносин.
- •75. Питання соціального забезпечення в міжнародному приватному праві.
16. Види колізійних норм
Класифікація колізійних норм пов’язана з особливістю колізійних прив’язок. Найбільш істотною є класифікація за формою колізійної прив'язки. За цим критерієм вони поділяються на односторонні та двосторонні колізійні норми.
Одностороння – це така норма, прив’язка якої прямо називає право держави, яке належить застосовувати, й частіше за все указує на застосування права у своїй державі (українська колізійна норма указує на застосування права України). Так, згідно ст. 52 проекту Закону України „Про міжнародне приватне право” форма i порядок укладання шлюбу в Україні визначається правом України.
Двостороння колізійна норма є більш типовою i її прив’язка не називає право конкретної держави, а формулює загальний принцип , використовуючи який, можна обрати право. Тому прив’язку двосторонньої колізійної норми називають „формулою прикріплення”, тобто вона допомагає прив’язати правовідносини до конкретного правопорядку. У п. 2 ст. 37 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних i кримінальних справах визначається, „що правові стосунки у сфері успадкування нерухомого майна регулюються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно”. Таким чином, закріплюється можливість застосування або вітчизняного, або іноземного права.
Наступний критерій, який може бути покладений в основу класифікації колізійних норм – це форма вираження волі законодавця (або ступінь обов’язковості для сторін). Згідно з цим критерієм колізійні норми поділяються на: імперативні, диспозитивні й альтернативні.
Імперативні – це норми, які містять категоричні вказівки щодо вибору права i не можуть бути
змінені за погодженням сторін.
Диспозитивні – це норми, які, встановлюючи загальне правило про вибір права, залишають сторонам можливість відмовитися від нього i тим самим обрати застосовне право. Диспозитивність проявляється у таких формулюваннях, як „сторони можуть”, „якщо інше не встановлено угодами сторін” та ін. Наприклад, ч. 1 ст. 33 Договору між Україною i Республікою Польща про правові відносини у цивільних і кримінальних справах передбачає, що „зобов’язання, які виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, якщо учасники договірних відносин не підпорядкують ці відносини обраному ними законодавству”.
Кумулятивні – це такі норми, в яких одночасно декілька прив’язок застосовується до одного правовідношення. При чому застосування однієї з прив’язок не виключає подальшого використання іншої. Так, кумулятивна прив’язка використовується в ч. 3 ст. 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, а саме: „Якщо дитину усиновляє подружжя, з якого один є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий – іншої Договірної Сторони, повинні бути дотримані вимоги, передбачені законодавством обох Договірних Сторін”.
Необхідно також вказати такі колізійні норми, як міжнародні й міжобласні (інтерлокальні), які виділяють згідно з критерієм дії колізійних норм в просторі. На цей час існує багато норм, які стосуються колізії законів, що повністю або у якійсь частині є загальними для декількох держав (як правило, мова йде про уніфіковані норми). У випадку інтерлокальних колізійних норм прийнято говорити про колізійні норми складових частин держави. Відомо, що у цілій низці держав, насамперед з федеральним устроєм, в суб’єктах федерації або адміністративних одиницях є свої правові системи. У випадку відсилання колізійної норми до права такої держави виникає питання про те, яке законодавство або яке право повинне застосовуватися.
