7. Антіческіе погляди на культуру.

Антична система уявлень про культуру людства грунтувалася на двох поняттях: Cultura - оброблення, обробіток (по відношенню до природи) - це поняття ввели в обіг римляни. Paideia - навчання, виховання (по відношенню до людини) - це поняття належить грекам. Греки створили унікальну систему освіти, в завдання якої входило формування не стільки фахівця (у сучасному сенсі слова) в тій чи іншій області, наділеного відомої сумою знань, скільки саме культурного і освіченої людини, особистість з певною системою поглядів, переконань, цінностей. Така людина, наділений зовнішніми і внутрішніми достоїнствами, був визнаний мірою всіх речей. Його розміри і пропорції лягли в основу розрахунків храмів та інших споруд, для скульптурних зображень богів позували прекрасні грецькі юнаки та дівчата. Освічена людина в античності: здатність суджень; певна система поглядів, переконань, цінностей; естетична культура; готовність до життя в суспільстві; внутрішня і зовнішня краса. Саме в античній культурі з'явилася ідея ограновування людини, як дорогоцінного каменю, в результаті чого виник ідеал людини як ідеал всебічно розвиненої особистості. Дійсно, природний, вільний і незалежний людина епохи античності пишався своєю силою і своїм розумом, відчував свою єдність з природою, яка разом з людьми і богами утворювала космос, в якому людина бачила порядок, що відповідає його уявленням про красу і гармонію. Іншими словами, антична культура заклала основи сучасного розуміння світу, залишаючись класичним зразком його раціонального, естетичного, логічного тлумачення. Антична культура справила потужний вплив і на подальший розвиток культури, і на її осмислення, дала початок багатьом напрямкам у різних областях культурної творчості.

8. Переосмислення культури діячами Просвітництва. Етап розвитку Західноєвропейської культури. Початок Просвітництва - "славна революція" 1688 р. в Англії; конституціоналізм, парламентаризм і релігійна терпимість стають базовими політичними цінностями буржуазії, всього третього стану. Кінець Просвітництва - Велика французька революція 1789 - 1794 рр.. Результат цих революцій - незворотність загальноєвропейського процесу становлення техногенної цивілізації і буржуазних суспільних відносин. Для епохи Просвітництва характерно: 1) розуміння природи, у тому числі і природи людини як розумно влаштованих, 2) деистическое світорозуміння, що виключає втручання творця в розвиток природи і суспільства, природний характер законів природи і суспільства. Завдання людини - осягнення цих законів, використання їх у своїх цілях; 3) визнання однолинейно-історичного розвитку, рушійною силою якого є прогрес знань, 4) боротьба проти забобонів позитивних релігій, прагнення замінити їх універсальною релігією Розуму; 5) вироблення основ природною (розуміється як раціональної) моралі, природного права ("Декларація прав людини і громадянина" 1789 року); 6) популяризація ідей (масонські ложі, "Енциклопедія", салони); 7) заміна типу раціоналізму (арістотелівський дедуктивний замінюється дослідно-експериментальним); 8) сотериологическая ідея втрачає релігійну форму. Мета і сенс людської історії в ній самій, а не за її межами