Тема 7 Інформаційно-психологічна війна

План лекції

7.1. Що таке інформаційна війна

7.2. Інформаційно-психологічні операції

7.3. Класифікація інформаційно-психологічних операцій.

7.4. Теоретичні та методологічні засади інформаційно-психологічного впливу

7.5. Інформаційно-психологічні операції: нові підходи та сучасні тенденції

7.6. Основні аспекти інформаційно-психологічних операцій

7.7. Економічний аспект інформаційно-психологічних операцій

7.1. Що таке інформаційна війна

Сьогодні інформація добирає матеріальну форму і володіння нею стає дуже бажаним. До реалізації будь-які, цілком "матеріальні", рішення сьогодні випробуються в інформаційній сфері. І результати стають вирішальними.

Сучасні війни ведуться насамперед в інформаційній сфері, яка випереджає і безперервно супроводжує так званий "прямий контакт" протиборчих сторін. Якщо торкнутися цього питання на міждержавному рівні, то ми побачимо, що спецслужби країн ведуть свої війни безпосередньо в мережі Інтернет.

Для боротьби з потенціальним супротивником в експортне мережеве обладнання США встановлюються чіпи з логічними вірусами, які можуть бути активовані в потрібний момент. Для боротьби з певними людьми є комп'ютерні програми онулення банківських рахунків. Для боротьби між корпораціями-конкурентами на різних ринках використовується промисловий шпіонаж, який полягає у збиранні інформації щодо свого "супротивника" (майбутні плани, поточні справи, фінансове становище) тощо.

Виходячи зі змісту та ролі інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклюен виводить цікаву тезу: "Істинно тотальна війна ― це війна за допомогою інформації".

Саме М. Маклюен першим (ще 30 років тому) проголосив, що в наш час економічні зв'язки і відносини все більше приймають форму обміну знаннями, а не обміну товарами. А засоби масової комунікації самі є новими "природними ресурсами", що збільшують багатства суспільства. Тобто боротьба за капітал, простори збуту тощо відходять на другий план, а головним зараз стає доступ до інформаційних ресурсів, знань, що призводить до того, що війни ведуться здебільшого в інформаційному просторі та за допомогою інформаційної зброї.

У той же час відомо: великомасштабні інформаційні технології, які дістали назву інформаційних воєн, мають тисячолітню історію. Уже у біблійній легенді згадано Гедеона, який під час воєн регулярно вдавався до залякування ворога. Одного разу він так настрахав супротивника, що той розгубився і вдарив по своїх військах. Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість противника можна знайти чимало й у Давньому Римі, і в епоху феодалізму, і в пізніші часи.

Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ столітті, коли газети, радіо, а потім і телебачення стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація ― справді масовою. Уже у 1920-х роках США вели радіопередачі на регіони своїх "традиційних інтересів" ― країни Латинської Америки, Великобританію, на свої колонії. Аналогічно Німеччина, що домагалася перегляду умов Версальського миру ― на німців Померанії і Верхньої Сілезії у Польщі, судетів ― у Чехії. Тоді ж, у 1930-х роках, інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються у самостійне явище, як-от: німецько-австрійська радіовійна 1933—1934 років з приводу приєднання Австрії до рейху. Саме тоді з'явилося і набуло розповсюдження поняття "інформаційний агресор".

Мета інформаційної війни ― послабити моральні та матеріальні сили супротивника або конкурента і посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній сферах. Очевидно, що інформаційна війна ― складова частина ідеологічної боротьби. Вона не призводить безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при її веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до неї. Тим часом руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології людини, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а іноді й перевищують наслідки збройних воєн.

Головне завдання інформаційних воєн — маніпулювання масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:

• внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

• дезорієнтації та дезінформації мас;

• послабленні певних переконань, устоїв;

• залякуванні свого народу образом ворога;

• залякуванні супротивника своєю могутністю.

Нарешті, останнє, але не менш важливе завдання: забезпечення ринку збуту для власної економіки. У цьому випадку інформаційна війна є складовою частиною конкурентної боротьби.

На стратегічному рівні її мета ― вплинути на рішення супротивника або конкурента, і як наслідок, на його поведінку таким чином, щоб він не знав, що на нього впливали. Навіть тоді, коли цього важко досягти, це залишається кінцевою метою кампанії на стратегічному рівні. Успішна, хоч і незавершена інформаційна кампанія, проведена на стратегічному рівні, призведе до рішень супротивника (а отже і його дій), що суперечитимуть його намірам чи перешкоджатимуть їхньому виконанню.

Успішна інформаційна кампанія, проведена на оперативному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, негативно впливаючи на можливість ворога приймати рішення швидко та ефективно. Іншими словами, метою інформаційних атак є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно.

В інформаційній війні метою є гармонізація дій на оперативному та стратегічному рівнях, щоб, поєднавши їх, змусити супротивника приймати рішення, які призводили б до дій, що допомагали досягати агресору власних цілей і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх. Щодо мети атак в інформаційній війні, то чим залежніший супротивник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим він уразливіший до ворожого маніпулювання цими системами. Програмні віруси впливають тільки на ті, в яких є програми.

Чим сучасніше суспільство, тим більше воно покладається на інформацію та засоби її доставляння. Сюди відноситься й Інтернет ― але це лише вершина цієї інформаційної конструкції. У будь-якої розвиненої країни розгалужена телефонна, банківська та дуже багато інших мереж, що керуються комп'ютерами, отже мають властиві для них слабкі місця.

Інформаційна війна ― це вже не туманна галузь футурології, а реальна дисципліна, яку вивчають і розробляють. У найширшому сенсі вона включає засоби пропаганди. Таким чином, генеральна мета інформаційної війни ― порушити обмін інформацією в таборі конкурента. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на знищення живої сили — нарешті, винайдено безкровну і водночас винятково ефективну зброю. Вона знищує не населення, а державний механізм.

Інформаційно-комп'ютерна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається у світі, можна припустити, що саме інформаційним видам агресії буде відданий пріоритет у майбутньому.

Нині на ниві послуг інформації зримо простежуються тенденції не просто маніпуляцій, а стилю нав'язування певних стереотипів, ідей, поглядів. Унікальність української ситуації полягає в тому, що створюється цей інформаційний "продукт" не вітчизняними виробниками, як належало б, а саме зарубіжними, котрі, користуючись нашим "ліберальним" національним законодавством, вільно і безкарно господарюють у нашому інформаційному просторі, поетапно зміцнюючи свої позиції.