2.2. Концепція "золотого мільярда"

Як стверджують глобалісти, для ефективного функціонування сучасного індустріально-інформаційного суспільства достатньо двадцяти відсотків кваліфікованих працівників, вчених і спеціалістів планети. Сьогодні вони в переважній більшості інтегровані західними країнами так званого "золотого мільярда". А що ж робити з рештою населення інших країн світу (80%), куди, зокрема, входить й Україна? Відповіді на це запитання архітектори глобалізації не дають. Мабуть, у кращому випадку, може йтися про надання благодійної допомоги відсталим країнам з боку країн "золотого мільярда". А ця допомога, як показує життя, прямо залежить від лояльності її отримувачів до встановленого Заходом нового світового порядку.

Усе частіше концепцію "золотого мільярда", яка на сьогодні домінує не тільки серед багатих людей Заходу, а й серед "нових українців", називають расизмом у глобальному масштабі. Ще у 1875 році англіканський священик Томас Мальтус вивів максимально можливу чисельність населення Землі. Він стверджував, що для підтримки комфортного рівня життя окремої людини населення планети повинно становити 1 млрд 400 млн осіб. Сучасні послідовники Томаса Мальтуса скоротили цю цифру до одного мільярда, який назвали "золотим".

У чому ж полягає суть цієї концепції?

Термін "золотий мільярд" утворився як синтез двох великих ідей сучасної західної культури. Одна пов’язана з уявленням про "золоту еру" прогресу і добробуту, інша — з песимістичним визнанням обмеженості ресурсів Землі й неможливістю доступу цього добробуту всього населення планети.

Суть її полягає в тому, що розвинені країни, зберігаючи для своїх громадян високий рівень споживання, намагатимуться військовими й економічними засобами утримувати решту країн світу в промислово нерозвиненому стані (як сировинний придаток й зону скидання шкідливих відходів). Населення цих "заморожених" країн в умовах бідності деградуватиме і не становитиме жодної функціональної цінності для "першого світу", створюючи водночас глобальні соціальні проблеми. Це населення потрібно скоротити за допомогою цілої системи нових соціальних технологій¹⁵.

На порядок дня поставлено штучне зменшення кількості мешканців Азії, Африки, Східної Європи, зокрема й України. У документах ООН (Комітети з народонаселення і сировинних ресурсів) все населення Землі поділено на основне (забезпечене сировиною, 1 млрд), напівосновне (майже 1 млрд) і допоміжне, нерентабельне в умовах індустріалізації, воно не окупить коштів, вкладених у виробництво потрібних товарів і для його проживання (вдумайтесь у ці слова).

Довгий час проводиться наукова й культурна підготовка західного суспільства до прийняття концепції "золотого мільярда". Розроблення моделей вирішення глобальних проблем на Заході проводиться відкрито, як це робить, наприклад, Римський клуб, і таємно — у рамках Тристоронньої комісії під керівництвом різних аналітичних центрів, спецслужб держав і корпорацій.

Так, у 1970 році Римський клуб замовив групі Д. Медоуза в Масачусетському технологічному університеті (США) провести дослідження, за матеріалами яких через два роки вийшла книга "Межа зростання"¹⁶. Авторитет університету, Римського клубу і потужна реклама зробили свою справу. Книга стала справжньою сенсацією. В ній, зокрема, стверджується, що наступне покоління людства досягне межі демографічної й екологічної експансії. Все це призведе систему в цілому до непідконтрольної кризи і краху… Завдання "зводиться до того, щоб виявити катастрофічні наслідки існуючих тенденцій і стимулювати політичні зміни, які допоможуть їх уникнути". Висновок доповіді: "необхідно вжити заходи, щоб забезпечити раціоналізацію всієї системи виробництва і передислокацію промисловості в межах планети". Методи досягнення цієї мети не пропонувалися.

У 1974 році вийшла наступна доповідь Римського клубу "Людство на роздоріжжі", де використовувалася теорія, створена для аналізу й розрахунків складних систем. Світ було поділено на десять регіональних підсистем, і це давало можливість теоретично вирішувати проблеми одних регіонів за рахунок інших. У доповіді визначено й головну епоху: "Два провалля, що постійно розширяються, характеризують сучасну кризу людства: провалля між людиною і природою, між Північчю і Півднем, між багатими й бідними"¹⁷. Звідси висновок: причина міжнародних криз — нестача життєво важливих ресурсів.

З цього часу в практичну політику вводиться теорія "надлюдини" і "недолюдини", згідно якої комфортність проживання "золотого мільярда" "надлюдей" повинна забезпечуватись досить незначною кількістю "недолюдей". При цьому всі сфери життя суспільства потрібно максимально автоматизувати. "Недолюдині" в такій суспільній формації відводиться роль біоробота з чітко визначеними функціями суспільного й біологічного характеру. Відповідно, на всій планеті встановлюється однорідний політичний режим у рамках єдиної планетарної держави з ефективними поліцейськими силами й системою всебічного контролю життєдіяльності людського співтовариства загалом і кожного індивідуума зокрема. (Ось для чого потрібний індивідуальний ідентифікаційний код).

Для представників "золотого мільярда" — спеціальні вибрані музеї, театри, концерти, персональні бібліотеки.

Для "туземного населення" — телебачення, де спеціально підготовлені "клоуни" ведуть розважально-сексуальні програми, переповнені сценами насильства і жахів. Це ж треба було вивчити стільки бездарних чи точніше талановитих на "бездарність" ведучих і режисерів, щоб заполонити екрани телевізорів з ранку до вечора такою кількістю реклами і низькопробних програм. Бібліотеки для "туземного населення" не потрібні, тому й фінансуються вони на рівні прожиткового мінімуму і без нових надходжень літератури поступово зникають.

Як же так сталося, що все, про що б не говорили, все для народу, а насправді, все проти нього. А пов’язано це з теорією "золотого мільярда", куди компрадорська й гендлярсько-лихварська політична еліта Україна дуже бажає потрапити.

Суть світової політики сьогодні будується на одному примітивному постулаті — прагненні вписатися в цей самий горезвісний "золотий мільярд" щасливчиків, яким у недалекому майбутньому уготовані райські умови життя на Землі.

Природно, існує й активно діє "кваліфікаційна комісія", яка виносить остаточний вердикт щодо існуючих на планеті етносів. На сьогодні вже однозначно можна стверджувати, що заповітні квитки до "суспільства вибраних" закінчились. Залишилися лише жетони на право тваринного існування з клеймом "недолюдини", а тих, хто їх не отримав, чекає фізичне знищення. Тому бійка за жетони проходить без жартів. Міжнародні поліцейські сили змушені докладати величезних зусиль для утримання в керованому режимі процесу боротьби відкинутих націй. Іншими словами, — відбувається неоколонізація.

Утопія "золотого мільярда", яку в принципі неможливо реалізувати, проте, породжує агресивність, спочатку в ідеології та культурі, а потім у політичній і військовій сферах. Уже є ознаки консолідації нової, глобальної нацистської ідеології, яка може спричинити руйнівні дії. Сприймати чи не сприймати саму ідею "золотого мільярда", ідею безумовно антихристиянську, а також антиісламську і антибуддійську, це справа морального й релігійного вибору. Проте на хвилі неоліберальної та євроцентристської ідеології в Україні частина політичної "еліти" потрапила в тенета цієї ідеї і є її радикальним пропагандистом. Ця частина впливає й на українську правлячу верхівку. Чим же ще можна пояснити прагнення більшості можновладців стати членами Європейського Союзу.

Проте є багато ознак, що та частина світової еліти, яка визначає економічну й військову політику і забезпечує контроль засобів масової інформації (ЗМІ), не включають слов’янські народи до тих, кому випаде шанс потрапити на паром "золотого мільярда".