9.6. Застосування технології "керованого хаосу" на рівні держави

Необхідно відзначити, що детальний аналіз розвитку ситуації на території колишньої Югославії ― від початкових спроб її мирного розв'язання до прямої агресії НАТО ― дав змогу прослідкувати в цих подіях досить повну методологію реалізації технології "керованого хаосу", що застосовується агресором для вирішення своїх стратегічних завдань у регіоні, до рівня внутрішньодержавних (етнічних і релігійних) конфліктів.

Технологія "керованого хаосу" на цьому рівні включає:

• об'єднання розрізнених політичних сил, що виступають проти існуючого легітимного уряду;

• пошук (призначення) лояльного національного лідера для керівництва опозицією;

• розроблення вигідної для агресора системи корпоративних поглядів на майбутнє країни;

• формування стратегічних, оперативних і тактичних цілей опозиції;

• розроблення програми, що обґрунтовує діяльність опозиції й "обіцяє" мешканцям "освоюваної" країни поліпшити умови життя після повалення існуючого уряду;

• розроблення організаційних та оперативних методів роботи опозиції;

• переведення "опозиційних сил" у стан активного "опору" і пряме керівництво цим процесом;

• вселення у лідерів держави зневіри у власних силах і в лояльності силових структур до державного керівництва;

• завоювання підтримки впливових і популярних у народі груп;

• розширення міжнародної підтримки опозиції при одночасній ізоляції існуючого легітимного уряду від дипломатичної, економічної й особливо від військової допомоги інших держав;

• відкриту підготовку до військової агресії;

• відкриту дестабілізацію обстановки в країні, заохочення мародерства, тероризму, вбивство популярних людей, провокування кривавих міжетнічних зіткнень, організацію голоду, зупинення роботи транспорту, банків тощо для того, щоб посіяти паніку серед населення країни й підсилити його недовіру до існуючої державної влади;

• організацію зміни влади шляхом військового бунту, "демократичних виборів" або іншим шляхом;

• підтримання у державі суперечностей із метою недопущення стабілізації обстановки й втрати контролю над діями маріонеткового керівництва;

• у разі необхідності ― проведення прямого військового втручання й перехід до окупаційного керування державою.

Добре відпрацьована стратегія "керованого хаосу", що показала на практиці свою високу ефективність у Югославії, може бути успішно застосована тепер практично до будь-якої держави світу, яка втратила здатність до кінця боротися за свою незалежність.

Якщо уявити собі, що людство змириться з таким способом керування і такою метою, то очевидно, що фінальним розвитком американоцентричного глобалізму як тоталітарної системи економічної влади буде поділ людства не просто на панів і рабів, а на мисливців і їхніх жертв. Добро й Зло будуть вимірятися корисністю, а та ― товарною продажністю, що, у свою чергу, замінить прогрес, як процес удосконалення людства, регресом утилітарної користі.

Крім того, ринок ― справа ситуативна й абсолютно не призначена до накопичення. Інакше кажучи, глобалізація ринку може призвести до того, що людству не буде чого передавати наступним поколінням, тому що зв'язок поколінь буде прямо залежати тільки від "індексу Доу-Джонса".

Це падіння й переродження критеріїв прогресу спричинить до ослаблення цивілізації, знецінить титанічну працю мільярдів людей протягом усієї людської історії й поверне людство навіть не до варварства, а до дикості, причому дуже агресивної, яка встановиться за допомогою арсеналу зброї розграбованої поваленої цивілізації.

Шлях людства буде позначений як шлях "уперед у минуле", щоправда, це минуле буде теж іншої якості, тому що "просто жити" буде складніше. Ми впевнені, що остаточна перемога американоцентричного глобалізму це така сама утопія, як й остаточна перемога комунізму. Правда, ціна, яку людство заплатить за намагання втілити цю чергову утопію, буде дуже великою, а трагедія, з якою доведеться йому зіткнутись, набагато страшнішою. Розуміння цього вже настає.

Таким чином, світова закуліса і агресор номер один готують світу нове гетто, і виправдань цьому не знайти, адже це дорога в нікуди. І світ ніколи не погодиться з такою американоцентричною перспективою. Найважливішим є його бажання й воля — самому будувати свою перспективу й своє майбутнє. Це значить, що Четверта світова війна "США проти іншого світу" може тривати довго, але неминуче закінчиться поразкою світової закуліси й агресора.

У цій боротьбі на базі "іншого світу" будуть не тільки Китай та ісламські країни, а й народи Європи, які вже починають відчувати на собі наслідки впровадження "американської мрії" у своє національне буття.