11.5. Методи викривлення інформації

Перший — метод великої брехні, успішно застосований і обґрунтований Адольфом Гітлером, який писав: "Сприймання мас досить обмежене, їх розуміння — незначне, проте забудькуватість надзвичайно велика… Тільки того, хто тисячократно буде повторювати ординарні поняття, маса бажатиме запам'ятати. Якщо вже брехати, то брехати зухвало: у велику брехню радше вірять, ніж у малу… У випадку якоїсь невдачі слід негайно шукати ворогів. Якщо їх немає, їх треба видумати. Велика брехня дає виграш у часі, а потім про неї ніхто не згадає".

Другий метод — відкритий Адольфом Гітлером, полягає в обмеженому сприйманні людей й опрацюванні великих обсягів даних, бо надмірну інформацію людина сприймає як сміття. Тому важливу роль відіграють прості формулювання, повторення, закріплення певного набору положень. Досить ефективними є проведення різних кампаній (навіть незначних), що періодично змінюють одна іншу, привертаючи до себе увагу людей. Такими на початку 1990-х років були: лібералізація, суверенізація, ваучеризація, приватизація, реформи, ринкова економіка, конституція. Безрезультативність старих швидко забувається, а послідовність кампаній не дає часу на роздуми й оцінки.

Третій метод — знову ж таки застосований Адольфом Гітлером, оснований на прямій реалізації закону автосинхронізації як "стадному" почутті належності до визначеної суспільної групи (визначена форма автосинхронізації), що стимулює синхронізацію вчинків, підпорядкування лідеру. На його основі можна успішно вести пропаганду будь-яких теорій: релігійних, соціальних, расових, переваги "інтелектуалів" над сірою масою натовпу.

Важливо підкреслити, що дієвість цих трьох методів особливо висока в нестандартних умовах, коли події швидко змінюються. В усіх цих випадках впливу на свідомість людей присутній фактор сумніву, бажання перевірити. Тому ці три методи дають ефект тільки на обмежений час. Таким чином, вони можуть бути використані в інформаційних війнах політичного й тактичного рівня.

При інформаційних впливах у статичних умовах використання явно брехливої інформації невигідне. Тут досить ефективним є метод напівправди, згідно з яким ототожнюються негативні сторони явища з самим явищем. Так, телевізійні репортажі про події, які потрібно подати в негативному світлі, несуть у собі елементи документальності, але увага зосереджується на кадрах, вихоплюючи з великого натовпу обличчя дебілів, недоладні гасла, хоча їх і дуже мало. При професійному компонуванні кадрів для багатомільйонної аудиторії можна створити враження про події, протилежні реальності. Для будь-якого впливу в існуючих умовах необхідна правда і її визначена дозованість. На цьому фоні можуть надходити й необхідні порції брехливих даних.

Але найефективніший метод полягає у розчленуванні явища, виділення істинних, одиничних фактів і ототожнення їх з самим явищем. У загальній постановці це виглядає так: створення на основі справжніх фактів неправдивої інформаційної структури. Складні твори такого типу носять назву політичних міфів. Сучасними політичними міфами є "міф про ринкову саморегулюючу економіку", "міф про демократичні реформи", "міф про західну демократію", "міф про демократичні цінності" та багато інших.

Міфи були характерними для давніх, примітивних суспільств і здавалося давно відійшли в небуття. Проте у сучасному світі, в якому людина почуває себе досить непевно, виникли умови для створення нових міфів на "науковій основі" через відсутність чіткої світоглядної та ідеологічної доктрини створились ситуації, коли сукупність міфів увійшли у світогляд людей і змінили об'єктивну систему стереотипів їхньої поведінки, призвели до викривленого розуміння реальності. Матеріальною основою кожного з міфів є об'єктивні труднощі у суспільстві. А вони, руйнуючи цілісний світогляд, складають мозаїчне, розкладене мислення, формуючи неправдиву картину світу. Міфи, які ЗМІ буквально вбивають у свідомість людей, начебто керують ними.

Використання хронологічної інформації в інформаційній війні має низку специфічних прийомів.

Перший — полягає в підміні проблем сучасності історичним минулим. При цьому з минулого вибираються факти, які сьогодні є вигідними. Цей прийом було використано для реабілітації представників біологічного провідного середовища світової закуліси, яких було ліквідовано в 1930-х роках. Йосипа Сталіна, який розгромив фашистську Німеччину і фактично врятував біороботів від знищення, сьогодні всіляко намагаються очорнити і звалити на нього вину за всі недоліки в будівництві "світлого майбутнього людства".

Другий прийом — ототожнення сучасних проблем з минулими, виходячи з інтересів сьогодення, вишукуються історичні аргументи, що підтверджують запропоновану точку зору

Третій — зміна "героїв" минулого. Суть його полягає в інформаційному моральному знищенні всіх героїв і видатних постатей минулого, які були гордістю українського народу й заміна їх відвертими зрадниками й нікчемами (Герої України типу Юрія Звягільського, який вивіз до Ізраїлю 300 млн доларів, Дмитро Павличко і Леонід Кравчук — фактично роззброїли Україну, позбавивши її ядерної зброї та ін.). При цьому частину героїв минулого представляють як негідників.

Четвертий — метод підміни символів є одним із найважливіших методів інформаційної війни, що полягає в заміні внутрішнього змісту понять. Так, сьогодні висуваються гасла типу "демократичні цінності", "реформи", "ринкова економіка", що подаються, як такі, що спрямовані на суттєве покращення життя народу. Проте справжній зміст цих гасел є прямо протилежним: перехід до авторитарної влади "біороботів" світової закуліси під вивіскою ліберальних реформ, "яким немає альтернативи", пограбування населення, руйнування сільського господарства. Аналогічні лозунги під час революцій 1917 року привели до влади "біороботів" при тих самих результатах.