9.3. Способи ведення війни методом "культурної агресії"
Невидима війна методом "культурної агресії" може вестися двома способами: нелегальними і легальними.
Нелегальні ― носять організований, цілеспрямований, кумулятивний характер, прямо або побічно спрямовані на ослаблення країни, погіршення життєво важливих галузей її господарства, руйнування чи блокування потенціалу розвитку, підготовку стратегічного "капкану" в майбутньому. Захист проти нелегального способу може бути забезпечений лише потужною системою державної безпеки, ефективною системою обліку, реєстрації, аналізу, моделювання, прогнозування, оцінки й реалізації даних служби державної безпеки; заможною, розумною, грамотною, патріотичною, відповідальною системою державного стратегічного планування, керування й контролю. Звідси очевидно, чому в "незалежній" Україні системно знищується Служба безпеки України (СБУ), призначаються на керівні посади випадкові люди, неефективно використовуються або зовсім ігноруються дані СБУ, наносяться запеклі удари по ній з боку різних ЗМІ, керівництва самої держави. Ці умови були необхідні й виявилися достатніми для латентної окупації нашої країни, встановлення режиму неоколоніалізму.
Легальні (через недосконалість законів або нездатність держави забезпечити законність) способи, що, як і нелегальні, мають організований, цілеспрямований, кумулятивний характер, прямо або побічно спрямовані на ослаблення країни, життєво важливих галузей її господарства, руйнування чи блокування потенціалу розвитку, підготовку стратегічного "капкану" у майбутньому. Це найважливіший напрям нової війни. Звідси зрозуміла, приміром, активність неурядових організацій, політологів і "експертів з прав людини", "економічних убивць", яких фінансують США для підтримання деструктивних процесів та елементів країни-жертви агресії.
Таким чином завойовуються й розширюються легальні плацдарми для подальшого ослаблення і руйнування країни. Легальні способи війни при відповідному їх матеріальному, політичному, інформаційному, ідеологічному, правовому стимулюванні можна перетворити на масові чи такі, що розвиваються самостійно. Для прикриття деструктивних сил і процесів, посилення руйнівного ефекту цих способів існують надійні перевірені важелі, такі як "свобода слова", "права людини", "загальнолюдські цінності", за допомогою яких країну-жертву агресії можна пресувати всіма засобами інформаційної, психологічної, політичної, дипломатичної, економічної зброї. У цьому привабливість і висока цінність легальних методів нової війни для агресора.
Адекватне
формулювання поняття нової війни, а
також її суті, мети, аспектів, напрямів
означають, у першу чергу, розуміння і
усвідомлення цього феномену. Це дає
можливість створення ефективної системи
виявлення симптомів, діагностики джерел,
взаємозв'язків, механізмів і рушійних
сил нової війни, свідомо, обґрунтовано
й планомірно модернізувати систему
оборони країни з урахуванням нових
реалій.
Аналіз свідчить, що в ході глобального історичного процесу відбувалася концентрація управління продуктивними силами людства. При цьому простежується тенденція до побудови глобальної соціальної системи ― певної супердержави (точніше, унітарної цивілізації), яка опирається на глобальний поділ праці й підпорядковується єдиному міжрегіональному центру управління. Тобто, створюється міжрегіональне натовпо-елітарне суспільство, яким керує світова закуліса.
Чому міжрегіональний центр управління, а не глобальний? Очевидно тому, що є регіони, які світовій закулісі поки що не вдалося цілком підвести під своє безструктурне управління: Ісламський світ, Азіатський регіон (Китай, Індія, Пакистан, Японія) та окремі країни колишнього Радянського Союзу. Мета закуліси ― створення й підтримання "райських" умов життя на землі для обмеженої за кількістю міжнародної еліти (керованої світовою закулісою). Її закуліса намагатиметься добитись, підтримуючи на цілком певному рівні умови життя "натовпу", обмежуючи, в першу чергу, зростання його кількості, і лише в другу чергу ― якісне зростання економічних можливостей міжрегіонального натовпо-елітарного суспільства.
У нинішньому повсякденному житті ми спостерігаємо парадоксальну ситуацію: еліти різних країн конвергентуються, змішуються, їхні інтереси переплітаються. І навіть, коли держави знаходяться у стані війни, їхнє найвище політичне керівництво чи частина його, як і колись, зберігають тісні зв'язки між собою: через політичні та фінансові установи, масонські ордени та латентні структури. І в цих структурах можуть вирішуватися питання про те, кому сьогодні бути переможцем, а кому переможеним. І ця нівельована "єдність" еліт ― головне досягнення надсуспільства США за останні 20 років.
Таємною найважливішою зброєю надсуспільства є база даних про особу, яка дає можливість здійснювати тотальний контроль над політичними елітами інших держав. Ретельно розшукуються і відслідковуються офіційні й таємні рахунки, угоди, нерухомість, яку купують в інших країнах. Відслідковуються родинні зв'язки, виявляються коло знайомих, інтереси, захоплення, таємні пороки. Збирається компромат на багатьох політиків та членів їхніх родин. Усе це зводиться в бази даних і постійно актуалізується.
Хто знає, що зломило опір Слободана Милошевича. Можливо, лист його давнього американського "друга", в якому той перелічив усі його банківські особисті чи сімейні рахунки за кордоном і натякнув на їхній швидкий арешт? Усе може бути…
Аналогічне питання можна розглядати і стосовно мулли Омара. Що зробило його поступливішим? Може, натяк на можливий арешт та страту сина, котрий проживав у Саудівській Аравії і в якого під ліжком знайшли пакетик з героїном, що за місцевими законами загрожувало йому смертною карою.
Отже, головний політичний урок війн у Югославії та Іраку: якщо збройні сили США стоять біля ваших кордонів, то це означає, що на вашій території на них уже чекає потужна "п'ята колона", і в спину найхоробрішим солдатам готуються увігнати "ніж зради".
Можна дати характеристику й українській псевдоеліті, котра сприймає Україну як брудний цех, де можна працювати й заробляти гроші, але неможливо жити… Слова про "служіння народу" сприймаються як привід до глузувань і підозр у неповноцінності. Якщо уважно придивитися, то українська еліта абсолютно непотрібна для нашого суспільства… Масштаб завдань, що стоять перед країною, не відповідає масштабу особистостей, які їх намагаються вирішувати. Проте ця характеристика нашої "еліти" є неповною.
Сьогодні стала відомою інформація про вербування американськими спецслужбами українських "бізнесменів", які втікають за кордон. В обмін на застосування закону про захист свідка, згідно з яким за повні й правдиві показання про злочинну діяльність українських представників влади та інших олігархів, на Заході правосуддя зобов'язується звільняти свідка від карної і майнової відповідальності. Цей простий механізм сьогодні американські спецслужби використовують для створення в Україні потужної і розгалуженої агентурної мережі в усіх ланках управління. Таким чином адміністрація США зможе впливати на українську політичну еліту не грошима, як раніше, а шантажем і погрозами, оскільки їхні спецслужби уважно відслідковують проходження… коштів. А звідти можна отримати важливу інформацію.
Для спрощення контактів зі своїми агентами Федеральне бюро розслідувань США з середини грудня 2000 року на постійній основі розмістило бригаду слідчих у Стокгольмі. Бізнесмени через треті країни приїжджають до Швеції, розміщуються в "Гранд-готелі", де з ними "активно працюють". А які ж наслідки? Яку шкоду це може завдати Україні? Перспективи можуть бути досить трагічними. Всі свідчення можуть стати офіційним підґрунтям для затримання на Заході представників української "еліти" і заморожування їхніх рахунків. А оскільки більшість українських бізнесменів досить авторитетні люди, через фінансові важелі США зможуть впливати й на нашу державну політику, вербуючи під загрозою шантажу українських громадян.
Тому й опозиційна діяльність "еліти" формується, спрямовується і контролюється тими, хто контролює їхні банківські рахунки. Звідси й неочікувані дії колишніх соратників "по майдану". Отримавши наказ від своїх американських господарів, вони одразу розпочали активно діяти, руйнуючи те позитивне, чого досяг уряд. Отже, процеси відродження української економіки гальмуватимуться до тих пір, доки у керівництві урядом, у депутатському корпусі й адміністрації Президента України будуть люди, які мають закордонні рахунки. Оце і є один із прикладів застосування "модельно-організаційної зброї" на практиці.