94. Суб’єкти ринку та їх взаємозв’язок.

Основні суб’єкти ринку:

1. домашні господарства:

   • пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва

   • виступають активним інвестором

   • використовують доходи для придбання (купівлі) споживчих (неінвестованих) товарів та послуг для задоволення особистих потреб

2. підприємці:

• пред’являють попит на ресурси

• пропонують товари та послуги як для підприємн і держ виробництва так і для домогосподарств

• інвестування отриманих доходів

3. держава:

• пред’являє попит на економічні ресурси для здійснення економічної діяльності в державному секторі економіки.

• пропонує гроші та пред’являє попит на них

• пропонує суспільні блага без їх попередньої оплати

• здійснює урядове регулювання економіки

95. Сукупний сімейний дохід і структура його використання. Рівень життя та його показники

Сімейний дохід — сума доходів свідомо організов на основі родинних зв'язк та спільності побуту невел групи людей, життєдіял яких спрямов на реалізацію соц, ек та дух потреб індивідів, сім'ї, сусп в цілому. Сімейний дохід — ек основа відтворення сім'ї.

Існують різні джерела формування сімейних доходів:

— заробітна плата; — доходи від власності; — доходи від особ підсобного госп; — доходи від коопер діяльності; — доходи від індивідуал труд діяльності; — держ трансфертні платежі (пенсії, допомога з безробіття, стипендії, безплатні послуги в галузі охорони здоров'я, освіти та ін.); — доходи з інших джерел (спадщина тощо). Доходи населення в ринковій економіці виконують такі функції:

1) добробуту — забезп певний рівень життя населення;

2) мотиваційну — сприяють ефект включ до виробн процесу шляхом створення системи нових стимулів;

3) соц — формують відпов якість життя, що охоплює умови праці, життя і відпочинку, соц гарантії та забезпеченість, охорону правопорядку і дотримання прав людини, природно-кліматичні умови ...

Поняття рівня і якості життя населення тісно пов'язані й визнач стан ек та соц розвитку країни. Рівень сімейних доходів не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто за велич, яка у вартісному вираж відображ законодавчо визнач рівень спожива товарів і послуг, необх для забезпеч життєдіялі людини та збереж її здоров'я. За Законом У "Про прожитк мінімум" норматив прожитк мінімуму форм з розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до осн соц і демограф груп населення. Прожитковий мінімум є індикатором визначення межі бідності в суспільстві й відбиває якісний рівень у споживанні населення.

Поряд із прожитк мінімумом використ поняття фізіологічного мінімуму, під яким розуміють вартісну величину середньодушового сукупного доходу, що забезпечує такий рівень задовол потреб у харчуванні, нижче якого існування людини недопустиме.

Фізіологічний мінімум — межа, що розділяє дві найнижчі групи сімей за рівнем спожив—малозабезпеч (бідних) та незабезпеч (злиденних) Прожитк мінімум є важл соц-ек нормативом для визначення:

— розмірів мін з/п; — мін пенсії за віком; — допом багатодітним сім'ям; — виплат безробітним; — стипендій та інших соц виплат;

— величини неоподатк мін доходів громадян; — держ стандартів обслугов і забезпеч в галузях охор здоров'я, освіти та ін. Досягнення оптимальної структури і рівня сукупних сімейних доходів є одним із найбільш актуальних завдань сучасної політики.