9.Виникнення грошей. Еволюція концепцій

Гроші мають багатотисяч історію. Це складний і найважл елем ринкової економіки. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникн грошей: раціоналістична й еволюційна.

Раціоналістична. Пояснює виникнення грошей як рез-т домовленості між людьми про введення спец інструмента (грошей) для здійсн обміну товарів

Еволюційна. Ствердж, що гроші виникли стихійно, незалеж від волі людей, у рез-ті тривалого еволюц роз-ку сусп поділу праці, товар вир-ва та обміну.

Раціоналістична концепція панувала до кінця XVIII ст. Вона має прихильн і серед деяких суч економістів. Так, П. Самуельсон визначає гроші як "штучну соц умовність", а Дж.К. Гелбрейт вважає, що закріплення грош ф-й за благород металами та іншими предм — "продукт угоди між людьми". Однак спроби пояснити походження грошей угодою між людьми чи законодавч актами д-ви є не дуже переконливими. Адже гроші у своїх найпрост проявах виникли на ранніх етапах р-ку окремих народів. Можна припустити, що держава лише на певній стадії розвитку законодавчо закріпила певний товар, який стихійно виконував роль загал еквівал, як "декретні гроші". Еволюційна концепція вперше була сформул засновн класичної політ економії А. Смітом, Д. Рікардо, а потім була розвинута К. Марксом. Вони аргументовано довели, що гроші мають товарне походження і виникли в рез-ті тривалого р-ку сусп поділу праці, товар вир-ва, обміну та послідовної зміни форм вартості.

На ранньому етапі розвитку люд сусп появі грошей передувала епоха натур (бартерного) товарообміну (Т1—Т2), коли товар Т1 виражав свою вартість у протиставленому йому товарі-еквіваленті Т2. У міру роз-ку товарного виробництва та насич ринку товарами прямий товарообмін дедалі більше ускладнювався. Для того щоб отримати потрібний товар, необхідно було попередньо відшукати товар-посередник, який задов би партнера обміну, а з часом і товар, який би відповідав інтересам усіх учасників обмінних операцій, тобто був загальним еквівалентом. 3 подальшим роз-ком тов віднос роль товару-посередника, який вик ф-ю загал еквів, закріпилась за дорогоц металами — сріблом та золотом, а згодом — тільки за золотом. Золото стало краще інших товарів виконув роль загал еквів і назив грошима. З появою грошей увесь товарний світ ніби розділився на два полюси: на одному знаходяться всі звич товари, на другому — особл товар — гроші, що вик роль загал еквівал і мають абсол ліквідність. Гроші сприяли трансформації бартерного товарообміну (Т1 –– Т2) у товарно-грошовий обіг (Т1—Г—Т2).

10.Виробництво як процес суспільної праці.

Сусп виробництво — це сукуп організована д-сть людей із перетвор речовин і сил природи з метою створ матер і нематер благ, необх для їх існування та розвитку. Будь-якому вир-ву, незалеж від його соц форми, притаманні певні загальні ознаки:

1. Вир-во завжди виступ як сусп виробництво. Воно, поч із первіснообщ сусп, здійсн як сумісний сусп-кооператив процес з участю великої к-сті людей. Існув вир-ва, в якому бере участь лише відокремл особа так само безглуздо, як існув і р-ток мови без спілкув людей, що спільно живуть і спілкуються між собою.

2. В проц вир-ва між людьми виник виробничі відносини, соц-ек зміст яких визначається формою власності на засоби виробництва.

3. Сусп вир-во має безпер характер, тобто воно постійно повтор, відновл. Сусп не може припин виробл, оскільки не може перест спожив. Відтворювальний аспект сусп виробництва включає 4 стадії (фази) щодо створ сусп продукту: власне вир-во, розподіл, обмін і спожив.

4. Сусп вир-во є важл складовою тієї чи іншої соц-ек с-ми, яка функц і розвивається на основі властивих їй об'єктивних законів.

Найважливішими складовими процесу виробництва у будь-якому сусп є праця, предмети праці і засоби праці. Праця—свідома доцільна д-сть людини, яка спрямов на створ тих чи інших благ з метою задовол потреб.Праця виступ як процес функціонув роб сили. Робоча сила—це сукуп фізичних та інтелектуал здібностей людини, які вона використ у процесі праці. Іншими словами, робоча сила — це здатність до праці, а праця є процесом функціонув роб сили. Предмети праці — всі речовини природи, на які спрямов праця людини і які становл матер осн майб продукту. Засоби праці—це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Сукуп предметів і засобів праці склад засоби вир-ва, які є одним з елем продуктивних сил.

Структурно вир-во поділ на 2 вел сфери: матер і нематер вир-во. Матер вир-во — сукуп галузей і сфер, які виробл матер-речові блага й надають матер послуги Немат вир-во — суку галузей і сфер, що вироб нематер блага та нематер послуги, які задовольн дух й соц потреби людей. Галузева структура сусп вир-ва: до матер вир-ва відносять:

Промисл, сіл та лісове господарство, будівн, особ, ремісниче госп

Комунальне госп і побутове обслугов, які надають матер послуги

Транспорт, зв'язок, торгівля; до нематер виробництва відносять:

• Охорона здоров'я

• Освіта, інформатика

• Культура, мистецтво

• Спорт, туризм

• Духовне виробництво

11.Виробнича функція та проблема економічного вибору. Виробнича функція — це технологічне співвідношення, що відображає залежність між сукупними витратами факторів виробництва і максимальним обсягом випуску продукції. Виробнича функція з двома факторами виробництва (працею і капіталом) записується такою формулою: Q = f(L, K), де Q — обсяг випуску продукції; L — затрати праці; К — затрати капіталу; f — функція. Якщо врахувати весь набір факторів виробництва (працю, капітал, матеріали та інші фактори), то виробнича функція матиме такий вигляд: Q = f(L,K,C, ...,Xn), де С — витрати матеріалів; Хп — витрати інших ресурсів. Виробнича функція вказує на існування альтернативних можливостей, за яких різне поєднання факторів виробництва або їхня взаємозаміна забезпечують такий самий максимальний обсяг випуску продукції (рис.).

В умовах обмеженості ресурсів, як зазначалося вище, перед суспільством і окремими виробниками виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів. Вибір альтернативних варіантів полягає у пошуках найефективнішої комбінації ресурсів, а отже, і найраціональнішого їх використання. Соціально-економічні орієнтири цього процесу, тобто його цілі, такі: 1) задоволення потреб людей у тих чи інших споживчих благах, оптимізація процесу споживання; 2) збереження й охорона навколишнього середовища; 3) економія ресурсів; 4) зростання віддачі ресурсів; 5) здешевлення продукції та послуг; 6) удосконалення виробництва; 7) забезпечення перспектив розвитку виробництва і суспільного споживання.