- •1.Історія української культури як цілісна міждисциплінарна наука про відомості української культури в процесі її зародження, формування й розвитку
- •2. Предмет і методологічні засади історії української культури
- •3.Місце історії української культури в системі гуманітарного значення
- •4.Структура навчального курсу історія української культури
- •5.Культура національна і вселюдська
- •7. Індоєвропейські традиції в духовній культурі: санскрит і українська мова
- •8.Особливості української міфології. Космогонічні й антропогонічні міфи
- •9. Цикл і жанри календарно-обрядової творчості давніх українців
- •10. Проторелігійні уявлення давніх українців
- •11.Політеїзм та генотеїзм слов’ян
- •12.Двовір’я як синтез християнства і проукраїнської релігії
- •13. Європейський і український Ренесанс XV - поч. XVII ст.
- •14. Кульутурно-освітні центри України доби Ренесансу
- •15.Гумагістичні риси представників українського Ренесансу.
- •16.Феномент «братств» в українській культурі: роль, значення, структура, коло завдань, ідеологія
- •17.Раннє українське бароко
- •18.Специфіка національного варіанту бароко у мистецтві, архітектурі, скульптурі, літературі, малярстві, гравюрі, орнаменті
- •20.Український іконопис - специфіка, особливості, історія, значення
- •21.Берестейська церковна унія і полемічна боротьба з приводу її прийняття
- •22.Творчість Мелетія Смотрицького та Івана Вишенського
- •23.Релігійна та просвітницька діяльність Петра Могили
- •24.Братство і рух за реформи церкви й освіти
- •25.Архітектура та книговидання в Україні хіv-хvIст.
- •26. Українська культура другої половини xviі – XVIII ст.
- •27.Г.Сковорода-український поет, філософ
10. Проторелігійні уявлення давніх українців
Культура проторедігійних уявлень давніх українців відображалася у системі найдавніших народних міфологічних уявлень і культів, що складалися з елементів анімізму, тотемізму та фетишизму.
Анімізм - віра у наявність душі чи духа в явищах природи, речах та предметах навколишнього світу. Анімізм полягає в ототожненні живої природи з неживою. Слов'яни вірили в наявність душі у дерев, тварин, птахів, природних стихій - грому, блискавки, вітру; також у померлих людей та тварин.Тінь уявляли другою суттю людини, її душею.
Тотемізм - сукупність уявлень і вірувань у надприродний зв'язок між людьми та певними видами рослин і тварин. Тому окремі представники рослинного чи тваринного світу вважалися предками того чи іншого племені. Кожне плем'я мало свого тотемного предка, який вважався охоронцем та оберегом племені. Вважалося, що людина після смерті набуває рис свого тотема. Тотем (за Фрезером) являє собою клас матеріальних предметів, до яких примітивна людина ставиться з особливою повагою. Давніми тотемами-тваринами були ведмідь, вовк, лисиця, коза. Тотеми-птахи - лебідь, лелека, зозуля. Тотеми-дерева - дуб, ясен, липа, явір, сосна та ін.
Фетишизм - система уявлень про надприродні властивості предметів і речей та поклоніння їм. Давні люди не розмежовували матеріального і духовного світів. У їхній уяві предмет з дерева зберігав дух дерева, кістка тварини - дух тварини. Фетишизм (за Тейлором) - поклоніння предметам, навіть шматку дерева чи каменя. Згодом поклоніння предметам змінюється поклонінням ідолам, виникає ідолопоклонство. Вірування, якими давні люди намагалися пояснити явища природи, навколишній світ породили різноманітні культи, що стали для них своєрідною первісною релігією.
Культ - інститут вшанування та поклоніння речам, явищам, істотам, божествам. З уявленнями про існування душі у кожній речі був пов'язаний культ предків. Вважалося, що душі предків не покидають землю після смерті, а поселяються в лісах, гаях, де перевтілюються у тварин і приходять до живих. Світ мислився паралельним. Були "свої" та "чужі". Коли ховали людину, то робили все, аби її задобрити. Межею між світами вважалася річка. Покійника пускали за водою. Межею був і вогонь (ритуал спалювання), поріг як символ початку і закінчення хати (поклоніння порогам, поховання в порогах первісних людей).
Культ вогню - виник тому, що люди до вогню ставилися по- особливому, як до небесної сили. Родинне та домашнє вогнище охоронялося, хатня піч зайняла особливе місце у людському житті. Люди поклонялися вогню, приносили йому в жертву півня. Вважалося, що вогонь має очисну силу, тому хати підкурювали, робили певні дії з вогнем над хворим. Медвяний напій та мед вважалися напоєм безсмертя.
Культ води теж мав неабияке значення. Вода вважалася небесною стихією. Мала очисну силу. Могла і допомагати і шкодити. Існувало особливе ставлення до всіх водоймищ. Біля них здійснювали різні обряди та ритуали, приносилися різні жертви, аби вода не приносила людям лиха.
Культ грози - це поєднання води і вогню. Вважалося, що небо гнівається. Тому багато обрядів мали на меті задобрити небо.
Культ землі виник у час переходу від мисливства до землеробства. Вважалося, що земля мала душу (вона і мати, і годувальниця). Її не можна було надаремно копати, оскверняти (плювати). Традиція ховати померлого в землю підкреслює особливе ставлення до землі. На чужині земля з рідного поля була оберегом. Якщо людина помирала на чужині, то шматок рідної землі кидали їй у могилу.
Існували також культи орача, зерна та хліба (пекли круглий хліб, подібний до сонця), культ дерев, тварин і рослин. Давні люди здійснювали певні обряди поклоніння, а пізніше - оргії. Культ змія був частиною культу смерті (зображення змія знаходили на місці поховань, отже змій символізував смерть). Культ небесних світил знаходив своє обрядове втілення в давньоукраїнській кухні. Наприклад, на знак поклоніння місяцю виготовлялися пироги і вареники. Вважалося, що зорі передають людям різні повідомлення. Було поклоніння предметам (особливо яйцю як символу першопочатку). Усі ці культи співіснували одночасно. їх разом можемо назвати ритуальною магією.
