- •1.Історія української культури як цілісна міждисциплінарна наука про відомості української культури в процесі її зародження, формування й розвитку
- •2. Предмет і методологічні засади історії української культури
- •3.Місце історії української культури в системі гуманітарного значення
- •4.Структура навчального курсу історія української культури
- •5.Культура національна і вселюдська
- •7. Індоєвропейські традиції в духовній культурі: санскрит і українська мова
- •8.Особливості української міфології. Космогонічні й антропогонічні міфи
- •9. Цикл і жанри календарно-обрядової творчості давніх українців
- •10. Проторелігійні уявлення давніх українців
- •11.Політеїзм та генотеїзм слов’ян
- •12.Двовір’я як синтез християнства і проукраїнської релігії
- •13. Європейський і український Ренесанс XV - поч. XVII ст.
- •14. Кульутурно-освітні центри України доби Ренесансу
- •15.Гумагістичні риси представників українського Ренесансу.
- •16.Феномент «братств» в українській культурі: роль, значення, структура, коло завдань, ідеологія
- •17.Раннє українське бароко
- •18.Специфіка національного варіанту бароко у мистецтві, архітектурі, скульптурі, літературі, малярстві, гравюрі, орнаменті
- •20.Український іконопис - специфіка, особливості, історія, значення
- •21.Берестейська церковна унія і полемічна боротьба з приводу її прийняття
- •22.Творчість Мелетія Смотрицького та Івана Вишенського
- •23.Релігійна та просвітницька діяльність Петра Могили
- •24.Братство і рух за реформи церкви й освіти
- •25.Архітектура та книговидання в Україні хіv-хvIст.
- •26. Українська культура другої половини xviі – XVIII ст.
- •27.Г.Сковорода-український поет, філософ
11.Політеїзм та генотеїзм слов’ян
Характерною особливістю української міфології є пантеїзм (від гр. pan – все, і theos – Бог), тобто філософсько-релігійне вчення, за яким Бог ототожнюється з природою. Обожнювання всіх явищ природи, небесних світил, дерев, річок, поклоніння багатьом Богам називається політеїзмом, тобто багатобожжям (від гр. polis – багато і Teos – Бог, дослівно означає «храм усім Богам». В українській релігійній міфології існує своєрідна ієрархія Богів: на чолі всього світу стоїть найстарший Бог, який керує усім життям Всесвіту, йому підпорядковуються нижчі рангом Боги, які порядкують різними сферами природи і людським життям. Форма релігії, в якій є багато Богів, але на чолі з одним верховним Богом, називається генотеїзмом (від гр. henos – рід, походження і Teos – Бог). На жаль, до нас не дійшло майже ніяких міфів про родоводи Богів, за винятком окремих натяків «Слова о полку Ігоревім» на зразок: «вітри – Стрибожі внуки», або літописного «цар Сонце, син Сварогів, себто Даждьбог» тощо. Дещо більше таких «родоводів» подає Велесова Книга. Отже, слов’янська теогонія – сукупність міфів про походження і родовід Богів – досі залишається вивченою не достатньо, до того ж найменше матеріалу маємо саме в цій галузі.
Генотеї́зм (00030109118000000200англ. Henoteism) або енотеїзм — 02051010термін, уведений 091800051041104111090001%Максом Мюллером для позначення того стану релігійної 01021040011118свідомості, коли одиничні 00060511020божества ще не мають визначеності й стійкості і кожне може заміняти всіх. Цей 0003бог (напр. 0004100Індра, 0201%Аґні, 0111%18Сур'я), до якого шанувальник звертається з 09000810200молитвою, поєднує для нього 011080111%атрибути всіх інших і представляє (у цей момент) єдине верховне божество. Такий спосіб релігійного відношення, помічений спочатку у 0050408ведичній релігії, властивий також і іншим, наприклад 000020109003080051%давньоєгипетській. З генотеїзмом не слід змішувати релігійно-філософське злиття всіх 0003богів в одному певному, яке ми знаходимо, наприклад, в (пізніших) орфічних гімнах до 005021%Зевса.
Політеї́зм — багатобожжя, віра в багатьох богів/богинь. Властивий усім первісним 00050103118релігіям. Протилежне поняття — 090001051070монотеїзм.
У політеїстичних віруваннях боги сприймаються як окремі особи з більшим чи меншим статусом (верховні і другорядні), з індивідуальними можливостями, потребами, бажаннями, власним минулим. Ці 000308боги/000308018богині не завжди всемогутні чи всевідаючі. Часто вони зображуються подібними до людей (антропоморфними), але, на відміну від людей, мають додаткові якості, владу, 00000018знання.
У політеїстичних віруваннях, за кожним божеством закріплюється певна роль, функція, влада над певною сферою життя чи над частиною всесвіту. Наприклад, у 0000201800310511800001100003118давньогрецькій міфології 0000000Аполлон вважався богом музики, 0050051100Деметра — богинею врожаю, 0110041100Афродіта — богинею кохання. Бог також може займати певну роль у божественній 0110011118ієрархії (наприклад, 005021%Зевс — верховний бог), відповідати за певну абстрактну ідею. Боги можуть перебувати між собою у різноманітних соціальних відносинах: бути друзями чи ворогами, подружньою парою чи коханцями, вони могли мати людські емоції, такі як 0005020011%ревнощі, 091080100примхи, неконтрольовану лють, зраджувати чи бути покараними. Вони можуть бути 0900100406050018народженими, або можуть помирати, щоб відродитися знов.
Більшість «народних» релігій (які в ході історії викристалізувалися в межах одного чи кількох близьких народів) є політеїстичними.
Виділяють різноманітні види політеїзму: 00101070анімізм, за яким всі явища природи одухотворені, джерелом яких служать вплив 011%духів і 005000демонів; 0405108108070фетишизм — поклоніння матеріальним предметам, наділеним надприродними властивостями; 02010501070тотемізм — віра в близький зв'язок між племенем із однієї сторони і певною твариною, рослиною або явищем природи — з іншої. Для архаїчних форм політеїзму також характерний 09101810105040102культ предків, які магічно беруть участь у житті спадкоємців. Ці форми первісних релігійних уявлень існували в тісному сплетінні один з одним.
