- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни донецький державний університет управління
- •Ринкова трансформація економіки регіону
- •Передмова
- •1. Навчальна програма
- •1.1. Мета та завдання дисципліни “Ринкова трансформація економіки регіону”
- •Мета вивчення дисципліни
- •Завдання дисципліни
- •Місце дисципліни у навчальному процесі
- •Вимоги до знань та вмінь
- •Змістовий модуль 2. Формування ринків капіталу в умовах ринкової економіки
- •Змістовий модуль 3. Фондовий ринок регіону: стан та перспективи розвитку
- •Змістовий модуль 4. Фінансово-кредитні посередники та їх роль в інноваційно-інвестиційній трансформації економіки
- •Заліковий модуль 2. Інвестиційно-інноваційні трансформації економічного розвитку підприємств Змістовий модуль 5. Практика теорії грошей і ринкова економіка
- •Змістовий модуль 6. Інвестиційний менеджмент і ринкова економіка
- •Змістовий модуль 7. Проектний аналіз ефективності капітальних інвестицій
- •Заліковий модуль 3. Реорганізація корпорацій Змістовий модуль 8. Фінансовий аналіз компанії (міжнародний стандарт)
- •Змістовий модуль 9. Фінансові аспекти злиття і поглинання компаній
- •Змістовий модуль 10. Корпоративні структури, їх тини та особливості створення
- •Змістовий модуль 11. Проектування регіонального індустріального кластера
- •Заліковий модуль 4. Практика ринкової трансформації економіки Змістовий модуль 12. Основні напрями ринкової трансформації економіки регіону
- •Змістовий модуль 13. Практика економічного обґрунтування реструктуризації підприємств
- •Змістовий модуль 14. Практика розробки стратегії реструктуризації підприємств економіки регіону у сучасних умовах
- •Змістовий модуль 15. Практика розробки пропозицій щодо подолання кризових явищ у фінансовій та виробничій сферах (фінансово-виробнича реструктуризація) підприємств
- •2. Робоча навчальна програма
- •2.1. Розподіл дисципліни «Ринкова трансформація економіки регіону» на змістові модулі, її обсяг і форми модульного контролю
- •2.2. Бальна шкала рейтингової оцінки навчального модуля
- •Розподіл балів за модулями для заочної форми навчання
- •3. Конспект лекцій Заліковий модуль 1. Засади формування ринкової складової економічного розвитку Змістовний модуль 1. Теоретичні основи ринкової трансформації економіки регіону
- •1.1. Господарство регіону як територіально-економічна система. Поняття про регіональний господарський комплекс (ргк)
- •1.2. Фактори ринкової трансформації ргк
- •1.3. Процеси ринкової трансформації ргк
- •2.1. Поняття про ринок капіталів та його місто в системі фінансових ринків
- •2.2. Роль ринків капіталу у перехідній економіці
- •2.3. Регулювання ринків капіталу
- •2.4. Сучасний стан та перспективи розвитку вітчизняного ринку капіталів
- •Змістовний модуль 3. Сучасний стан та перспективи розвитку фондового ринку в Україні
- •3.1. Світові тенденції розвитку фондового ринку
- •2,7 Трлн. Дол.
- •Обсяги операцій на світовому фінансовому ринку
- •3.2. Сучасний стан розвитку українського фондового ринку
- •3.3.Розбудова інфраструктури фондового ринку
- •3.4. Інформаційна прозорість фондового ринку
- •3.5. Система ефективного регулювання фондового ринку
- •Змістовий модуль 4. Фінансово-кредитні посередники та їх роль в інноваційно-інвестиційній трансформації економіки України
- •4.1. Зростання ролі банківського сектору
- •4.2. Страхові компанії як джерело фінансових ресурсів в економіку держави
- •4.3. Лізингові операції та їхня роль у ринковій економіці
- •Для лізингоотримувача:
- •Для постачальника (Продавця):
- •Заліковий модуль 2. Інвестиційно-інноваційні трансформації економічного розвитку підприємств
- •5.1. Концепція вартості грошей у часі
- •5.2. Елементи теорії відсотків
- •5.3. Вплив інфляції при визначенні дійсної й майбутньої вартості грошей
- •5.4. Взаємозв'язок номінальних і реальної процентної ставок
- •5.5. Нарощення й дисконтування грошових потоків
- •5.6. Порівняння альтернативних можливостей вкладення коштів за допомогою техніки дисконтування й нарощення
- •Змістовний модуль 6. Інвестиційний менеджмент і перехідна економіка
- •6.1. Сутність і класифікація фінансових інвестицій підприємства
- •6.2. Довгострокові фінансові інвестиції
- •6.3. Поточні фінансові інвестиції
- •6.4. Оцінка доцільності фінансових інвестицій
- •Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності
- •7.1. Ефективність інвестиційного проекту
- •7.2. Методи оцінки інвестиційних проектів
- •7.3. Загальні поняття невизначеності й ризику інвестиційного проекту
- •7.1. Алгоритм аналізу чутливості інвестиційного проекту
- •7.4. Інвестиційний ризик і його види
- •Імовірнісний підхід до оцінки ризикованості інвестиційного проекту
- •Рішення
- •Заліковий модуль 3. Ринкові механізми функціонування корпорацій
- •8.2. Концептуальні засади міжнародних стандартів фінансової звітності
- •8.3. Перехід підприємств на міжнародні стандарти фінансової звітності
- •8.4. Перехід банківської системи України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку
- •Змістовний модуль 9. Фінансові аспекти злиття і поглинання компаній в Україні
- •9.1. Поняття злиття і поглинання. Сучасні теорії злиття і поглинання
- •9.2. Особливості здійснення операцій злиття та поглинання в Україні
- •9.3. Процеси злиття і поглинання в світі
- •9.3. Фінансовий аспект злиття і поглинання
- •9.4. Причини невдач злиття та поглинання. Захист компаній від недружніх злиття і поглинання
- •Змістовий модуль 10. Корпоративні структури, їх типи та особливості створення
- •10.1. Корпоративна структура як стратегічний альянс
- •10.2. Система корпоративного управління як шлях забезпечення ефективності корпорації
- •Порівняльна характеристика систем корпоративного управління
- •10.3. Світові моделі корпоративного управління
- •10.4. Корпоративні структури в Україні
- •11.1. Кластер як елемент стійкого розвитку економіки
- •Кластер
- •Напрямки спеціалізації
- •Кластерні технології стимулювання економічного зростання
- •Рефлексивна стратегія –
- •11.2. Класифікація кластерів
- •12.3. Світовий досвід функціонування кластерів
- •11.4. Розвиток кластерів в економіці України
- •Заліковий модуль 4. Практика ринкової трансформації економіки Змістовний модуль12. Напрямки ринкової трансформації господарського комплексу України
- •12.1. Загальні економічні трансформації в економіці України
- •12.2. Економічні трансформації в економіці України в регіональному вимірі
- •12.3 Становище грошово-кредитної сфери та проблеми валютно–грошової стабільності
- •12.4. Еволюція зовнішньоекономічної позиції України
- •13.1. Реструктуризація підприємства, її види, типи й форми
- •13.2. Напрямки реструктуризації підприємства
- •13.3. Оцінка вартості підприємства при реструктуризації
- •Змістовний модуль 14. Практика розробки стратегії реструктуризації підприємств економіки регіону в сучасних умовах
- •14.1. Стратегія реструктуризації компанії як складова загальної стратегії розвитку підприємства
- •14.2. Фактори збільшення вартості бізнесу в результаті реалізації стратегії реструктуризації
- •Еталонні стратегії розвитку компанії
- •14.3. Етапи розробки й реалізації стратегії реструктуризації підприємства
- •14.4. Ризики реалізації стратегії реструктуризації підприємства
- •15.1. Поняття кризи, її типи та стадії проходження
- •Взаємозв'язок стадій життєвого циклу кризи, функцій, методів, типів кризового менеджменту і видів реструктуризації
- •15.2. Антикризове управління регіональним розвитком (на прикладі вугільної промисловості Донбасу)
- •Позики Світового банку Україні за секторами
- •Негативні:
- •Позитивні:
- •15.3. Реструктуризація промислового підприємства (на прикладі машинобудівного підприємства)
- •4. Методичні рекомендації до проведення семінарських занять
- •Заліковий модуль 1. Теоретичні засади формування фінансової складової економічного розвитку. Змістовий модуль 1. Семінарське заняття 1. Теоретичні основи ринкової трансформації економіки регіону
- •Змістовий модуль 2. Семінарське заняття 2. Формування ринків капіталу в умовах ринкової економіки
- •1.1. Поняття про ринок капіталів та його місто в системі фінансових ринків.
- •1.2. Роль ринків капіталу у перехідній та ринковій економіці.
- •1.3. Регулювання ринків капіталу.
- •Змістовий модуль 3. Семінарське заняття 3. Фондовий ринок регіону: стан та перспективи розвитку
- •Змістовий модуль 4. Семінарське заняття 4. Фінансово-кредитні посередники та їх роль в інноваційно-інвестиційній трансформації економіки
- •Заліковий модуль 2. Інвестиційно-інноваційні трансформації економічного розвитку підприємств
- •Змістовий модуль 7. Семінарське заняття 7. Проектний аналіз ефективності капітальних інвестицій
- •Заліковий модуль 3. Реорганізація корпорацій Змістовий модуль 8. Семінарське заняття 8. Фінансовий аналіз компанії (міжнародний стандарт)
- •Змістовий модуль 9. Семінарське заняття 9. Фінансові аспекти злиття і поглинання компаній
- •Змістовий модуль 10. Семінарське заняття 10. Корпоративні структури, їх тини та особливості створення
- •Змістовий модуль 11. Семінарське заняття 11. Проектування регіонального індустріального кластера
- •Заліковий модуль 4. Практика ринкової трансформації економіки Змістовий модуль 12. Семінарське заняття 12. Основні напрями ринкової трансформації економіки регіону
- •Змістовий модуль 12. Семінарське заняття 13. Основні напрями ринкової трансформації економіки регіону
- •Змістовий модуль 13. Семінарське заняття 14. Практика економічного обґрунтування реструктуризації підприємств
- •Змістовий модуль 14. Семінарське заняття 15. Практика розробки стратегії реструктуризації підприємств економіки регіону у сучасних умовах
- •Змістовий модуль 14. Семінарське заняття 16. Практика розробки стратегії реструктуризації підприємств економіки регіону у сучасних умовах
- •Змістовий модуль 15. Семінарське заняття 17. Практика розробки пропозицій щодо подолання кризових явищ у фінансовій та виробничій сферах (фінансово-виробнича реструктуризація) підприємств
- •Змістовий модуль 15. Семінарське заняття 18. Практика розробки пропозицій щодо подолання кризових явищ у фінансовій та виробничій сферах (фінансово-виробнича реструктуризація) підприємств
- •5. Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення дисципліни
- •Заліковий модуль 2. Інвестиційно-інноваційні трансформації економічного розвитку підприємств
- •6. Охарактеризуйте вплив інфляції при визначенні дійсної й майбутньої вартості грошей.
- •9. Охарактеризуйте взаємозв'язок номінальних і реальної процентної ставок.
- •Заліковий модуль 3. Реорганізація корпорацій
- •Заліковий модуль 4. Практика ринкової трансформації економіки
- •6. Методичні рекомендації до виконання ІндивідуальнОї роботи
- •Змістовий модуль 6. Інвестиційний менеджмент і ринкова економіка Розв’язання завдань зі змістового модулю
- •Змістовий модуль 7. Проектний аналіз ефективності капітальних інвестицій
- •Заліковий модуль 3. Реорганізація корпорацій Змістовий модуль 8. Фінансовий аналіз компанії (міжнародний стандарт)
- •Змістовий модуль 9. Фінансові аспекти злиття і поглинання компаній
- •Змістовий модуль 10. Корпоративні структури, їх тини та особливості створення
- •Змістовий модуль 11. Проектування регіонального індустріального кластера
- •Змістовий модуль 14. Практика розробки стратегії реструктуризації підприємств економіки регіону у сучасних умовах
- •Змістовий модуль 15. Практика розробки пропозицій щодо подолання кризових явищ у фінансовій та виробничій сферах (фінансово-виробнича реструктуризація) підприємств
- •7. Засоби діагностики знань студентів
- •7.1. Засоби контролю знань студентів з кожного залікового модулю
- •7.2. Критерії оцінювання знань студентів з кожного модуля
- •7.3 Тестові завдання для проведення модульного контролю
- •До залікового модуля 1.
- •1.1. Одним з внутрішніх факторів формування ргк є:
- •1.2. До процесів структурної трансформації відноситься:
- •1.3. До процесів організаційної трансформації відноситься:
- •До залікового модуля 2.
- •2.1. Глобалізація фінансових ринків полягає в:
- •2.2. Депозитарії –це
- •До залікового модуля 3.
- •3.1. Клірингово-розрахункові установи – це:
- •3.6. Первинні інвестори - це
- •3.7. Англосаксонська модель характеризується:
- •3.8. Прикладом континентальної моделі фінансового ринку є:
- •3.9. Модель регулювання ринків капіталів «контроль по напрямах діяльності» передбачає:
- •3.10. «Інституційна» модель регулювання ринків капіталів передбачає:
- •До залікового модуля 4.
- •4.1. Континентальна модель бухгалтерського обліку передбачає, що:
- •4.2. Японська модель кластеру:
- •4.7. Глобалізація фінансових ринків полягає в:
- •4.8. Консолідація це:
- •4.9. Скоринг – це:
- •4.10. Бізнес-кластер це:
- •Критерії оцінювання тестових завдань
- •7.4. Перелік питань до підсумкового контролю знань
- •8. Тематика науково-дослідної роботи студентів з дисципліни
- •9. Пакет візуального супроводження Змістовий модуль 2. Формування ринків капіталу в умовах перехідної економіки
- •Змістовний модуль 6. Інвестиційний менеджмент і перехідна економіка
- •Список рекомендованої методичної літератури, нормативних матеріалів
2.3. Регулювання ринків капіталу
У світовій практиці не існує єдиної теоретичної моделі або практичного підходу до регулювання фінансових ринків. У загальному вигляді можна виділить чотири основні моделі – „інституційний контроль”, „контроль по напрямах діяльності”, „функціональний контроль” і „єдиний регулятор”.
У найбільш традиційному інституційному контролі, по кожному з напрямів фінансовій діяльності існує свій регулятор. За цією регуляторною теорією, яка передбачає розподіл фінансового ринку на три елементи, наявні три керівні органи, які стежать за діяльністю банків, страхових компаній і учасників ринку цінних паперів.
„Інституційна” модель регулювання дозволяє найефективніше реалізувати контрольну функцію, оскільки об'єкт регулювання по всіх напрямах своєї діяльності звітує в один регулюючий орган.
Недоліками „інституційної” моделі є те, що вона:
створює основу для дублювання функцій державного регулювання різними органами;
не дозволяє реалізувати принцип єдності державного регулювання одного і того ж виду діяльності.
Ці недоліки знижують ефективність державного контролю, оскільки ні один з державних органів не може повною мірою відповідати за свою сферу регулювання, бо результат залежить не тільки від його діяльності, але й від ефективності діяльності інших органів.
Модель регулювання за напрямами діяльності заснована на тому, що всі посередники на фінансовому ринку є підзвітними більш ніж одному регулюючому органу. Наприклад, один уповноважений орган регулюватиме стійкість і платоспроможність всіх фінансових посередників, інший буде відповідати за прозорість фінансового ринку і взаємини фінансових посередників зі своїми клієнтам, третій - стежитиме за дотриманням правил чесної конкуренції на фінансовому ринку та ін.
Основною перевагою цієї регулятивної моделі, є те, що вона особливо ефективна на високоінтегрованих ринках, при регулюванні діяльності поліфункціональних операторів ринку. Вона не вимагає надмірного розмаїття об'єктів контролю. Найпривабливішою рисою цієї моделі є те, що вона забезпечує одноманітність в регулюванні для різних суб'єктів регулювання, які займаються одним видом діяльності.
У функціональній регулятивній моделі кожен вид фінансової послуги регулюється, незалежно від інституту, який її надає.
Перевагою цієї моделі є те, що вона пред'являє однакові вимоги до операторів фінансового ринку, що надають аналогічні послуги, не зважаючи на те, до якого виду фінансових інститутів належить суб'єкт регулювання. Істотним недоліком такої моделі є те, що зрештою банкрутом може стати конкретний фінансовий інститут, а не той вид діяльності, який він представляє. У разі серйозних проблем зі стійкістю важливою є гарантія спроможності конкретного оператора ринку, а не ефективність його діяльності. Хоча ефективна діяльність на фінансовому ринку є автоматичним свідоцтвом фінансової стійкості оператора.
Модель державного регулювання заснована на створенні одного регулюючого органу або мега-регулятора, відокремленого від центрального банку, і відповідального за всі напрямки діяльності всіх інститутів, що діють на фінансовому ринку країни, найчастіше характерна для ранніх стадій розвитку фінансової системи, в період, коли центральний банк є єдиним органом, що регулює всі напрямки фінансової діяльності всіх фінансових посередників.
Але оскільки в останні декілька десятиліть, світові фінансові ринки зіткнулися з такими явищами як глобалізація та інтеграція, Велика Британія реанімувала цю модель в дещо зміненому вигляді. Рішення про об'єднання регулюючих органів у FSA (від англ. Financial Services Authority – Рада з фінансових послуг) було викликане необхідністю створення ефективнішої регулятивної організації з одночасним зниженням витрат процесу регулювання.
Ефективність даної моделі залежить в першу чергу від її внутрішньої організації. Велике значення має чітке розмежування і визначеність у призначенні кожного підрозділу. Ця проблема може бути вирішена шляхом диференціації відділів і підрозділів по об'єктах або суб'єктах управління.
По шляху створення єдиного органу регулювання фінансового ринку за Великою Британією, пішли Японія, Корея, Ісландія, Швеція, Люксембург, Австралія, Данія, Франція. Проте, слід відзначити, що цей шлях далеко не безперечний. Так, США, що проводили реформу регулювання пізніше Великої Британії, не послідкували її прикладу, а зберегли декілька органів управління фінансовими ринками, тобто пішли по шляху розвитку принципу функціонального регулювання.
Створення єдиного органу регулювання фінансовими ринками є найбільш радикальним варіантом реформи системи регулювання і нагляду на фінансовому ринку. При ухваленні рішення про мега-регулятора слід враховувати ступінь своєчасності такого рішення. Основною причиною створення єдиного органу регулювання є рівень розвитку фінансового ринку, при якому послуги різних учасників зближуються за своїми характеристиками.
У табл. 2.2 представлена порівняльна характеристика систем фінансового нагляду.
Таблиця 2.2
Переваги систем фінансового нагляду
Єдиний орган регулювання |
Декілька органів регулювання |
|
|
Структура нагляду в країнах ЄС значно варіюється. Як видно з табл. 2.3 (п.9)., тільки в трьох з аналізованих країн (Данія, Швеція, Велика Британія) є централізоване регулювання, введенню якого передували серйозні кризи фінансового ринку. Проте системи нагляду з єдиним органом регулювання не є однозначно переважними.
Окрім наведеної вище класифікації наглядових та регулюючих органів, існує ряд інших класифікацій.
Наприклад, залежно від того, на кого покладено функції регулювання фінансового ринку (на державу або на професійних учасників), виділяють три основні підходи.
При першому підході регулювання фінансового ринку концентрується головним чином в державних органах, і лише невеликі повноваження у сфері нагляду, контролю, встановлення правил передаються саморегулюючим організаціям (СРО), тобто біржам, депозитаріям, різним асоціаціям професійних учасників ринку. Типовими прикладами такої системи регулювання є Франція, Фінляндія, Швейцарія, Швеція.
Сутність другого підходу полягає в тому, що максимально можливий обсяг повноважень передається СРО. Контроль значною мірою здійснюється не через виконання жорстких правил і інструкцій, а шляхом переговорів з учасниками ринку. При цьому держава зберігає за собою можливість у будь-який момент втрутитися в саморегулювання і проявити свої контрольні функції
Третій підхід представлено проміжною моделлю регулювання фінансового ринку, коли визначальну роль у ньому відіграють центральні банки, оскільки основними учасниками ринку є комерційні і інвестиційні банки. Така система типова для країн з банківським типом фінансового ринку (Німеччина, Бельгія і Данія).
Існують різні моделі саморегулювання. Загальними характеристиками СРО є їхня відокремленість від урядового регулятора і участь в операційній діяльності. Міжнародна практика включає багато моделей регулювання, зокрема моделі без СРО, з однією СРО, що виділяється за будь-якими ознаками, або множинними СРО (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Моделі саморегулювання фінансового ринку
Без СРО |
Єдина СРО |
Множинна СРО (за функціональними ознаками) |
Множинна СРО (за змішаними ознаками) |
Австралія, Австрія, Бельгія, Бразилія, Велика Британія, Угорщина, Венесуела, Німеччина, Гонконг, Данія, Індія, Іспанія, Італія, Китай, Люксембург, Нідерланди, Тайвань, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція |
Корея, Нова Зеландія, Польща |
Норвегія, Японія |
Канада, США |
23 країни |
3 країни |
2 країни |
2 країни |
Як свідчать дані табл. 2.4, серед найбільших фінансових ринків світу найбільш поширена модель без СРО (більше 75 % країн). Досить поширене створення єдиної СРО за функціональною ознакою, за продуктовою ознакою, по закріпленню за певним ринком або за інфраструктурою, що обслуговує певний ринок. В останньому випадку СРО виконує не тільки функції саморегулювання, але й функції організатора ринку.
Ступінь розвиненості і ефективність системи державного регулювання фінансового ринку залежить від особливостей і специфіки геополітичного і геоекономічного положення країни.
У розвинених країнах головний напрям вдосконалення системи державного регулювання фінансового ринку полягає в його адаптації до умов світового ринку, в першу чергу законодавчої бази і прийнятних стандартів, що стосуються фінансових інструментів, емісії цінних паперів та ін.
У країнах, що розвиваються, головним завданням для регулюючих органів є залучення масового інвестора, впровадження нових інструментів, вдосконалення технологічної структури ринку.
Рис. 2.2. Структура органів державного регулювання фінансового ринку в Україні
Остаточного вибору моделі регулювання та нагляду за фінансовим ринком поки що не зроблено. Сьогодні найкраще організовано нагляд і регулювання діяльності банківських установ, оскільки найбільший досвід роботи, авторитет і політичну підтримку серед усіх регуляторів має саме Національний банк України.
Діяльність інших двох регуляторів ще перебуває на етапі становлення. Основні проблеми організації регулювання та нагляду за функціонуванням небанківських фінансових установ полягають у частій зміні законодавства та інституційних меж нагляду, недостатньому рівні незалежності наглядових органів і прозорості їхньої діяльності, слабкій політичній та громадській підтримці, дефіциті кваліфікованих кадрів, недостатньому фінансовому та матеріально-технічному забезпеченні.
Однією з провідних тенденцій на світових ринках капіталу є об’єднання державних органів, що комплексно регулюють усі їх складові та здійснюють консолідований нагляд за фінансовими установами (мегарегулятор). Основними причинами вибору моделі, що передбачає функціонування одного регулятора, який має особливий статус, є:
можливість врегульовувати проблему конфлікту інтересів у сфері державного управління завдяки принципу колегіальності, який забезпечує необхідне представництво та баланс інтересів різних державних органів, керівники яких представлені у мегарегуляторі, під час формування стратегічних рішень;
складність об’єктів регулювання, що потребує концентрації та переосмислення спеціальної і різноманітної інформації, а також наявності досвіду і високої професійної підготовки фахівців, яких легше залучити у разі фінансової незалежності;
унікальна організаційно-правова форма мегарегулятора, яка дає змогу якнайкраще виконувати функцію захисту прав і законних інтересів інвесторів та споживачів фінансових послуг, а також істотно підвищити рівень довіри до мегарегулятора.
Ґрунтуючись на загальноєвропейських і світових тенденціях об'єднання наглядових органів за діяльністю у фінансовому секторі, вітчизняні фахівці схиляються до об'єднання наглядових органів в Україні.
До переваг такого об'єднання відносять:
можливість врегулювання конфлікту інтересів у сфері державного регулювання фінансового ринку;
створення умов для стабільного функціонування фінансового ринку;
більш ефективне забезпечення захисту прав усіх учасників фінансового ринку на єдиних методологічних і методичних засадах;
забезпечення надійного нагляду за фінансовими конгломератами з урахуванням оцінки ризику їхньої діяльності на консолідованій основі;
усунення дублювання певних функцій, скорочення операційних витрат і забезпечення прозорості власності та умов роботи фінансово-кредитних установ;
підвищення якості фінансового посередництва та посилення відповідальності регуляторів за прийняті рішення;
посилення впливу фінансового ринку на економічну систему та економічний розвиток країни.
Разом з тим слід зазначити, що більшість вітчизняних і зарубіжних фахівців вважають, що переваги, які зазвичай пов'язують із об'єднанням наглядових органів у європейських країнах, не будуть матеріалізовані в Україні при проведенні запропонованого об'єднання. Недоліками об'єднання у сфері регулювання можуть бути загроза виникнення монополії; труднощі в об'єднанні різних регуляторних цілей та використання єдиних інструментів, що ускладнює нагляд за різними типами фінансово-кредитних установ і може спричиняти конфлікт інтересів.
