12.1. Загальні економічні трансформації в економіці України

Початок ХХІ ст. в Україні характеризувалася низкою якісних перетворень, які відбулися в економіці України.

Сформована до 2004 р. експортно-сировинна модель економіки почала еволюціонувати в бік моделі, яка базується на підвищенні ролі внутрішнього попиту, активізації інвестиційної діяльності, орієнтації виробників на виготовлення товарів кінцевого споживання. Тоді як у 2000-2004 рр. роль ключової рушійної сили відігравав зовнішній попит - темпи зростання експорту перевищували темпи зростання ВВП майже в 1,6 разу, у 2005-2008 рр. активізувалася роль внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, профінансованого банківськими кредитами та видатками з бюджету - витрати населення зросли в 3,2 разу, видатки бюджету - в 3 рази, інвестиції - в 1,8 разу.

Зростання української економіки визначалося насамперед можливостями адаптації до зміни зовнішніх та внутрішніх інституційних та економічних умов, а не формуванням стійких внутрішніх засад стійкого розвитку.

Нерівномірність та нестійкість економічного зростання в Україні свідчать про збереження структурних та інституційних перешкод для стійкого позитивного розвитку національної економіки. Ці перешкоди не дозволили утримати «резерв міцності», сформований у 2006 р. – першій половині 2008 р., тим самим посиливши деструктивний вплив на економічну динаміку кризових явищ зовнішнього походження.

Підґрунтям економічної дестабілізації в Україні стали довгострокові системні суперечності, а саме:

надмірна частка споживання та недостатні обсяги нагромадження в умовах нерозвиненості внутрішнього ринку, що призвело до необхідності покриття надлишку внутрішнього попиту за рахунок випереджаючого зростання імпорту, а відтак – стабільного погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та ризиків валютної дестабілізації;

суттєве посилення податкового тиску на економіку. За чотири роки темпи приросту чистих податків на прибутки склали 64,2 % порівняно з 2004 р. Зазначений показник утричі перевищує зростання ВВП за аналогічний період, що є наслідком безкомпромісної боротьби уряду з пільговими режимами оподаткування та стійким прагненням до збільшення розмірів податкових платежів;

інституційна нерозвиненість фінансової системи та вузькість механізмів рефінансування банківської системи, що зумовили надмірну вартість фінансових ресурсів усередині країни та, за стрімкого зростання попиту на кредитні ресурси, обумовили активний вихід комерційних банків на зовнішні ринки запозичень. Важелі НБУ, спрямовані на регулювання грошової пропозиції, виявилися недієздатними в умовах відкритості фінансових ринків, а антиінфляційні заходи монетарного характеру посилили потребу у зовнішніх запозиченнях. При цьому використання споживчих кредитів зосередилося насамперед на придбанні товарів імпортного асортименту та в іпотечному сегменті ринку;

несприятливі умови для довгострокового інвестування, що зумовило переважаючу інвестиційну привабливість секторів з високою ліквідністю та якнайшвидшим обігом коштів: протягом 2005–2008 рр. інвестиції в промисловість зросли в 1,4 разу, в той час як в операції з нерухомістю – в 1,8 разу, фінансову діяльність – 2,1 разу, роздрібну торгівлю – майже утричі. Випереджаючі темпи інвестування в сектори, які здійснюють перерозподіл сукупного продукту, над інвестиціями у виробництво останнього посилювали ризики нестабільності фінансової системи та інфляційний потенціал, який формується внаслідок перевищення сукупного попиту над пропозицією;

концентрація експортної спеціалізації України на невеликій кількості товарних груп, насамперед – низькотехнологічного та сировинного характеру, в умовах експортоорієнтованої моделі розвитку економіки, за значної частки товарів з високим рівнем доданої вартості в імпорті. За умов зростання відкритості економіки це сформувало високу залежність економічної динаміки та фінансового становища від кон’юнктури зовнішніх ринків та зумовило хронічне нарощування дефіциту зовнішньої торгівлі;

збереження високого рівня ресурсо– та енергоємності виробництва. Частка проміжного споживання в структурі випуску в 2008 р. була співставною з рівнем 2002–2003 рр. (60,3 %).