Взаємозв'язок стадій життєвого циклу кризи, функцій, методів, типів кризового менеджменту і видів реструктуризації

Стадія життєвого циклу кризи	Зародкова стадія, ліквідація кризи	Перші сигнали	Загострення кризи, хронічна криза
Тип кризового менеджменту	планове керування	активне керування	реактивне керування
Домінуюча (першочергова) функція	превентивна	боротьба із кризою на перших стадіях прояву	вихід із кризи
Характерний метод	скоринг	сканування	санація
Вид реструктуризації	стратегічна	оперативна	оперативна

15.2. Антикризове управління регіональним розвитком (на прикладі вугільної промисловості Донбасу)

Реструктуризація вугільної промисловості в Україні не є унікальним явищем. Аналогічні процеси відбуваються в країнах-виробниках вугілля з кінця 1950-х років. Тому у світовій практиці накопичений та апробований значний досвід реструктуризації за різних економічних, політичних і соціальних ситуацій.

Реструктуризація була започаткована в 1996 р. згідно з Указом Президента України «Про структурну перебудову вугільної промисловості». Європейські країни-аналоги з точки зору реструктуризації вугільної галузі: Бельгія, Великобританія, Іспанія, Німеччина, Франція, Польща.

Основні цілі реструктуризації:

1. Забезпечення економіки країни вітчизняним вугіллям.

2. Досягнення економічної рентабельності й екологічної безпечності роботи вугільних підприємств.

3. Соціально-економічна стабільність у вугільних регіонах.

Успіх реструктуризації за розробками Міжнародного енергетичного агентства з досліджень у вугільній галузі залежить від кількох умов (рис. 15.5).

створення довготривалої стратегічної програми реструктуризації, розробка та прийняття якої, передбачає участь усіх зацікавлених сторін – керівництва держави, профспілок, місцевих громад, роботодавців

програма реструктуризації відповідає мобілізованим (наявним і залученим) ресурсам для реалізації заходів реструктуризації

жорсткого контролю з боку держави за використанням ресурсів на реструктуризацію

реструктуризація обов’язково передбачає заходи відновлення економічної активності шахтарських регіонів, забезпечення зайнятості населення

Рис.15.5. Принципи реструктуризації вугільної галузі

У 2001 р. був прийнятий системний документ – Програма «Українське вугілля», розрахований на період 2001-2010 рр. Він передбачав курс на роздержавлення вугільної галузі, зокрема пришвидшення процесу корпоратизації шахт, визначення інвестиційно привабливих об’єктів та проведення їх приватизації.

У липні 2005 р. Кабінетом міністрів України була схвалена Концепція розвитку вугільної промисловості. Згідно з Концепцією основні напрями реформування галузі включають:

приватизацію на конкурсних засадах привабливих для інвестування шахт (розрізів), здатних забезпечити самофінансування подальшого розвитку;

приватизацію мало привабливих для інвестування шахт (розрізів) як цілісних майнових комплексів на пільговій основі з проведенням конкурсів програм їхнього розвитку.

Найважливішою передумовою формування у вугільній промисловості ринкового конкурентного середовища є створення відкритого, прозорого внутрішнього ринку вугілля.

Реалізація Концепції розділена на три етапи:

На першому етапі (2006-2010 роки) буде приділено увагу комплексному розв'язанню проблеми розвитку шахтного фонду шляхом його відтворення на сучасній технічній і технологічній основі та подальшого роздержавлення. До 2010 року обсяг видобутку вугілля передбачається збільшити до 90,9 млн. тонн на рік, а виробничих потужностей – до 105,8 млн. тонн на рік.

На другому етапі (2011-2015 роки) передбачається збільшити обсяг вуглевидобутку до 96,5 млн. тонн, а виробничих потужностей – до 112,2 млн. тонн на рік. Для цього необхідно ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 8,8 млн. тонн за рахунок завершення будівництва трьох нових шахт, які були закладені до 2001 року, та продовження реконструкції діючих вугледобувних підприємств. З метою підтримання позитивної динаміки розвитку виробничих потужностей необхідно з 2011 року здійснити закладення чотирьох нових шахт.

На третьому етапі (2016-2030 роки) із урахуванням позитивної динаміки попереднього десятиріччя як в економіці держави в цілому, так і у вугільній промисловості зокрема обсяг видобутку вугілля повинен бути збільшений у 2030 році до 112 млн. тонн на рік. Обсяг виробничих потужностей на кінець періоду, що розглядається, повинен зрости до 124,4 млн. тонн на рік при коефіцієнті їх використання 90 відсотків.

У 2008 р. прийнято «Концепцію реформування вугільної галузі».

Мета Концепції – забезпечення прискореного розвитку вугільної промисловості та досягнення показників роботи, передбачених Енергетичною стратегією України на період до 2030 року, шляхом ринкового реформування підприємств і системного усунення кризових чинників.

Концепція опрацьовує механізм реструктуризації вугільної галузі, в основі якого є приватизація всіх вугледобувних підприємств шляхом укомплектування їх у 22 лоти. Разом із тим, Концепція передбачає широкий спектр заходів законодавчого, технічного й фінансового забезпечення процесів реструктуризації.

Фінансове забезпечення реформування і джерела фінансування. Для реалізації положень, передбачених Концепцією, необхідно забезпечити протягом 2008-2011 рр. залучення в галузь за рахунок усіх джерел інвестування орієнтовно 650-700 млн. гривень на кожен 1 млн. тонн приросту виробничих потужностей з видобутку вугілля. У подальшому для видобутку вугілля в обсязі 100-110 млн. тонн на рік обсяги капітальних інвестицій повинні щороку становити 300-350 млн. гривень на 1 млн. тонн відтворюваних потужностей.

Реструктуризація вугіль­ного сектора є капіталоємним процесом. Вона передбачає здійснення комплексу заходів, до якого, крім фізичного закриття шахт, належать:

заходи з відновлення економічної активності регіону,

реабілітація довкілля,

будівництво житла,

створення нових робочих місць тощо.

Це потребує значних коштів, головним джерелами яких є Державний бюджет і зовнішні інвестиції, залучення яких є усталеною світовою практикою.

Заходи з реструктуризації вугільної галузі України фінансувалися переважно з Державного бюджету. Але, бюджетне фінансування заходів реструктуризації є недостатнім. Згідно з розрахунками, на закриття шахт і розрізів протягом 1995-2002 рр. необхідно було виділити майже 9 млрд. грн., а фактично виділено лише 3,2 млрд. грн.

Нестача коштів не дозволяє повною мірою забезпечувати соціальний захист працівників з метою пом'якшення негативних наслідків ліквідації підприємств. Проектами ліквідації передбачалося спрямувати на ці цілі близько 4 млрд. грн., фактично спрямовано - трохи більше 1 млрд. грн.

Недофінансування заходів реструктуризації, нецільове та неефективне використання виділених бюджетних коштів зумовлює зволікання структурних реформ вугіль­ної галузі, значно знижує рівень усунення негативних соціальних наслідків закриття.

У частині залучення зовнішніх інвестицій до процесів реструктуризації вугільної галузі Україна співпрацювала із Світовим банком, який з початку 1990-х років здійснює підтримку аналогічних процесів у ряді країн з перехідною економікою, зокрема, Польщі, Росії, Румунії. У межах цієї допомоги надавалися значні позики, що поряд з іншими формами співпраці справили вагомий позитивний вплив на реструктуризацію вугільних секторів названих країн.

Україна отримала можливість кредитування Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) важливих для національної економіки проектів у 1992 р., коли вона стала 167-м членом Світового банку. Проекти у вугільному секторі почали викону­ватися в 1996 р. та зайняли за обсягами фінансу­вання п'яте місце серед секторів співробітництва (табл. 15.3).

Таблиця 15.3