32. Поняття трудового правовідношення, та його види.

Трудові правовідносини – це добровільні вольові відносини працівника з роботодавцем у сфері застосування і реалізації праці, що виражаються у взаємних суб’єктивних правах та обов’язках, визначених законодавством чи договором.

Специфічною особливістю трудових правовідносин є особистий характер прав та обов’язків працівників, що включаються в їх зміст. Відповідно до ст. 30 КЗпП України працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Ще однією специфічною ознакою трудових правовідносин є їх оплатність. Оплатним визнається договір, за яким майнову претензію однієї сторони обумовлює зустрічна майнова претензія від другої сторони. Виконання роботи працівником викликає зворотні дії роботодавця щодо виплати працівнику відповідної винагороди згідно із встановленими нормами. За трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату. Основною метою вступу працівника в трудові правовідносини є отримання засобів для свого існування та існування членів своєї сім’ї винагороди за працю у формі заробітної плати.

Характерною особливістю трудових правовідносин є триваючий характер їх існування. Вони, як правило, не припиняються після завершення працівником якої-небудь дії чи трудового завдання, оскільки працівник вступає у відносини з роботодавцем з метою виконання певного роду робіт (трудової функції). Працівники зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженою ним органу щодо робіт, які входять до його трудової функції.

Трудові правовідносини не припиняються після закінчення робочого дня чи коли працівник користується тим чи іншим видом часу відпочинку (обідньою перервою, відпусткою тощо). Виконувана працівником робота носить не разовий, а систематичний характер.

Втіленням триваючого характеру трудових правовідносин є те, що основним видом трудових договорів є безстрокові договори, що укладаються на невизначений строк. Строковий трудовий договір укладається тільки у тих випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

33. Підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.

За загальним правилом, підставою виникнення трудових правовідносин є одиничний юридичний факт у формі трудового договору.

У деяких випадках правові норми пов’язують виникнення трудових правовідносин не з одним юридичним фактом, яким є трудовий договір, а з декількома. У сукупності ці юридичні факти утворюють фактичний склад. їх існування пояснюється складністю самих трудових відносин, різними умовами, в яких вони виникають, специфікою праці окремих категорій працівників, особливою складністю виконуваної ними роботи, підвищеною відповідальністю за її виконання тощо. Фактичний склад – це сукупність двох або більше юридичних фактів, наявність яких необхідна для настання певних юридичних наслідків.

Фактичний склад має місце при призначенні на посаду державних службовців. (наприклад на конкурсній основі, виборні посади).

Фактичний склад має місце також у разі направлення працівника на роботу в рахунок квоти і укладення на підставі такого направлення трудового договору. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у тому числі: а) жінкам, які мають дітей віком до шести років; б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів; в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; тощо.

Трудові правовідносини виникають на підставі фактичного складу в разі укладення трудового договору за рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП України в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються спори про відмову у прийнятті на роботу, зокрема, (а) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи чи організації; (б) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу чи організацію; (в) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, одиноких матерів – за наявності дитини віком до чотирнадцяти років; (г) виборних працівників після закінчення строку повноважень; (д) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; (е) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган згідно з чинним законодавством зобов’язаний укласти трудовий договір.

Трудові правовідносини виникають на підставі фактичного складу в разі укладення трудового договору за рішенням суду. Відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП України в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються спори про відмову у прийнятті на роботу, зокрема, (а) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи чи організації; (б) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу чи організацію; (в) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, одиноких матерів – за наявності дитини віком до чотирнадцяти років; (г) виборних працівників після закінчення строку повноважень; (д) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; (е) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган згідно з чинним законодавством зобов’язаний укласти трудовий договір.