48. Поняття трудового договору, та його відмінність від цивільно-правових договорів.

Будь-який договір — це двох чи багатостороння уго¬да, сутність якої визначається природою тих відносин, що становлять предмет регулювання тієї чи іншої галузі права. Стосовно трудового договору— це угода між праці¬вником і власником підприємства (установи чи організації) або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпоряд¬кові, а власник підприємства (установи, організації) або упов¬новажений ним орган чи фізична особа зобов'язується вип¬лачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умо¬ви праці, необхідні для виконання роботи, передбачені зако¬нодавством про працю, колективним договором чи угодою сторін. Таке визначення трудового договору закріплене в діючому на сьогодні КЗпП України.

Укладення трудового договору відноситься до числа пра¬вомірних дій, після вчинення яких виникають трудові пра¬вовідносини.

Відповідно до п.2 ст.21 КЗпП працівник має право ук¬ладати трудовий договір одночасно на декількох підприєм¬ствах (в установах, організаціях), якщо інше не передба¬чене законодавством, колективним договором чи угодою сторін

Обмеження щодо кількості укладення трудових договорів стосуються керівників державних підприємств, установ, організацій, їх заступників, кері¬вників структурних підрозділів і їх заступників (за винят¬ком медичної, педагогічної, наукової та творчої діяль¬ності).

Основними принципами укладення трудового договору є добровільність волевиявлення та особисте зобов'язання сторін, які виражають бажання працівника влаштувати¬ся на роботу, його готовність виконувати покладені на нього обов'язки і згоду власника або уповноваженого ним органу доручити працівникові виконання деяких трудо¬вих функцій за певну винагороду, створивши для цього необхідні умови.

Трудовий договір про виконання робіт за певною по¬садою чи спеціальністю слід відрізняти від цивільно-пра-вових договорів з виконання певних трудових завдань (до¬говір підряду, доручення, авторський договір тощо).Трудовий договір:

• працівником може бути тільки громадянин;

• предметом договору є трудова діяльність працівни¬ка;

• працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку та колективному договору;

• зарахування працівника на роботу оформляється наказом;

• роботодавець організовує виробничий процес; оплата праці здійснюється відповідно до обліку часу і систем, прийнятих в колективному договорі;

• правові відносини регулюються нормами трудового права;

Цивільно-правові договори (угоди):

• суб'єктами правовідносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи;

• предмет договору — результат виконання робіт;

• правила внутрішнього трудового розпорядку не поширюються на виконавця робіт за договором;

• відносини між сторонами наказами не регулюються;

• учасник угоди сам регулює процес виконання роботи;

• оплата праці здійснюється на підставі акта виконаних робіт;

• правові відносини регулюються нормами цивільного права.

ВІДМІННІСТЬ МІЖ ТРУДОВИМ І ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИМ ДОГОВОРАМИ

Головна відмінність між трудовим і цивільно-правовим договорами полягає в предметі договору. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Причому по закінченні виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється; працівник зобов'язаний виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його трудової функції за професією, спеціальністю, посадою і кваліфікацією, обумовленою в трудовому договорі. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правових відносин є результат цієї праці.

Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Таким чином, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

За трудовим договором працівник знаходиться із роботодавцем у тривалих відносинах і зобов'язаний виконувати будь-як роботу в межах своєї професії, спеціальності, кваліфікації і посади.

За цивільно-правовими договорами підрядник зобов`язується виконати на свій страх і ризик визначену роботу за завданням замовника з його або власних матеріалів. За трудовим договором роботу працівників має організовувати роботодавець, створюючи працівникові необхідні умови для виконання роботи, забезпечуючи його сировиною, матеріалами та необхідними інструментами. Під час виконання робіт за трудовим договором – роботодавець зобов'язаний забезпечити працівникові умови праці, передбачені чинним законодавством про працю, колективним і трудовим договорами. Працівник має право на охорону праці.

Під час укладання цивільно-правових договорів процес праці виконавця не регламентується. Підрядник сам організовує свою роботу, визначає час початку і закінчення щоденної роботи, розподіляє час роботи і її тривалість на свій розсуд.

Таким чином, трудовий договір відрізняється від цивільно-правових договорів тим, що працівник виконує роботу визначеного роду відповідно до його професії, спеціальності, посади і кваліфікації, здійснює визначену трудову функцію в діяльності підприємства, організації, або установи та дотримується режиму робочого часу, виконує визначену роботу і дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку. Роботодавець зобов'язаний забезпечити працівника роботою відповідно до його трудової функції, а також забезпечити умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, і вчасно виплачувати працівнику заробітну плату.