3.6.2. Модель витрат сосомо Боєма

Модель COCOMO. Для більшості моделей оцінка залежить від розміру системи (частіше за все дається в рядках коду). Ця модель увібрала в собі три техніки оцінки проектів.

Боєм розвив цю модель ще в 70-х роках, використовуючи показники ціни, а також інші оцінки – персонал, властивості проекту, продукту та середовища. Модель включає оцінку трьох стадій ведення проектів. На першій стадії звичайно будуються прототипи розв'язку задач підвищеного ризику (інтерфейс користувача, програмне забезпечення, система взаємодії, виконавські властивості тощо). Оскільки на цій стадії розміри проекту передбачити важко, оцінки даються в термінах, так званих, об'єктних точок як, наприклад, число баз даних, число таблиць у базі даних клієнта, відсотки представлень екранів і повторне використання звітних форм, запозичених з попередніх проектів.На другій стадії робиться оцінка витрат на проектування і реалізацію функціональних точок проектів, відображених у вимогах до проекту. Третя стадія оцінки належить до завершення проектування, коли розмір системи може бути визначено термінами рядків програми і іншими чинниками.

Базовою моделлю виступає таке рівняння: ,

де первинна оцінка bS^c коригується вектором факторів, що впливають на вартість m(X) [6].

Далі ця модель розвивається в бік детального аналізу об'єктів, щоб врахувати скільки давніших об'єктів використовується для побудови нових і встановити число нових об'єктних точок, використовуваних для обчислення коефіцієнта продуктивності.

Параметр c у рівнянні змінюється від 0 до 1 для першої стадії і від 1.01 до 1.26 для останніх.

Для проведення оцінок проектів використовуються нейронні мережі як інструмент представлення видів діяльності для конструювання програмного продуктів, комерційна модель Кемерера на основі регресивного дерева та інші [4].

Модель COCOMO II враховує тільки ті витрати, які пов'язані з розробкою ПС в сімействі або окремої ПС (і не враховує витрати, пов'язані з поставкою й монтажем технічних засобів й інших загальносистемних робіт).

Модель орієнтована на надходження інформації для оцінювання протягом усього періоду розробки ПС і є трьохрівневою:

1. Попередня модель (Application Composition Model). Забезпечує попередню оцінку трудовитрат на ПС на ранніх стадіях розробки. Модель призначена для оцінки трудомісткості прототипування, а також розробки ПС із використанням інтегрованих CASE-середовищ (ICASE).

2. Передпроектна модель (Early Design Model). Забезпечує попередню оцінку трудовитрат на розробку як ПС у цілому, так й окремих програмних компонентів на перед проектних стадіях ЖЦ. Може застосовуватися для техніко-економічного обґрунтування витрат на створення ПС, а також для розподілу витрат по стадіях розробки.

3. Детальна модель (Post Architecture Model). Уточнює оцінку, виконану по Передпроектній моделі. Забезпечує порівневу оцінку трудовитрат на розробку ПС – від програмних компонентів до програмних модулів. Може застосовуватися на стадіях проектування й розробки ПС, а також при супроводі.

Використання рівняння номінальних витрат за моделлю COCOMO II

Розглянуті далі Передпроектна й Детальна моделі COCOMO II використовують однакові рівняння оцінки номінальних трудовитрат і відрізняються параметрами (атрибутами вартості) та рівнем деталізації оцінюваних елементів ПС.

Номінальні трудовитрати на розробку ПС (середні) розраховуються при середньому продуктивному робочому часі, рівному 152 години на місяць, за формулою

T_ном = A.V^B

де А = 2.45 константа, отримана за результатами статистичного аналізу фактичних даних більше 80 реальних проектів,

V – передбачуваний розмір ПС або програмного компонента ПС у тисячах рядків початкового коду KSLOC.

В – показник ступеня при розмірі V, що враховує зміну ефективності процесу розробки (продуктивності праці) при збільшенні розміру ПC. Визначається за формулою:

де Ф_j – значення відповідних коефіцієнтів атрибутів масштабу.

Для оцінок Т_ном в інших одиницях виміру необхідно:

– для розрахунку в людино-роках – розділити Т_ном на 12;

– для розрахунку в людино-днях – помножити на 19.

Номінальна (середня) тривалість розробки розраховується за формулою:

:

Метод побудови моделі, в якій відображаються зв'язки між витратами в проекті і чинниками, що на них впливають. Модель, звичайно, є рівнянням, в якому витрати – залежна змінна, а чинники, що впливають – незалежні змінні. Наприклад, вартість проекту

,

тут S-оцінка розміру системи, a,b,c – емпіричні константи, X – вектор чинників вартості довжиною n, m-регулюючий множник, оснований на цих чинниках.

Оцінка вартісті проекту. Однією з найважливіших робіт є оцінка кошторису проекту. Загальна ціна проекту складається з вартості його окремих частин: умови роботи, штат співробітників, використані засоби та інструменти. Центральною оцінкою в проекті є оцінка зусиль з ведення проектів, що відображається в трудоднях штату працівників.

Спеціалісти, котрі мають досвід в оцінці проектів, можуть оцінити його вартість до початку робіт з похибкою, меншою за 10%, для проведення точніших оцінок програмним інженерам потрібно уточнити характеристики продуктивності для даного штату працівників, вимоги до проектів та інші чинники.

Правильність оцінки залежить від компетентності, досвіду, об'єктивності та сприйняття експерта. Метод побудови оцінки може бути або “зверху вниз” або “знизу нагору” від модулів до системи в цілому, при побудові нової системи вартість попередньої системи екстраполюється на нову з деяким коригуванням.

Коли такої можливості немає, те експертам пропонується зробити три оцінки: песимістичну (x), оптимістичну (y), і більш-менш реальну (z). Тоді нормалізація цих індивідуальних оцінок така