- •Перелік термінів та позначень
- •Передмова
- •Частина 1. Початок програмування в срср. Витоки розвитку
- •1.1. Поява і розвиток технології програмування (1952–2012)
- •1.2. Формування технологічних напрямів (1965–1975)
- •1.3. Становленья технології програмування (1975–1982)
- •1.4. Розвиток інтерфейсу в технології програмування (1976–1992)
- •1.5. Розвиток об’єктної технології програмування (1992–2002)
- •1.6. Індустріальні основи технології програмування (2002–2012)
- •1.7. Навчання тп у кну Тараса Шевченко (1965–2012) та філії мфті (2000–2012)
- •Контрольні питання і завдання до частини 1
- •Список літератури до частини 1
- •Частина 2. Парадигми технології програмування
- •2.1. Модульне програмування та збиральний підхід
- •2.1.1. Інтерфейс в програмуванні
- •2.1.2. Зборка модулів по а.П.Єршову
- •2.1.3. Метод зборки готових програмних елементів
- •2.1.4. Формальне подання методу збирання різномовних модулів
- •2.2. Парадигма об’єктно-орієнтованого програмування
- •2.2.1. Базові концепції ооп
- •2.2.2. Чотирьох рівневе проектування ом
- •2.2.3. Концепції об’єктного аналізу
- •2.2.4. Функції, алгебра та операції об’єктного аналізу
- •2.2.5. Моделювання моделі ПрО
- •2.2.6. Опис параметрів інтерфейсу ом
- •2.3. Парадигма uml-метода моделювання
- •2.3.1 Основні діаграми методу
- •2.3.2. Моделювання поведінки системи
- •2.3.3. Побудова пс засобами uml
- •2.4. Парадигма компонентного програмування
- •2.4.1. Теоретичні аспекти компонентного програмування
- •2.4.2. Моделі компонентного програмування
- •2.4.3. Графове подання компонентної моделі ПрО
- •2.4.4. Об’єднання компонентів. Модель середовища
- •2.4.5. Компонентна алгебра
- •2.4.6. Іінструментальні засоби кп
- •2.4.7. Технологія компонентної розробки пс
- •2.4.8. Типізація і класифікація програмних компонентів
- •2.4.9. Жц проектування пс із типових компонентів та кпв
- •Розробка вимог до пс – це формування та опис функціональних, технологічних, організаційних та ін. Властивостей програмної системи, які необхідні чи бажані з точки зору кінцевого користувача.
- •Розгортання рпс. У випадку, коли рпс створюється для конкретного замовника, який є і користувачем, то деякі завдання розгортання виконуються на попередніх етапах. До них, зокрема, відносяться:
- •Супровід рпс компонентній пс характеризується наступними особливостями.
- •2.5. Парадигма аспектно-орієнтованого програмування
- •2.5.1.Основні елементи парадигми аоп
- •2.5.2. Засоби аоп
- •2.5.3. Підтримка аоп впродовж життєвого циклу пс
- •2.5.5. Методичні аспекти аоп
- •2.6. Парадигма генерувального програмування
- •2.6.1 Предметно-орієнтована мова – dsl
- •2.6.2. Простір проблем і рішень ПрО
- •2.6.3. Інженерія ПрО і кпв
- •2.7. Сервісно-орієнтоване програмування
- •2.7.1 Базові понятті сервісу Інтернет
- •2.7.2. Сервіси wcf мs.Net з контрактами
- •2.8. Парадигми теоретичного програмування
- •2.8.1 Алгебраїчне та інсерційне програмування
- •2.8.2. Реалізація агентних програм
- •2.8.3. Експлікативне, номінативне програмування
- •2.8.4. Алгоритмічні алгебри
- •Контрольні питання і завдання до частини 2
- •Список літератури до частини 2
- •Частина 3. Моделі і засоби проектування предметних областей
- •3.1. Моделі проектування ПрО предметних областей
- •3.1.1. Концептуальні моделі пс, спс за компонентами
- •3.1.2. Моделі взаємозв’язку об’єктів
- •3.1.3. Модель інтеграції (зборка) компонентів
- •3.1.4. Тестування прикладних і інтерфейсних об'єктів
- •3.1.5. Моделі взаємодії і варіабельності пс для організації обчислень
- •3.1.6. Підхід до виконання пс в сучасних розподілених середовищах
- •3.2. Онтологічний підхід до подання знань про проблемні області
- •3.2.1. Онтологічне моделювання проблемної області
- •3.2.2. Мовний опис онтології домену чи спс
- •3.2.3. Підхід до реалізація онтології ПрО
- •3.3. Типи даних та засоби їх генерації для використання в збиральному прогрмуванні
- •3.3.1. Проблема забезпечення сумісності типів даних при зборки кпв
- •3.3.2. Аксіоматика простих типів даних
- •3.3.3. Аксіоматика структурних і складних типів даних. Структурні типи даних.
- •3.3.4. Семантичні аспекти взаємодії різнорідних програм
- •3.3.5. Характеристика типів даних для зборки програм
- •3.3.6. Фундаментальні і загальні типи даних
- •3.3.6. Баові поняття стандарту з типів даних
- •3.3.7. Перебудова загальних типів даних до фундаментальних для мп
- •3.4. Підходи і методи доказу програм
- •3.4.1. Мови специфікації програм –vdm, raise, Concept
- •3.4.2. Концепторна мова специфікації
- •3.4.3. Методи доведення правильності програм
- •3.4.4. Модель доказу програми за твердженнями
- •З.5. Проектування пс засобами жц з реалізації доменів
- •3.4.1. За загальна характеристика стандарту жц iso/iec 12207:2002
- •3.4.2. Формування конкретних моделей життєвого циклу
- •3.4.3. Підходи до моделювання ПрО мовними засобами dsl
- •3.6. Модель якості пс
- •3.6.1. Структура моделі якості
- •3.6.2. Модель витрат сосомо Боєма
- •3.6.3. Інтегрована модель витрат на спс
- •Контрольні питання і завдання до частини 3
- •Список літератури до частини 3
- •4.1.1. Моделі взаємодії компонентів у пс
- •Частина 4. Методи індустрії виробицтва програм і систем
- •4.1. Загальні основи методології виробництва пс і спс
- •4.1.2 Методологічні аспекти виробництва спс з готових ресурсів
- •4.2. Мова опису моделей взаємодії на основі xml
- •4.2.1 Подання та обмін даними в компонентних моделях
- •4.2.3 Модель конфігурації компонентів на основі xml
- •4.3. Графове подання пс і спс
- •4.3.1 Графове визначення моделі взаємодії об'єктів
- •4.3.2 Типи зв’язків об’єктів у графової моделі ПрО
- •4.4. Розробка методів побудови проблемно-орієнтованих технологій
- •4.4.1. Аналіз динаміки розвитку фабрик програм
- •4.3.2. Базисні ресурси фабрики програм
- •4.5. Загальні лінії виробництва програм з кпв
- •4.4.1. М етодологія побудови тл
- •4.4.2. Нові дисципліни індустрії наукового совтвера
- •4.4.3. Новітні засоби Grid і Cloud для обчислення задач e–sciences
- •4.4.4. Сучасні системи побудови рпс з сервісних ресурсів
- •4.4.5. Методологія розроблення тл
- •4.4.6. Принципи проектування іс
- •4.5. Методи при оцінюванні економічних характеристик проектів
- •4.5.2. Формальний апарат експертно-аналітичного оцінювання об’єктів і процесів у спс
- •4.5.3. Методи оцінки розміру
- •4.6. Створення Windows застосувань
- •4.6.1. Створення нової програми.
- •4.6.2. Властивості і дизайн програм
- •4.6.3. Компіляція програм
- •2.5. Запуск застосунка
- •4.6.4. Розширення функціональності програм
- •4.7. Інженерії тестування програмних систем
- •4.7.1. Основні поняття інженерії тестування
- •4.7.2 Становлення інженерії тестування
- •4.7.3. Методи тестування. Метрики і критерії
- •4.7.4. Інструменти тестування та оцінювання
- •4.7.5. Тестування веб-застосувань
- •Контрольні питання і завдання до частини 4
- •Список літератури до частини 4
- •5.2. Фабрика програм в кну
- •5.2.3. Створення фабрики студентів
- •5.2.4. Лінії продуктів фабрики на головної сторінки
- •5.2.5. Принципи роботи з репозиторієм програм і артефактів
- •5.2.6. Навчання дисципліні “Програмна інженерія” на фабрики
- •5.3. Репозиторій кпв
- •5.3.1. Загальний опис репозиторію
- •5.3.2. Технологія обслуговування репозиторію кпв
- •5.4. Розробка кпв
- •5.4.1. Опис моделей кпв, інтерфейсу і операцій розробки кпв
- •5.4.2. Реалізація побудови компонентної системи
- •5.4.3. Процеси технології оброблення кпв
- •5.4.4. Зборка різномовних програм у середовищі Visual Studio
- •5.5. Конфігурація кпв
- •5.5.1. Конфігурування кпв з урахуванням варіабельності
- •5.5.2. Опис прикладу використання конфігуратору програм
- •5.6. Генерація систем мовою dsl
- •5.6.1. Лінія опису та генерації доменів dsl
- •5.6.2. Опис життєвого циклу пз та його реалізації на мові dsl
- •2.7. Онтологія – обчислювальна геометрія
- •5.7.1. Онтологія домену – Обчислювальна геометрія
- •5.7.3. Опис моделі онтології ПрО «Обчислювальна геометрія»
- •5.7.4. Опис програми домену «Обчислювальна геометрія» мовою owl
- •5.8. Оцінка якості пс
- •5.8.2. Оцінка витрат на продукт
- •5.8.3. Опис модуля прогнозування трудовитрат на розробку пс
- •5.8.4. Приклад оцінювання затрат на розробку пс ас
- •5.9.1. Опис веб-технології Java ee
- •5.9.3. Приклад взаємодії Java і ms.Net через веб-сервіси
- •5.9.4. Інструкція по використанню графічного інтерфейсу прикладу
- •5.10. Генерація тд
- •5.10.1. Відображення типів даних у середовищі ітк
- •5.10.2. Система генерації загальних типів даних до фундаментальних
- •5.11. Інструментальні засоби сайта ітк
- •5. 12. Розділ сайта «Технологія навчання»
- •Контрольні питання і завдання до частини 5
- •Список літератури до частини 5
- •Післямова
- •Додаток 1. Парадигма структурного програмування
- •Додаток 2. Приклад створення служб wcf у ms Visual Studio 2010
- •Додаток 3. Онтологічний підхід з подання тестування кпв та пс
- •Додаток 4. Оцінка застосування метода сосомо на конкретних даних
- •Додаток 5. Програма курсу «Технологія програмування іс»
3.6.2. Модель витрат сосомо Боєма
Модель COCOMO. Для більшості моделей оцінка залежить від розміру системи (частіше за все дається в рядках коду). Ця модель увібрала в собі три техніки оцінки проектів.
Боєм розвив цю модель ще в 70-х роках, використовуючи показники ціни, а також інші оцінки – персонал, властивості проекту, продукту та середовища. Модель включає оцінку трьох стадій ведення проектів. На першій стадії звичайно будуються прототипи розв'язку задач підвищеного ризику (інтерфейс користувача, програмне забезпечення, система взаємодії, виконавські властивості тощо). Оскільки на цій стадії розміри проекту передбачити важко, оцінки даються в термінах, так званих, об'єктних точок як, наприклад, число баз даних, число таблиць у базі даних клієнта, відсотки представлень екранів і повторне використання звітних форм, запозичених з попередніх проектів.На другій стадії робиться оцінка витрат на проектування і реалізацію функціональних точок проектів, відображених у вимогах до проекту. Третя стадія оцінки належить до завершення проектування, коли розмір системи може бути визначено термінами рядків програми і іншими чинниками.
Базовою
моделлю виступає таке рівняння:
,
де первинна оцінка bSc коригується вектором факторів, що впливають на вартість m(X) [6].
Далі ця модель розвивається в бік детального аналізу об'єктів, щоб врахувати скільки давніших об'єктів використовується для побудови нових і встановити число нових об'єктних точок, використовуваних для обчислення коефіцієнта продуктивності.
Параметр c у рівнянні змінюється від 0 до 1 для першої стадії і від 1.01 до 1.26 для останніх.
Для проведення оцінок проектів використовуються нейронні мережі як інструмент представлення видів діяльності для конструювання програмного продуктів, комерційна модель Кемерера на основі регресивного дерева та інші [4].
Модель COCOMO II враховує тільки ті витрати, які пов'язані з розробкою ПС в сімействі або окремої ПС (і не враховує витрати, пов'язані з поставкою й монтажем технічних засобів й інших загальносистемних робіт).
Модель орієнтована на надходження інформації для оцінювання протягом усього періоду розробки ПС і є трьохрівневою:
Попередня модель (Application Composition Model). Забезпечує попередню оцінку трудовитрат на ПС на ранніх стадіях розробки. Модель призначена для оцінки трудомісткості прототипування, а також розробки ПС із використанням інтегрованих CASE-середовищ (ICASE).
Передпроектна модель (Early Design Model). Забезпечує попередню оцінку трудовитрат на розробку як ПС у цілому, так й окремих програмних компонентів на перед проектних стадіях ЖЦ. Може застосовуватися для техніко-економічного обґрунтування витрат на створення ПС, а також для розподілу витрат по стадіях розробки.
Детальна модель (Post Architecture Model). Уточнює оцінку, виконану по Передпроектній моделі. Забезпечує порівневу оцінку трудовитрат на розробку ПС – від програмних компонентів до програмних модулів. Може застосовуватися на стадіях проектування й розробки ПС, а також при супроводі.
Використання рівняння номінальних витрат за моделлю COCOMO II
Розглянуті далі Передпроектна й Детальна моделі COCOMO II використовують однакові рівняння оцінки номінальних трудовитрат і відрізняються параметрами (атрибутами вартості) та рівнем деталізації оцінюваних елементів ПС.
Номінальні трудовитрати на розробку ПС (середні) розраховуються при середньому продуктивному робочому часі, рівному 152 години на місяць, за формулою
Tном = A.VB
де А = 2.45 константа, отримана за результатами статистичного аналізу фактичних даних більше 80 реальних проектів,
V – передбачуваний розмір ПС або програмного компонента ПС у тисячах рядків початкового коду KSLOC.
В – показник ступеня при розмірі V, що враховує зміну ефективності процесу розробки (продуктивності праці) при збільшенні розміру ПC. Визначається за формулою:
|
де Фj – значення відповідних коефіцієнтів атрибутів масштабу.
Для оцінок Тном в інших одиницях виміру необхідно:
– для розрахунку в людино-роках – розділити Тном на 12;
– для розрахунку в людино-днях – помножити на 19.
Номінальна (середня) тривалість розробки розраховується за формулою:
|
:
Метод побудови моделі, в якій відображаються зв'язки між витратами в проекті і чинниками, що на них впливають. Модель, звичайно, є рівнянням, в якому витрати – залежна змінна, а чинники, що впливають – незалежні змінні. Наприклад, вартість проекту
,
тут S-оцінка розміру системи, a,b,c – емпіричні константи, X – вектор чинників вартості довжиною n, m-регулюючий множник, оснований на цих чинниках.
Оцінка вартісті проекту. Однією з найважливіших робіт є оцінка кошторису проекту. Загальна ціна проекту складається з вартості його окремих частин: умови роботи, штат співробітників, використані засоби та інструменти. Центральною оцінкою в проекті є оцінка зусиль з ведення проектів, що відображається в трудоднях штату працівників.
Спеціалісти, котрі мають досвід в оцінці проектів, можуть оцінити його вартість до початку робіт з похибкою, меншою за 10%, для проведення точніших оцінок програмним інженерам потрібно уточнити характеристики продуктивності для даного штату працівників, вимоги до проектів та інші чинники.
Правильність оцінки залежить від компетентності, досвіду, об'єктивності та сприйняття експерта. Метод побудови оцінки може бути або “зверху вниз” або “знизу нагору” від модулів до системи в цілому, при побудові нової системи вартість попередньої системи екстраполюється на нову з деяким коригуванням.
Коли
такої можливості немає, те експертам
пропонується зробити три оцінки:
песимістичну (x), оптимістичну (y), і
більш-менш реальну (z). Тоді нормалізація
цих індивідуальних оцінок така
