4.5. Методи при оцінюванні економічних характеристик проектів

В області управління проектами гостро стоїть проблема прийняття рішень щодо трудомісткості проектів, необхідних для їх виконання ресурсів, бюджету, та строків їх виконання. Існування цієї проблеми пов’язане з тим, що процес створення програмного забезпечення є процесом обробки інформації – перетворення специфікацій та вимог до системи у програмні коди готової системи. Важкість управління такими процесами викликана важкістю вимірювання характеристик цих процесів для отримання кількісних характеристик вхідної та результуючої інформації та важкістю моделювання цих процесів. За відсутності засобів підтримки прийняття рішень, управління проектами часто ведеться методом проб та помилок, а успіх залежить від досвіду та інтуїції керівника.

Найголовнішими характеристиками проектів з точки зору управління є такі:

1) розмір проекту;

2) трудомісткість;

3) час, необхідний для виконання;

4) вартість.

Існуючі підходи до оцінювання цих характеристик можна класифікувати за їх областю застосування та за ступенем формалізації, як показано на рис. 1.2.

Рис. 1.2 - Класифікація методів прийняття рішень в економікі проектів

Методи, які базуються на експертних оцінках, є більш універсальними і можуть застосовуватись у різних цілях, тоді як модельні прив’язані до конкретної цілі. Внаслідок цього експертні методи є найбільш широко застосовуваними. Модельні ж методи, як методи вимірювання розмірів розроблюваних систем так і моделювання процесів розробки, вимагають менших витрат при їх застосуванні та дають результати, які є об’єктивними та легко перевіряються [2– 3].

Коротко розглянемо методи, приведені на рис. 1.2. Детально вони описані в існуючій літературі [2-3 ].

4.5.1. Експертні методи оцінювання

Звичайний метод експертних оцінок. Цей метод базується на використанні неформалізованих знань експертів у певній проблемній області. При цьому результати залежать від підготовки, досвіду, або навіть настрою чи стану здоров’я експерта. Також варіюються потреби експертів у документації по оцінюваному проекту, хоча зазвичай, чим більше даних про проект може обробити експерт, тим точнішою буде оцінка. Важливою є наявність документації по історичним проектах з тієї ж прикладної області зі схожими вимогами.

Метод Delphi. Метод Delphi є розвитком методу експертних оцінок у напрямку підвищення об’єктивності та зниження похибки оцінки за рахунок компенсації розбіжностей у оцінках різних експертів [14].

Для зниження похибки використовуються результати оцінки декількох експертів, а для підвищення об’єктивності обмін результатами між ними здійснюється анонімно. Практичне застосування цього методу виглядає так:

Крок 1. Обираються від 2 до 5 експертів для участі у робочій групі.

Крок 2. Кожен експерт отримує пакет проектної документації, необхідні довідкові та історичні матеріали та форму для внесення до неї результатів.

Крок 3. Експерти збираються на зустріч, на якій обговорюються всі необхідні організаційні та технічні моменти щодо визначення розміру проекту.

Крок 4. Кожен експерт робить власну оцінку, використовуючи будь-який узгоджений метод та анонімно заносить результати до форми.

Крок 5. Експерти збираються на зустріч, на якій обговорюються найнижча та найвища оцінки, при цьому авторство оцінок не розкривається.

Крок 6. Якщо експерти не можуть дійти згоди щодо найнижчої та найвищої оцінок, процес продовжується с кроку №3.

Перевагою такого методу є більша точність оцінки. Недоліком є збільшення потреби у людських та часових ресурсах у порівнянні із звичайним методом експертних оцінок пропорційно кількості задіяних експертів.

Експертна оцінка з розбиттям проекту на підзадачі. Цей метод є розвитком методу експертних оцінок у напрямку підвищення об’єктивності та зниження похибки оцінки за рахунок розбиття проекту на менші задачі, які або легше піддаються оцінюванню або вже мають добре відому та чітко визначену оцінку [14].

Звичайно вимагається, щоб ієрархія задач мала не менше двох та не більше трьох рівнів у глибину. Кількість задач на кожному рівні не обмежується. Розбиття проекту та оцінювання окремих задач можуть виконуватись різними експертами.

Перевагою такого методу є більша точність та можливість перевірити результат, не повторюючи процедуру оцінювання.

Недоліком є потреба у більших часових ресурсах у порівнянні із звичайним методом експертних оцінок.