3.6.3. Інтегрована модель витрат на спс

Основна ціль цієї моделі оцінити витрати на розробку окремих компонентів, готових ресурсів – ГОР, зокрема КПВ чи реюзів, що використовуються в ПС чи СПС.

Розглядається модель інтегрована витрат, яка враховує інвестиційну природу окремих реюзів та СПС з них. Вона надає визначення функцій витрат-вигоди, з точки зору різних учасників проекту СПС, описи сценаріїв реюзу у проектах СПС і стратегії інвестиційного аналізу. Для моделювання сценаріїв реюзу пропонується застосування методу імітаційного моделювання Монте-Карло, який надає можливість учасникам проекту СПС спостерігати за ризиками в контексті різних поглядів на інвестиції.

Базисом для інтегрованої моделі слугують дві моделі:

– Інтегрована модель витрат на реюз (Integrated Cost Model for Reuse [14]) та

– Структурована інтуїтивна модель для визначення витрат на СПС (SIMPLE, Structured Intuitive Model for Product Line Economics) [15].

Модель наголошує на врахуванні різних точок зору на витрати і вигоди для СПС (як у першій моделі), інкапсулюючи різні чинники у сценарії повторного використання (як у другій моделі). Сценарії реюзу складають базис для інвестиційного аналізу, за яким оцінюється, чи є певний сценарій значущим з економічної точки зору.

Структуру моделі подано на рис. 3.4, а її метамодель, яка визначає взаємозв’язки між елементами моделі, – на рис. 3.5.

Рисунок 3.4. Структура інтегрованої моделі витрат на розроблення СПС

Рисунок 3.5. UML-метамодель витрат на розроблення СПС

Модель включає чотири рівні:

– рівень чинників витрат, який включає множину функцій витрат;

– рівень точок зору, який включає три точки зору, кожна з яких включає множину сценаріїв реюзу;

– рівень інвестиційного аналізу з множиною економічних функцій;

– рівень імітації.

Структуризація за рівнями має на меті модуляризацію оцінювання по трьох рівнях:

– оцінювання витрат – для оцінювання основних чинників витрат, пов’язаних з СПС;

– оцінювання віддачі – для оцінювання різних сценаріїв реюзу в термінах економії/втрат;

– оцінювання економії – для оцінювання збереження витрат у циклі інвестицій.

Рівень чинників витрат є найнижчим і призначений для надання вищим рівням оцінок витрат, обчислених за допомогою його функцій витрат. Ці функції визначають оцінки за сімома чинниками розроблення СПС:

– організаційні чинники – витрати, пов’язані з авансовими інвестиціями у створення інфраструктури розроблення СПС;

– базові активи СПС – витрати на побудову множини активів для певної ПрО;

– унікальні частини ПС – витрати, пов’язані з розробленням унікальних частин ПС;

– рівень реюзу – рівень повторного використання, пов'язаний з інтеграцією КПВ в ПС;

– автономність ПС – витрати на побудову ПС як одиничного продукту (поза СПС);

– еволюція продукту – витрати на еволюцію ПС в автономний спосіб;

– еволюція активу – витрати на еволюцію базових активів у рамках СПС.

На рівні точок зору використовуються значення, визначені на рівні чинників витрат, для обчислення функцій за кожним сценарєм реюзу, який відбиває бачення щодо збереження (або втрати) інвестицій певним типом учасників проекту СПС. Ці точки зору застосовуються у трьох циклах процесу розроблення СПС: інженерії ПрО, інженерії застосувань, пов’язаної з формуванням інфраструктури проекту СПС і виконанням процесу повторного використовування активів організації.

Значення, отримані у кожному сценарії, класифікуються відповідно до точок зору учасників і подаються на рівень інвестиційного аналізу, який призначений для виконання економічних обґрунтувань для кожної точки зору. За моделлю можна робити інвестиційні обчислення за трьома економічними функціями: чисті витрати (NPV), віддача від інвестицій (ROI), окупність (PB).

Нарешті, економічні розрахунки, зроблені з кожної точки зору, можуть бути про- імітовані за допомогою імітаційної моделі, яка використовує методологію Монте Карло для виконання певних передбачень NPV, ROI та PB з метою ранжування значень з урахуванням чинників витрат на розроблення СПС.

Кроки використання моделі є такими:

– інституціалізація організаційного сценарію – формування єдиного бачення,

– налаштування функцій – уточнення рівнянь моделі відповідно до потреб організації (як і в моделі SIMPLE),

– перегляд моделі – узгодження всіма учасниками проекту СПС,

– оцінювання чинників витрат – оцінювання історичних даних за минулими проектами або приготування еталонних даних. Приклад – розрахунки розміру розроблених ПС, витрат на побудову однієї ПС, частка варіабельного фрагменту в базовому активі тощо,

– підготовка інформаційного середовища для накопичення даних, використовуваних у моделі – функція збереження даних, які збираються та використовуються в формулах на рівні точок зору,

– аналіз вигод – аналіз всіма учасниками проекту СПС збережених витрат (у термінах витрачених зусиль) при розробленні ПС як членів СПС,

– економічний аналіз – використання даних стосовно збережень (економії) або втрат для аналізу NPV, ROI, PB по інвестиційних циклах,

– оцінювання інвестицій у СПС – визначення, чи є інвестиції доцільними, з урахуванням значень, обчислених в результаті економічного аналізу,

– організація управління конфігурацією даних щодо витрат – формування історичних даних, отриманих в ході економічного аналізу, для використання у майбутніх проектах.

Основні рівняння моделі подано в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 – Рівняння інтегрованої моделі витрат на розроблення СПС

Опис функцій	Рівняння
Функція попиту на КПВ для pk (D(Ak)) – повертає трудомісткість розроблення КПВ для ПС як члена СПС, обчислену як об’єм коду КПВ в одиницях функціональності FP [1], виробленого за період часу Tp. pk – розроблювана ПС – k-й член СПС, Ak – множина КПВ у pk, Сk – множина спільно використовних КПВ у pk, Uk – множина унікальних КПВ у pk, Mk – функція відображення (повертає об’єм (розмір) множини КПВ Ak), Tp – плановий період, у який КПВ буде проаналізовано (для визначення попиту щодо його застосування у pk).
Витрати на побудову базового КПВ (С(Ai)). Складаються з витрат на розроблення ГОР як КПВ (D(Ai)) плюс витрат на сертифікацію КПВ (CERT(Ai)) плюс витрат на включення КПВ у репозиторій (INS(Ai)).
Витрати на створення базових активів для певної сфери охоплення у межах ПрО (Ccab()). DA() – функція, яка повертає витрати на аналіз ПрО , A – множина активів у , С(Ai) – витра-ти на розроблення активу Ai.
Витрати на розроблення унікальних складових ПС, які не є КПВ (Cunique(pk)). Оцінюється за функцією попиту D(Uk) для множини унікальних активів продукту pk.
Витрати на побудову n одиничних ПС (поза межами СПС) (Сind). Cprod (pk) – витрати на продукт pk .
Функція вигоди (B(A ,t)) з точки зору інженерії ПрО за період використання t. Це сума вигод від побудови всіх активів як час-тини ПрО період t, мінус витрати на побудову базових активів для певної сфери охоплення у межах ПрО (Ccab( ,t)). A – множина активів у ПрО .
Функція вигоди (B(pk,t)) з точки зору інженерії застосунку. Є різницею між витратами на побудову pk незалежно (Cprod) і витратами на його побудову в рамках СПС (на створення інфраструктури СПС (Corg) плюс витрати на створення базових КПВ (Ccab) плюс витрати на створення власне pk.)
Перша функція вигоди з корпоративної точки зору. Відповідь на питання, чи буде вигідно організа-ції будувати множину ПС з КПВ в рамках СПС? Це різниця між витратами на незалежну побудо-ву множини pk – Cprod(pk , t) і сумою витрат на побудову в рамках СПС (з урахуванням витрат на інфраструктуру, побудову унікальних складо-вих множини pk (тобто Pk) і використання реюзу).
Друга функція вигоди з корпоративної точки зору. Відповідь на питання, чи буде вигідно впровади-ти і розвивати інфраструктуру СПС, тобто за-безпечувати її еволюціонування? Це різниця між витратами на еволюцію множини pk незалежно Cevo(pk , t) і спільною еволюцією в рамках СПС (з урахуванням додаткових витрат на поповнен-ня множини базових активів (Ccabu), оновлення унікальних частин (як відсоток, Funique, витрат на їх попереднє розроблення) і витрат на забезпе-чення реюзу).
Чисті витрати на розроблення n ПС в рамках СПС з певної точки зору v, (NPV(v)). IC – витрати на здійснення інвестицій з певної точки зору v, Bv(SD) – економія або втрати у сценарії реюзу для v, SD – дата початку інвес-тицій, Y – цикл інвестицій у роках (z – перебіг років), d – інтенсивність інвестицій, рівень дисконту.
Віддача від інвестицій з певної точки зору v. Це різниця між вигодами і витратами, поділена на вартість всіх інвестицій.
Окупність – найкоротший цикл інвестицій, який забезпечує позитивність NPV у циклі Y. Це найменше ціле значення за роки Y, яке задовольняє нерівність.