Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
V_I_Smolyar_Fiziologiya_ta_gigiyena_kharchuvann...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Альтернативні способи харчування

Крім наукових концепцій харчування, існують так звані альтернативні способи харчування. До них належать вегета­ріанство, сироїдіння, дієта макробіотиків, ідея роздільного хар­чування та багато інших.

Вегетаріанство — найдавніший альтернативний спосіб хар­чування. Залежно від ступеня обмеження вживання тваринних продуктів розрізняють суворе, або чисте, вегетаріан­ство, прихильники якого вилучають з харчового раціону не тільки м'ясо забитих тварин та рибу, а й продукти, одержані від живих тварин (молоко, яйця птиці, ікру риб) ,танесуворе, або нечисте, вегетаріанство, яке допускає вживання вказаних вище продуктів. Серед несуворого вегетаріанства розрізняють овочевегетаріанство — допускається вживання яєць птиці; молочне вегетаріанство — допускається вживання молока та молочних продуктів; напіввегетаріанство — допуска­ється вживання молочних продуктів, яєць та риби.

Вегетаріанські ідеї відомі з часів Піфагора (570—470 рр. до н.е.), який у 20-річному віці відмовився від звичайної змішаної їжі. Він заснував першу вегетаріанську асоціацію в м.Кротон (Південна Італія). Проповідуючи ідеї вегетаріанства, Піфагор обіцяв своїм послідовникам здоров'я, душевну рівновагу, спо­кійний міцний сон та можливість мати високі розумові і моральні якості. Послідовник Піфагора Платон (428—347 рр. до н.е.) у своїй праці «Про республіку» запевняв, що в ідеальній державі люди повинні вживати лише продукти рослинного походження. Такий спосіб харчування, на його думку, забез­печував довголіття. На думку Платона, тваринна їжа пробуджує в людини тваринні інстинкти і призводить до виникнення воєн. Прихильниками вегетаріанства були також римські поети Овідій, Горацій, філософ Сенека (І ст. н.е.), Плутарх І—II ст. н.е.), Ісаак Ньютон, Леонардо да Вінчі та ін.

На думку вегетаріанців, м'ясна їжа сприяє утворенню про­дуктів розкладання білків, посилює процеси гниття в кишках, викликаючи самоотруєння організму, збільшує навантаження на видільну систему та інші органи, спричинюючи їх перевтому. Справді, при вживанні м'ясної їжі з сечею виділяється у 10 разів більше сечової кислоти, ніж при рослинному харчуванні. М'ясна їжа належить до продуктів з кислою реакцією, які змен­шують лужність крові. Сечова кислота за таких умов від­кладається в тканинах, зумовлюючи сечокислий діатез. Крім того, м'ясні продукти внаслідок значного вмісту в них холе­стерину та жиру сприяють розвитку атеросклерозу та його основних проявів (інфаркту міокарда, гіпертонічної хвороби, інсульту та ін.). Багато вчених вважають, що при харчуванні виключно рос­линною їжею виникають певні труднощі у забезпеченні орга­нізму людини повноцінними білками, легкозасвоюваними фор­мами заліза, цинку, вітаміном В]2, оскільки більшість рослинних продуктів містять мало цих речовин. При додержанні принципів суворого вегетаріанства слід вживати більше рослинної їжі, щоб задовольнити потреби в енергії та харчових речовинах.

При суворому вегетаріанстві виникає перевантаження трав­ної системи надмірною кількістю їжі. Крім того, деякі дослід­ники спостерігали зниження інтенсивності розумової роботи. Однак супротивники м'ясоїдіння посилаються на те, що у вегетаріанців Ісаака Ньютона та Леонардо да Вінчі продуктив­ність розумової діяльності була не менша, ніж у ковбасника. Питання полягає в тому, чи може рослинна їжа сприяти по­дальшому інтелектуальному розвитку людського суспільства. При несуворому вегетаріанстві використовуються продукти, одержані від живих тварин, тому воно може забезпечувати раціональне харчування.

Доведено, що у вегетаріанців підвищений артеріальний тиск крові та хвороби серця реєструються значно рідше, ніж у невегетаріанців. Це пояснюють більшою кількістю солей калію у вегетаріанських раціонах та меншим індексом маси тіла вегетаріанців. Очевидно, вегетаріанський раціон є неповноцін­ним для забезпечення процесів швидкого росту організму і корисним для захисту від серцево-судинних захворювань. Крім того, серед вегетаріанців рідше трапляється захворювання на рак кишок. Недоцільно нав'язувати вегетаріанський спосіб харчування дітям. Наукові дослідження показують, що у вегета­ріанських раціонах дефіцит вітаміну Б (близько 50 % норми), а також вітамінів Вг В2, цинку та кальцію. У дітей-вегетаріанців знижена здатність сироватки крові зв'язувати залізо, зменшена кількість гемоглобіну, еритроцитів та лейкоцитів. У більшості з них виявлені симптоми залізодефіцитної анемії.

Сироїдіння — це харчування сирими молочними та рос­линними продуктами. На думку прихильників цього способу харчування, при сироїдінні поживні речовини засвоюються у первісному вигляді, а під впливом термічної обробки та металів їх біологічна цінність знижується і засвоєння утруднюється. Із термічно оброблених продуктів сироїди використовують лише хліб, і то, по можливості, з цілого зерна із збереженням висівок і без дріжджів. За уявленням сироїдів, «культурне» харчування протирічить природі, а сироїдіння природне для людини, тому

що травна система анатомічно і фізіологічно призначена для перетравлювання плодів, адже всі тварини та птиця вживають їжу такою, якою її створила природа. Термічну обробку харчо­вих продуктів сироїди вважають не прогресом, а помилкою суспільства. На думку сироїдів, сироїдіння загартовує кишки, підвищує їх стійкість проти інфекцій. За їх твердженням, поживність сирої їжі набагато вища, ніж вареної, і тому організм потребує менше сирої їжі. Харчуючись сирими рослинними продуктами, організм поглинає сонячну енергію, яка в клітинах перетворюється на різні її види. У сироїдів вогонь вважається життєзгубним елементом, а виготовлена на вогні їжа біологічно знеціненою.

Відомими прибічниками сироїдіння були німецький вчений Бірхер-Беннер, дружина російського художника І.Ю.Репіна Н.Б.Нордман-Северова, швейцарський лікар Шнітцер та інші.

На думку сироїдів, термічна обробка їжі полегшує процес пережовування та зменшує навантаження на зуби, які, не одержавши необхідної для них роботи, регресують, і весь жувальний апарат поступово гине. При цьому нібито гине і «життєва суть» їжі. Використання виключно термічно оброб­леної їжі часто призводить до значних порушень здоров'я. Під час варіння рослинні продукти втрачають вітаміни, змінюють свої смакові властивості, їжа стає «прісною» і потребує додавання солі, що не тільки не бажане, а й шкідливе для здоров'я.

При сироїдінні почуття ситості виникає набагато раніше і швидше, ніж при вживанні вареної їжі. Внаслідок цього витрача­ється менше харчових продуктів. Цей факт широко використову­ється при лікуванні ожиріння. Втрату маси тіла викликає також зменшена кількість випитої рідини при сироїдінні, а також мен­ше вживання солі. У зв'язку із значним вмістом клітковини та пектинових речовин сироїдіння ефективне при лікуванні хро­нічних запорів, адже внаслідок набрякання цих речовин та за­тримки рідини збільшується кількість калових мас, що разом із посиленням моторної активності сприяє звільненню кишок.

Дійсно, під час варіння харчові продукти втрачають частину мінеральних речовин, але це не загрожує небезпекою для життя та здоров'я людей, як це намагаються доказати прибічники сироїдіння. Адже солі, які переходять у водні розчини при варінні, можна з успіхом використати при виготовленні перших страв. Що стосується зменшення вживання солі при сироїдінні, то це корисно, особливо при захворюваннях серцево-судинної та видільної систем, при деяких захворюваннях шкіри.

Необхідно тверезо оцінити те місце, яке повинно займати сироїдіння у щоденному харчуванні здорової та хворої людини.

Недоцільно розглядати сироїдіння як магічний засіб. З цих позицій не слід пропагувати сироїдіння як постійний спосіб лікування при усіх захворюваннях. Корисніше його вико­ристати в тих випадках, коли це доцільно, робити це періодично, протягом кількох днів або тижнів (так зване зигзагне харчу­вання за Ноорденом). Не корисне сироїдіння при захворюван­нях крові. При цих захворюваннях, навпаки, рекомендується посилене харчування, зокрема із обов'язковим використанням м'ясних продуктів. Слід також зауважити, що сире м'ясо може бути небезпечне внаслідок можливого швидкого розвитку хвороботворних мікроорганізмів та наявності личинок глистів.

Макробіотичне харчування. Прибічники окремих альтерна­тивних способів харчування виділяють із харчових речовин або харчових продуктів лише кілька з них, найбільш важливих з їх точки зору. Прикладом цього є «вчення» макробіотиків, яке виникло в Японії під впливом східних містичних уявлень. Макробіотики намагаються подовжити життя людини, підтри­муючи оптимальне з їх точки зору співвідношення в їжі калію та натрію, лужних та кислих еквівалентів і уникаючи закис­лення організму. Серед суворих послідовників вчення макро­біотиків були виявлені випадки цинги, адже злакові раціони їх були надто збіднені на аскорбінову кислоту. Проте точки зору макробіотиків притримуються при попередженні та лікуванні гіпертонічної хвороби, а також при розробці комплексу ліку­вально-профілактичного харчування серцево-судинних захво­рювань. Відомі прибічники макробіотичного харчування Дж.Осава та Г.Айхара, автор книги «Популярна макробіотика». Згідно із східною філософією світ перебуває під владою двох енергій — інь і ян. їжа «інь» охолоджує тіло, робить його м'яким і слабким, їжа «ян», навпаки, — зігріває тіло, робить його твердим, рухи прискорюються, зменшується потреба в сні. Якщо їжу «ян» вживати в надлишку, то виникає відчуття напруження, дратівливості, навіть агресивності. Потрібно поєднувати їжу «інь» з їжею «ян». їжа «інь» — це м'ясні продукти (крім птиці), молочні продукти, овочі, мед, цукор, олія, кава, какао, чай, вино, пиво, їжа «ян» — пшениця, рис, гречка, пшоно, овочі з великою кількістю ефірної олії — цибуля, редис, петрушка, морква, хрін та ін., м'ясо птиці, бринза, яблука, суниці, шовковиці, жири тваринного походження Ідея природного харчування останнім часом набула значного поширення як за рубежем, так і в нашій країні. Прибічники цієї ідеї притримуються таких основних положень:

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]