- •Фізіологія та гігієна
- •Передмова
- •Предмет і завдання фізіології та гігієни харчування
- •III період — період бурхливого розвитку фізіології та гігієни харчування — з 50—60-х рр. XX ст. І до наших днів.
- •Контрольні запитання
- •Історія розвитку харчування людини
- •Автономна нервова система
- •Гуморальна система регуляції
- •Регуляція споживання їжі
- •Травлення їжі
- •Смакові відчуття
- •Відчуття запаху
- •Травлення в шлунку
- •Регуляція шлункової секреції
- •Участь підшлункової залози в травленні їжі
- •Порожнинне і мембранне травлення
- •Постійна мікрофлора травного каналу
- •Резорбція харчових речовин. Засвоєння їжі
- •Секреції ферментів підшлунковою залозою, які розщеплюють жири на складові частини;
- •Класифікація і характеристика харчових білків
- •Амінокислоти та їх значення в харчуванні
- •Білкові і небілкові функції амінокислот
- •Біологічна цінність білків
- •Джерела харчового білка
- •Класифікація і характеристика ліпідів
- •Вуглеводи
- •Класифікація та основна характеристика вуглеводів
- •Класифікація вітамінів
- •Водорозчинні вітаміни
- •Жиророзчинні вітаміни
- •Вітаміноподібні речовини
- •Мінеральні речовини
- •Макроелементи
- •Мікроелементи
- •Енергетичні витрати організму
- •Фізіологічні потреби людей в енергії
- •Визначення енергетичних витрат
- •Обмін речовин та енергії
- •Теоретичні аспекти харчування
- •Наукові концепції раціонального харчування
- •Альтернативні способи харчування
- •1. Харчування повинно здійснюватися виключно натуральними продуктами — такими, якими їх створила природа. При
- •4. Натуральна їжа загартовує травну систему, зміцнює непо- смуговані м'язи, сприяє збереженню здоров'я та запобігає виникненню захворювань.
- •Основи раціонального харчування
- •Особливості харчування дітей
- •Фізіологічні потреби дітей в енергії та харчових речовинах
- •Основи дієтичного харчування
- •Дієтичні продукти
- •Характеристика основних дієт
- •Штучне лікувальне харчування
- •Дієтичне харчування за кордоном
- •Основи лікувально-профілактичного харчування
- •Раціони лікувально-профілактичного харчування
- •Молоко як продукт лікувально-профілактичного призначення
- •Синтетичні вітаміни як продукт лікувально-профілактичного харчування
- •Борошно
- •Псування хліба
- •Псування борошна
- •Псування хлібних виробів
- •Екстрактивні речовини
- •Визрівання м'яса
- •Профілактика захворювань
- •0 °С гнильні зміни здебільшого викликають перші два роди бактерій, а при вищій температурі — всі вищезазначені бактерії.
- •Пастеризація молока
- •Псування молока та молочних продуктів
- •Риба та рибні продукти
- •Рибні продукти
- •Жирові продукти
- •Тваринні жири
- •Маргарини
- •Кулінарні жири
- •Кондитерські вироби
- •Безалкогольні та алкогольні напої
- •Безалкогольні напої на основі рослинної сировини
- •Натуральні плодоягідні соки
- •Тонізуючі напої
- •Мінеральні води
- •Лікеро-горілчані напої
- •Гігієнічна оцінка лікеро-горілчаних напоїв
- •Сторонні речовини в харчових продуктах
- •Харчові добавки
- •Барвники
- •Ароматизатори
- •Смакові речовини
- •Замінники цукру
- •Консерванти
- •Антиоксиданти
- •Емульгатори і стабілізатори
- •Загусники
- •Ферментні препарати
- •Використання харчових добавок в Україні
- •Харчові отруєння
- •Харчові отруєння мікробного походження
- •Загальна характеристика харчових токсикоінфекцій
- •Мінімальні заражаючі дози збудників харчових токсикоінфекцій, мікробних клітин в 1 г продукту
- •Харчові мікробні токсикози
- •Бур'янисті токсикози
- •Отруєння рибами та молюсками
Альтернативні способи харчування
Крім наукових концепцій харчування, існують так звані альтернативні способи харчування. До них належать вегетаріанство, сироїдіння, дієта макробіотиків, ідея роздільного харчування та багато інших.
Вегетаріанство — найдавніший альтернативний спосіб харчування. Залежно від ступеня обмеження вживання тваринних продуктів розрізняють суворе, або чисте, вегетаріанство, прихильники якого вилучають з харчового раціону не тільки м'ясо забитих тварин та рибу, а й продукти, одержані від живих тварин (молоко, яйця птиці, ікру риб) ,танесуворе, або нечисте, вегетаріанство, яке допускає вживання вказаних вище продуктів. Серед несуворого вегетаріанства розрізняють овочевегетаріанство — допускається вживання яєць птиці; молочне вегетаріанство — допускається вживання молока та молочних продуктів; напіввегетаріанство — допускається вживання молочних продуктів, яєць та риби.
Вегетаріанські ідеї відомі з часів Піфагора (570—470 рр. до н.е.), який у 20-річному віці відмовився від звичайної змішаної їжі. Він заснував першу вегетаріанську асоціацію в м.Кротон (Південна Італія). Проповідуючи ідеї вегетаріанства, Піфагор обіцяв своїм послідовникам здоров'я, душевну рівновагу, спокійний міцний сон та можливість мати високі розумові і моральні якості. Послідовник Піфагора Платон (428—347 рр. до н.е.) у своїй праці «Про республіку» запевняв, що в ідеальній державі люди повинні вживати лише продукти рослинного походження. Такий спосіб харчування, на його думку, забезпечував довголіття. На думку Платона, тваринна їжа пробуджує в людини тваринні інстинкти і призводить до виникнення воєн. Прихильниками вегетаріанства були також римські поети Овідій, Горацій, філософ Сенека (І ст. н.е.), Плутарх І—II ст. н.е.), Ісаак Ньютон, Леонардо да Вінчі та ін.
На думку вегетаріанців, м'ясна їжа сприяє утворенню продуктів розкладання білків, посилює процеси гниття в кишках, викликаючи самоотруєння організму, збільшує навантаження на видільну систему та інші органи, спричинюючи їх перевтому. Справді, при вживанні м'ясної їжі з сечею виділяється у 10 разів більше сечової кислоти, ніж при рослинному харчуванні. М'ясна їжа належить до продуктів з кислою реакцією, які зменшують лужність крові. Сечова кислота за таких умов відкладається в тканинах, зумовлюючи сечокислий діатез. Крім того, м'ясні продукти внаслідок значного вмісту в них холестерину та жиру сприяють розвитку атеросклерозу та його основних проявів (інфаркту міокарда, гіпертонічної хвороби, інсульту та ін.). Багато вчених вважають, що при харчуванні виключно рослинною їжею виникають певні труднощі у забезпеченні організму людини повноцінними білками, легкозасвоюваними формами заліза, цинку, вітаміном В]2, оскільки більшість рослинних продуктів містять мало цих речовин. При додержанні принципів суворого вегетаріанства слід вживати більше рослинної їжі, щоб задовольнити потреби в енергії та харчових речовинах.
При суворому вегетаріанстві виникає перевантаження травної системи надмірною кількістю їжі. Крім того, деякі дослідники спостерігали зниження інтенсивності розумової роботи. Однак супротивники м'ясоїдіння посилаються на те, що у вегетаріанців Ісаака Ньютона та Леонардо да Вінчі продуктивність розумової діяльності була не менша, ніж у ковбасника. Питання полягає в тому, чи може рослинна їжа сприяти подальшому інтелектуальному розвитку людського суспільства. При несуворому вегетаріанстві використовуються продукти, одержані від живих тварин, тому воно може забезпечувати раціональне харчування.
Доведено, що у вегетаріанців підвищений артеріальний тиск крові та хвороби серця реєструються значно рідше, ніж у невегетаріанців. Це пояснюють більшою кількістю солей калію у вегетаріанських раціонах та меншим індексом маси тіла вегетаріанців. Очевидно, вегетаріанський раціон є неповноцінним для забезпечення процесів швидкого росту організму і корисним для захисту від серцево-судинних захворювань. Крім того, серед вегетаріанців рідше трапляється захворювання на рак кишок. Недоцільно нав'язувати вегетаріанський спосіб харчування дітям. Наукові дослідження показують, що у вегетаріанських раціонах дефіцит вітаміну Б (близько 50 % норми), а також вітамінів Вг В2, цинку та кальцію. У дітей-вегетаріанців знижена здатність сироватки крові зв'язувати залізо, зменшена кількість гемоглобіну, еритроцитів та лейкоцитів. У більшості з них виявлені симптоми залізодефіцитної анемії.
Сироїдіння — це харчування сирими молочними та рослинними продуктами. На думку прихильників цього способу харчування, при сироїдінні поживні речовини засвоюються у первісному вигляді, а під впливом термічної обробки та металів їх біологічна цінність знижується і засвоєння утруднюється. Із термічно оброблених продуктів сироїди використовують лише хліб, і то, по можливості, з цілого зерна із збереженням висівок і без дріжджів. За уявленням сироїдів, «культурне» харчування протирічить природі, а сироїдіння природне для людини, тому
що травна система анатомічно і фізіологічно призначена для перетравлювання плодів, адже всі тварини та птиця вживають їжу такою, якою її створила природа. Термічну обробку харчових продуктів сироїди вважають не прогресом, а помилкою суспільства. На думку сироїдів, сироїдіння загартовує кишки, підвищує їх стійкість проти інфекцій. За їх твердженням, поживність сирої їжі набагато вища, ніж вареної, і тому організм потребує менше сирої їжі. Харчуючись сирими рослинними продуктами, організм поглинає сонячну енергію, яка в клітинах перетворюється на різні її види. У сироїдів вогонь вважається життєзгубним елементом, а виготовлена на вогні їжа біологічно знеціненою.
Відомими прибічниками сироїдіння були німецький вчений Бірхер-Беннер, дружина російського художника І.Ю.Репіна Н.Б.Нордман-Северова, швейцарський лікар Шнітцер та інші.
На думку сироїдів, термічна обробка їжі полегшує процес пережовування та зменшує навантаження на зуби, які, не одержавши необхідної для них роботи, регресують, і весь жувальний апарат поступово гине. При цьому нібито гине і «життєва суть» їжі. Використання виключно термічно обробленої їжі часто призводить до значних порушень здоров'я. Під час варіння рослинні продукти втрачають вітаміни, змінюють свої смакові властивості, їжа стає «прісною» і потребує додавання солі, що не тільки не бажане, а й шкідливе для здоров'я.
При сироїдінні почуття ситості виникає набагато раніше і швидше, ніж при вживанні вареної їжі. Внаслідок цього витрачається менше харчових продуктів. Цей факт широко використовується при лікуванні ожиріння. Втрату маси тіла викликає також зменшена кількість випитої рідини при сироїдінні, а також менше вживання солі. У зв'язку із значним вмістом клітковини та пектинових речовин сироїдіння ефективне при лікуванні хронічних запорів, адже внаслідок набрякання цих речовин та затримки рідини збільшується кількість калових мас, що разом із посиленням моторної активності сприяє звільненню кишок.
Дійсно, під час варіння харчові продукти втрачають частину мінеральних речовин, але це не загрожує небезпекою для життя та здоров'я людей, як це намагаються доказати прибічники сироїдіння. Адже солі, які переходять у водні розчини при варінні, можна з успіхом використати при виготовленні перших страв. Що стосується зменшення вживання солі при сироїдінні, то це корисно, особливо при захворюваннях серцево-судинної та видільної систем, при деяких захворюваннях шкіри.
Необхідно тверезо оцінити те місце, яке повинно займати сироїдіння у щоденному харчуванні здорової та хворої людини.
Недоцільно розглядати сироїдіння як магічний засіб. З цих позицій не слід пропагувати сироїдіння як постійний спосіб лікування при усіх захворюваннях. Корисніше його використати в тих випадках, коли це доцільно, робити це періодично, протягом кількох днів або тижнів (так зване зигзагне харчування за Ноорденом). Не корисне сироїдіння при захворюваннях крові. При цих захворюваннях, навпаки, рекомендується посилене харчування, зокрема із обов'язковим використанням м'ясних продуктів. Слід також зауважити, що сире м'ясо може бути небезпечне внаслідок можливого швидкого розвитку хвороботворних мікроорганізмів та наявності личинок глистів.
Макробіотичне харчування. Прибічники окремих альтернативних способів харчування виділяють із харчових речовин або харчових продуктів лише кілька з них, найбільш важливих з їх точки зору. Прикладом цього є «вчення» макробіотиків, яке виникло в Японії під впливом східних містичних уявлень. Макробіотики намагаються подовжити життя людини, підтримуючи оптимальне з їх точки зору співвідношення в їжі калію та натрію, лужних та кислих еквівалентів і уникаючи закислення організму. Серед суворих послідовників вчення макробіотиків були виявлені випадки цинги, адже злакові раціони їх були надто збіднені на аскорбінову кислоту. Проте точки зору макробіотиків притримуються при попередженні та лікуванні гіпертонічної хвороби, а також при розробці комплексу лікувально-профілактичного харчування серцево-судинних захворювань. Відомі прибічники макробіотичного харчування Дж.Осава та Г.Айхара, автор книги «Популярна макробіотика». Згідно із східною філософією світ перебуває під владою двох енергій — інь і ян. їжа «інь» охолоджує тіло, робить його м'яким і слабким, їжа «ян», навпаки, — зігріває тіло, робить його твердим, рухи прискорюються, зменшується потреба в сні. Якщо їжу «ян» вживати в надлишку, то виникає відчуття напруження, дратівливості, навіть агресивності. Потрібно поєднувати їжу «інь» з їжею «ян». їжа «інь» — це м'ясні продукти (крім птиці), молочні продукти, овочі, мед, цукор, олія, кава, какао, чай, вино, пиво, їжа «ян» — пшениця, рис, гречка, пшоно, овочі з великою кількістю ефірної олії — цибуля, редис, петрушка, морква, хрін та ін., м'ясо птиці, бринза, яблука, суниці, шовковиці, жири тваринного походження Ідея природного харчування останнім часом набула значного поширення як за рубежем, так і в нашій країні. Прибічники цієї ідеї притримуються таких основних положень:
