Штучне лікувальне харчування

Крім дієтичного, застосовують і штучне лікувальне харчу­вання. Воно буває двох видів: внутрішньокишкове (ентеральне) та позакишкове (парентеральне). Штучне харчування часто використовують при комплексному лікуванні післяопераційних хворих. Воно спрямоване на корекцію порушень обміну речо­вин, які супроводжують перебіг захворювань. Застосування штучного лікувального харчування в клінічній практиці грунту­ється на використанні адекватних критеріїв оцінки ступеня недостатності харчування. Ця оцінка здійснюється не тільки безпосереднім клінічним наглядом за хворим, а й за допомогою об'єктивних методів дослідження (антропометричних, біохіміч­них, імунологічних та інструментальних).

Нині поширені дві системи ентерального харчування: 1) сис­тема збалансованого ентерального харчування (скандинавська), де джерелом енергії є вуглеводи та жири, та 2) система гіпералі-ментації, де як джерело енергії використовують лише вуглеводи.

Дієтичне харчування за кордоном

В сучасних умовах широко дискутується питання оптимізації дієтичного харчування при різних формах патології. Вислов­люється думка, що існуючий принцип поділу дієт за нозологіями (тобто кожній групі захворювань — свою дієту) не тільки застарів, а й завдав певної шкоди. Адже призначення хворому раціону для лікування одного захворювання може негативно вплинути на розвиток у нього супутніх захворювань. Практично дієти № 1, 2, 3, 5, 7, 10, 11 та 15 відрізняються лише способами кулінарної обробки, ступенем подрібнення їжі, вмістом кухонної солі. Досвід показує, що в умовах стаціонару важко врахувати індивідуальні особливості при призначенні лікуваль­ного харчування. Згідно із думкою американського дієтолога К.Кінга (1986), дієтичне лікування повинне будуватися з ураху­ванням двох основних чинників: масового характеру втручання та тривалості інтервенції.

У країнах Західної Європи та Америки прийняті інші прин­ципи в дієтичному лікуванні. В Німеччині існують основна (стаціонарна), лікувальні та спеціальні дієти. Основна дієта призначається при відсутності необхідності в спеціальному лікувальному харчуванні. Ця дієта побудована на принципах раціонального харчування, і її призначають більшості хворих, які знаходяться в лікарні. Лікувальних дієт чотири: дві — для лікування гастроентерологічних хворих, дві — для лікування обміну речовин (розширені та суворі дієти). Спеціальні дієти призначаються рідко. Вони потребують особливих підходів та спеціалізованих дієтичних продуктів (лактозна непереносимість, недостатність нирок, підвищений рівень ліпідів у крові та ін.). У США також існує дуже проста система харчування хворих. Як і в Німеччині, більшість хворих одержує основну дієту, яка має три варіанти: полегшена, м'яка, рідка. Від основної дієти полегшена відрізняється способом приготування страв (тільки варена їжа). Полегшена дієта призначається хворим, які видужують. М'яка дієта складається з рідких і напіврідких страв і призначається в післяопераційний період, при значному загостренні шлунково-кишкових захворювань, а також ослаб­леним хворим. Спеціальні дієти використовують при непере-носимості окремих харчових речовин, ожирінні тощо. Для індивідуалізації харчування використовується основна дієта, в яку вносяться доповнення та зміни за таблицею еквівалентної заміни продуктів.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що таке дієтичне харчування? Дайте визначення.

2. 2.На яких принципах грунтується дієтичне харчування і що є його основою?

3. Чим забезпечується лікувальна дія дієтичного харчування?

4. Що таке групова дієтна система харчування?

5. Яка кількість дієт існує в нашій країні?

6. 5.Які групи дієтичних продуктів використовуються в дієтичному харчу­ванні? Наведіть приклади.

7. Охарактеризуйте основні дієти.

8. Які є види штучного лікувального харчування?

9. Які основні принципи побудови дієтичного харчування за рубежем?